1)Фізіологія(вищої нервової діяльності та вікова)як предмет,основні поняття та зміст.

2)Методи дослідження вікової фізіології(крос секціональний та лонгітудінальний):їх порівняльна характеристика.

3)Ріст та розвиток дітей: основні закономірності (гетерохронія,системогенез,енергетичне правило скелетних мязів,надійність)

4)Поняття онтогенезу: стадії та періоди

5)Пренатальний онтогенез: запліднення та ріст заплідненої клітини.

6)Акселерація та ретардація: поняття, хакартеристика, теорії виникнення

7)Методи дослідження в генетиці,загальна характеристика

52)Розвиток психіки в онтогенезі

1)Фізіологія(вищої нервової діяльності та вікова)як предмет,основні поняття та зміст.

Фізіологія — наука про функції живого організму як створення єдиного цілого, про процеси, які протікають у ньому, й механізми своєї діяльності.

Вікова фізіологія є самостійною гілкою фізіології. Вона вивчає особливості життєдіяльності організму у різні періоди онтогенезу, функції органів, систем органів, своєрідність цих функцій кожному віковому етапі.

Завдання вікової фізіології як науки — пізнавати відкривати нове, її завдання як навчального предмета — повідомити студентам відомі знання і набутий методи, створені наукою. Курс вікової фізіології — це самостійна навчальна дисципліна, предметом якої вивчення фізіологічних особливостей дітей і підлітків, закономірностей їх становлення у процесі індивідуального розвитку та особливостей реакції фізіологічних функцій на педагогічні впливу.

Головний акцент знає вікової фізіології робиться за тими теоретичних матеріалах фізіологічної науки, які мають найбільше значення в практичної діяльності учителів і вихователів. До таких питань насамперед слід віднести закономірності вищої нервової діяльності дітей і підлітків і функціональні особливості їх нервової системи.

Вища нервова діяльність-сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур,яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем.

2)Методи дослідження вікової фізіології(крос секціональний та лонгітудінальний):їх порівняльна характеристика.

Вимірювання і графічної реєстрації фізіологічних процесів. Метод графічної реєстрації ознаменував нові етапи фізіології і дав можливість записувати одночасно (синхронно) не один, а декілька фізіологічних процесів. У наш час широко використовується у віковій фізіології реєстрація механічних показників змін процесу в часі, електричних потенціалів м’язів, мозку, серця, реєстрація змін величини електричного опору тканин, внутріклітинне відведення.

Важливе місце займають біохімічні методи визначення хімічного складу виділень і рідини, що міститься в організмі або в його клітинах. У дослідженнях використовуються фізичні та хімічні вимірювальні прилади. 

2. Пригнічення функцій аж до їх повного виключення. В експериментах на тваринах використовуються методики видалення органу чи його частини (методика видалення або екстирпації), пересадка органів на нове місце (методика трансплантації), переріз нервових шляхів (методика енервації), перев’язка і зшивання різних кровоносних судин (методика накладання лігатур і судинних анастомозів), введення тонких трубок (катетерів), які з’єднують органи з різними приладами для реєстрації їх функцій (методика катетеризації), хімічні впливи з допомогою різноманітних препаратів, фізичні впливи на органи і тканини (методика подразнень). Для вивчення діяльності деяких органів, які знаходяться в середині тіла, застосовують фістульну методику. 

3. Стимуляція функцій шляхом впливу на них фізичними та хімічними агентами. Посилення діяльності досягається шляхом електричної або фармакологічної стимуляції. 

4. Моделювання фізіологічної функції – як фізіологічний напрям, пов’язаний з розвитком кібернетики. Кібернетика (від грецьк. kybernetike - мистецтво управління) – наука про управління автоматизованими процесами. Засновник кібернетики Норберт Вінер. Біологічна кібернетика вивчає специфічні для живих істот загальні принципи та конкретні механізми доцільного саморегулювання та активної взаємодії з навколишнім середовищем. Процеси управління, як відомо, здійснюються через сигнали, які несуть певну інформацію. В організмі такими сигналами є нервові імпульси, які мають електричну природу, а також різні хімічні речовини. Моделювання дозволяє виділити певні властивості фізіологічних процесів на основі математичних характеристик і їх закономірностей. При всій своїй спрощеності, кібернетичні моделі фізіологічних функцій виявляють їх передбачувані зв’язки, управління, динаміку і таким чином дають змогу досліджувати фізіологічні явища зі значним наближенням до природних умов.