
- •1. Поблеми сучасного управлінського обліку
- •2. Викладіть історія розвитку методів обліку витрат і калькулювання повної собівартості продукції в країнах з ринковою економікою.
- •3. Дайте загальну характеристику операційного і фінансового бюджету
- •4. Порівняльна оцінка вітчизняних і зарубіжних методів обліку повної собівартості продукції.
- •5. Характеристика і сфера застосування простого директ-косту.
- •6. Характеристика і сфера застосування методу однорідних секцій, стандарт-косту та методу нормативного розподілу постійних витрат.
- •7. Характеристика і сфера застосування простого, позамовного, по передільного та нормативного методів обліку і калькулювання.
- •10. Етапи розвитку управлінського обліку.
- •11. Охарактеризуйте принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності
- •13. Розкрийте взаємозвязок і покажіть відмінності фінансового та управлінського обліку.
- •14. Розкрийте загальнооблікову та управлінську класифікацію витрат за різними ознаками.
- •15. Залежність організації управлінського обліку від принципів побудови плану рахунків.
- •16. Методика і техніка обліку відхилень від норм.Аналіз відхилень від норм і управління за ними.
- •30. Розкрийте призначення і порядок скдадання гнучких бюджетів
10. Етапи розвитку управлінського обліку.
В процесі формування і розвитку управлінського обліку можна виділити 4 етапи:
1) кінець XIX — початок XX ст. — зародження та становлення теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. На цьому етапі облік витрат, їх узагальнення і калькулювання собівартості є частиною бухгалтерського обліку. Калькуляційна бухгалтерія забезпечувала управління оперативно-аналітичною інформацією щодо формування витрат, забезпечувала їх контроль у всіх виробничих структурних підрозділах; 2) початок XX— 50-ті роки XX ст.— виробничий облік з елементами управлінського. Головною метою виробничого обліку є розподіл витрат на кожну операцію або кожен окремий продукт з метою калькулювання собівартості продукції та послуг. Його інформація використовується менеджерами для встановлення продажних цін, оцінки запасів, визначення прибутку. Інформацією виробничого обліку користуються не тільки внутрішні споживачі, частково вона використовується для складання фінансових звітів, призначених переважно для зовнішніх користувачів. Управлінський же облік задовольняє потреби лише внутрішніх користувачів, надаючи їм інформацію для прийняття рішень, планування, контролю та регулювання;
3) 50—70-ті роки XX ст. — управлінський облік як окрема галузь теоретичних і практичних знань. Характерною ознакою управлінського обліку є те, що він спрямований на вивчення запитів користувачів, аналіз ситуацій, прийняття рішень на основі використання ЕОМ;
4) 70-ті роки XX ст.— сучасний період— стратегічний управлінський облік. Оскільки організація існує у середовищі, як стрімко змінюється, і сама знаходиться у процесі розвитку на шляху до досягнення своєї стратегічної мети, останнім часом посилюється роль стратегічного управління. Управління може бути ефективним, якщо воно не тільки зосереджується на ретроспективному моніторингу, а діє на випередження, передбачаючи майбутнє і готуючись до нього. За умов глобальних змін в технологіях і системах управління, управлінський облік, розвиваючись, дедалі частіше розглядається як складова процесу стратегічного управління.
11. Охарактеризуйте принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності
Основними принципами організації системи обліку за центрами відповідальності є:
визначення контрольованих статей витрат і доходів за умови, що менеджер (керівник) повинен відповідати тільки за ті витрати і доходи, які він може контролювати і на величину яких може впливати;
персоніфікація облікових документів, тобто зазначення в документах керівника, який відповідає за конкретні статті витрат і доходів;
обов’язок керівника центру складати кошториси (бюджети) на певний період і подавати звітність про фактичні витрати та результати в розрізі цих кошторисів (бюджетів).
Така звітність має відповідати певним вимогам:
бути оперативною;
містити інформацію про відхилення від плану (кошторису);
зміст звітності має відповідати можливостям керівника приймати рішення в конкретній сфері діяльності.