13. Калькулювання як елемент методу бухгалтерського обліку.

КАЛЬКУЛЮВАННЯ – це спосіб обчислення собіварт прод-ї, робіт, послуг. Правильно визначена кальк-я дозволяє реально оцінити всі можливі затрати на різні види прод-ї і зупинитися на тій, яка дасть найбільший прибуток. СобіВ одиниці виробу визнач діленням усіх витрат на кількість випущеної прод-ї. Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відпо­відними ознаками для формування показників собівартості. Види калькуляції: за призначенням і часом складання – попередня і виконавча; за характером вир-ва – масова, індивідуальн, проміжна; за хар-ом вихідних даних- технічна, планова, нормативна, фактична; за методами калькулювання – позамовна, попередільна, попроцесна і нормативна.

14. Облік процесу постачання.

Процес постачання полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

• купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;

• сум ввізного мита;

• сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспорту­вання, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

• інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів і дове­денням їх до стану, в якому вони придатні для викорис­тання в запланованих цілях.

Облік процесу постачання ведеться з використанням рахунків:

запасів - 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швид­козношувані предмети”, 28 “Товари”;

грошових коштів - 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”;

розрахунків - 371 “ Розрахунки за виданими авансами”, 62 “Короткострокові векселі видані”, 63 “Розрахунки з поста­чальниками та підрядниками”, 64 “Розрахунки за податка­ми й платежами”, 68 “Розрахунки за іншими операціями”.

Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку- фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного доручення тощо.

15. Сутність транспортно-заготівельних витрат і порядок їх обліку.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) — один з елементів витрат, який включається до первісної вартості (собівартості) запасів, придбаних за плату. Сутність ТЗВ надто лаконічно розкрита у п. 9 П(С)БО 9, але це визначення дуже загальне. За достатньої уяви до цих витрат можна віднести навіть частину оплати праці бухгалтера, бо він опрацьовує документи постачальників на придбання запасів, а отже, бере участь у заготівлі запасів. Звісно, здоровому глузду це суперечить, але ніяк не формулюванню пункту 9. Тому для прояснення деяких питань у цій статті нам інколи доведеться звертатися тільки до здорового глузду, а також практики, що склалася.

ТЗВ обліковуються безпосередньо на рахунках запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку 289 “Транспортно-заготівельні витрати”. Використання цього рахун­ка регламентовано ПСБО-9 “Запаси”. ТЗВ, які відносяться до за­пасів, що вибули, визначається за методом середнього відсотка на підставі розрахунку, який проводиться в два етапи:

розрахунок середнього відсотка ТЗВ:

== ТЗВ + ТЗВ %ТЗВ = п    м ■ 100%