64. Адмін та крим від-сть за порушення прав на об’єкти промислової власності.

Способи захисту – це комплекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють порушники чи примусово – уповноважені державні органи та які спрямовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб’єктивних прав авторів.

Виділяють такі способи захисту, як цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно правовий захист.

За порушення прав на об'єкти промислової власності в законодавстві передбачена і адмін від-сть.

Ст. 51-2 КУпАП "Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності" встановлює адміністративну відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Вчинення зазначених дій тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 нмдг з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Поряд з цивільно-правовими та адміністративно-правовими санкціями законодавство передбачає і кримінально-правовий захист прав патентовласників.

Відповідно до ст. 177 "Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію" ККУ: 1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом у розмірі від 200 до 1000 нмдг або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

2. Ті ж дії, якщо вони здійснені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, або спричинили майнову шкоду в особливо великому розмірі – карається штрафом в розмірі від 1000 до 2000 нмдг чи виправними роботами на строк до двох років, чи позбавленням волі на строк від 2 до 5 років з конфіскацією незаконно виробленої продукції, устаткування та матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Майнова шкода вважається спричиненою у великому розмірі, якщо її розмір в 200 та більше разів перевищує нмдг, особливо великий розмір – в 1000 та більше разів перевищує нмдг.

СС цього складу злочину характеризується умисною формою вини.

65. Поняття, принципи, структура комерційного найменування. Суб’єкти права на комерційне найменування

В Україні відсутній окремий закон, що регулює відносини, пов'язані з фірмовими найменуваннями. Деякі аспекти цих відносин регулюються ЦКУ (глава 43), ГКУ (ст.159), ЗУ "Про реєстрацію юр осіб та фіз. осіб підприємців", "Про госп тов.-ва", "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( ст.4), Положенням про фірму, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 р., чинним у частині яка не суперечить законодавству України. Міжнародним нормативним актом у цій сфері є Паризька конвенція з охорони промислової власності.

У зак-ві поняття фірмового найменування відсутнє. Ст. 9 ЗУ "Про під-ва в Україні" передбачає, що в найменуванні підприємства повинно обов'язково міститися його назва (завод, фабрика та ін), вид (приватне, колективне і т. д.) та інше. Відповідно до п. 6 Положення про фірму вказується, що фірма (фірмове найменування) поряд з передбаченими обов'язковими позначеннями "має містити вказівки, необхідні для відрізнення підприємства від інших однорідних підприємств (спеціальне найменування, номер і т. п.)".

У юридичній літературі під фірмовим найменуванням розуміється найменування, під яким підприємство, установа, організація виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту. Основне значення фірмового найменування складається в індивідуалізації учасників цивільного обороту. Для забезпечення належної індивідуалізації найменування повинне відповідати певним вимогам (принципам): 1. повинне правдиво відображати правове становище юридичної особи і не вводити в оману інших учасників цивільного обороту, 2. повинне мати відмінні ознаками, які не допускали б змішування з найменуваннями і товарними знаками інших осіб, 3. характерна незмінність, постійність, воно діє протягом усього терміну існування його володаря. 4. Фактичне використання в госп діяльності.

Комерційне фірмове найменування – це буквене або словесне позначення суб’єкта господарювання, яке виконує функцію його індивідуалізації в підприємницькій діяльності.

Фірмове найменування має свою структуру. Складається з 2 частин: основний (вказівка на організаційно правову форму) і допоміжної (оригінальне слово, ім'я власне тощо).

Ознаки права на комерційне найменування: - винятковий характер, - невідчужуваність, - абсолютний характер, - безстроковий хар-р, - екстериторіальний хар-р, - фірмовласник може володіти тільки одним фірмовим найменуванням, - право на фірмове найменування не підлягає спеціальній реєстрації крім держ реєстрації юр особи.

Суб'єктами права на фірмове найменування може бути особа, що володіє двома ознаками: має статус юридичної особи, є комерційною організацією. За ЦК – підприємницька юр особа, за ГК – будь-який суб’єкт господарювання. Некомерційні юридичні особи (ОДВ, правоохоронні органи, установи освіти і т. д.) мають офіційне найменування. Фізична особа, що займається підприємницькою діяльністю, виступає в цивільному обороті під своїм власним ім'ям.