16. Облік процесу виробництва.

Процес виробництва являє собою сукупність операцій з виго­товлення продукції, виконання робіт та надання послуг, що здій­снюються в результаті взаємодії та витрачання трьох факторів виробництва - засобів праці, предметів праці і живої праці. Всі витрати, пов’язані з процесом виробництва, в сукупності станов­лять виробничу собівартість виготовленої продукції. Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових та фі­нансових ресурсів на виробництво продукції. Витрати можуть здійснюватися шляхом: виплати грошових коштів; зменшення негрошових активів; виникнення заборгованості за прийнятими до оплати рахун­ками, виданими векселями, за нарахованою заробітною пла­тою, платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

Для правильного розрахунку собівартості продукції в облі­ку виробничі витрати диференціюються за способом віднесення на конкретні види продукції, процеси або стадії виробництва на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з вироб­ництвом конкретного виду продукції і в момент їхнього виник­нення можуть бути відразу включені до собівартості цього виду продукції. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом кількох ви­дів продукції, тому прямо до собівартості конкретного продукту можуть бути віднесені лише наприкінці місяця на основі розподі­лу за певним критерієм.

Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляцій­ному рахунка 23 “Виробництво”, за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом - факти­чна собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом раху­нку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату ін­вентаризації.

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю­чаються такі витрати:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів);

• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші ви­плати робітникам);

• інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амо­ртизація,);

• загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслу­говування виробництва,).

Оскільки розрахувати фактичну собівартість виготовленої продукції можна лише по завершенні звітного переоду, випущену з виробництва готову продукцію обліковують за плановою собі­вартістю, яка коригується до рівня фактичної після інвентаризації залишків незавершеного виробництва наприкінці місяця. Факти­чна собівартість виготовленої продукції розраховується як сума незавершеного виробництва на початок та виробничих витрат за місяць, зменшена на залишок незавершеного виробництва на кі­нець періоду.

Відхилення планової собівартості від фактичної означає:економію (фактична собівартість менша за планову);перевитрати (фактична собівартість більша за планову).

17. Характеристика основних методів обліку витрат на виробництво продукції.

Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляцій­ному рахунка 23 “Виробництво”, за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом - факти­чна собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом раху­нку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату ін­вентаризації. Аналітичний облік ведеться за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат (табл. 8.2).

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю­чаються такі витрати:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції та інші витрати)

• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші ви­плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, ви­конанні робіт, наданні послуг);

• інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амо­ртизація, витрати від браку та інші прямі витрати);

• загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслу­говування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати).

Непрямі витрати протягом місяця обліковуються на збірно- розподільчому рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, а в кінці місяця після розподілу за певним критерієм між об’єктами каль­кулювання списуються в дебет рахунка 23 “Виробництво”. Кри­теріями (базами) розподілу непрямих витрат можуть виступати:загальна сума прямих витрат;прямі витрати матеріалів;прямі витрати на оплату праці;години роботи обладнання тощо.

Під час вибору критерію розподілу необхідно дотримуватися таких умов:безпосередній зв’язок критерію з витратами, що розподі­ляються;економічну доцільність проведення розподілу за даним критерієм.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'­єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розпо­ділу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально- виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Оскільки розрахувати фактичну собівартість виготовленої продукції можна лише по завершенні звітного переоду, випущену з виробництва готову продукцію обліковують за плановою собі­вартістю, яка коригується до рівня фактичної після інвентаризації залишків незавершеного виробництва наприкінці місяця. Факти­чна собівартість виготовленої продукції розраховується як сума незавершеного виробництва на початок та виробничих витрат за місяць, зменшена на залишок незавершеного виробництва на кі­нець періоду.

Відхилення планової собівартості від фактичної означає

економію (фактична собівартість менша за планову);

перевитрати (фактична собівартість більша за планову).