50. Умови для інтерференційних максимумів і мінімумів

Положення максимумів визначаємо з рівняння

,                     (1)

a мінімумів із рівняння

.                    (2)

Для спостереження максимумів чи мінімумів інтерференції потрібно щоб відстань між ними  становила, принаймні не менше 0.1 мм, тобто

.                    (3)

 

а це можливо коли d~l. В наведених виразах n= 0,1,2,... ¾  порядок максимуму та мінімуму.

 

51.Дифракція світла.Принцип Гюйгенса-Френеля.

Огинання хвилями перешкод або неоднорідностей називається дифракцією хвиль. Виникнення дифракції можна пояснити за допомогою принципу Гюйгенса: кожна точка хвильового фронту є джерелом вторинних сферичних хвиль, огинання яких дає положення хвильового фронту у наступний момент часу . Розділяють два види дифракції:

1. Дифракція в паралельних променях. 2. Дифракція в непаралельних пучках – дифракція ФренеляЯвище дифракції світла наглядно підтверджує теорію корпускулярно-хвильвої природи світла.Спостерігати дифракцію світла важко, оскільки хвилі відхиляються від перешкод на помітні кути лише за умови, що розміри перешкод приблизно дорівнюють довжині хвилі світла, а вона дуже мала.

Уперше, відкривши інтерференцію, Юнг виконав дослід з дифракції світла, за допомогою якого були вивчені довжини хвиль, що відповідають світловим променям різного кольору. Вивчення дифракції отримало своє завершення в працях О. Френеля, який і побудував теорію дифракції, яка в принципі дозволяє розраховувати дифракційну картину, яка виникає внаслідок огинання світлом будь-яких перешкод. Таких успіхів Френель досягнув, об'єднавши принцип Гюйгенса ідеєю інтерференції вторинних хвиль. Принцип Гюйгенса-Френеля формулюється так: дифракція виникає внаслідок інтерференції вторинних хвиль.

52.Дифракційна гратка.Періодична послідовність щілин називається дифракційною ґраткою.Коливання, які поширюються від різних щілин ґратки, когерентні іінтерферують. Хай загальна кількість штрихів в гратах складає N. Згідно з принципом Гюйгенса-Френеля кожна щілина є джерелом вторинних хвиль, отже, за гратами відбувається складання світлових хвиль від N джерел. Таке складання було б правильним називати інтерференцією світла від N джерел, проте історично прийнято говорити про нього як про дифракцію. З цієї ж причини самі грати мають назву «дифракційна».

53.Поляризація світла.Види поляризації.Поляризатори.Закон Малюса. Впорядкованість коливань світлового вектора світлової хвилі називається поляризацією світла. Світло, у якого напрямки коливань світлового вектора впорядковані деяким чином, називається поляризованим. Розрізняють часткову і повну поляризацію.

Електромагнітні хвилі в залежності від виду поляризації поділяються на

• неполяризовані

• лінійно-поляризовані

• циклічно-поляризовані

еліптично поляризованіЯкщо коливання світлового вектора світлової хвилі повністю

впорядковані, то така хвиля називається повністю поляризованою. Якщо коливання світлового вектора здійснюються в одній площині, то світлова хвиля називається плоскополяризованою.

Поляризатори-це приладии (або пристрої), які вільно пропускають коливання, паралельні певній площині, яка має назву площини поляризації, і повністю затримують перпендикулярні до неї коливання.

Закон Малюса — залежність інтенсивності лінійно-поляризованого світла після його проходження через поляризатор від кута між плоскістю поляризації падаючого світла і поляризатора. де — інтенсивність падаючого на поляризатор світла, I — інтенсивність світла, що виходить з поляризатора, - коефіцієнт прозорості аналізатора. Встановлений Е. Л. Малюсом в 1810 році. Світло з іншою (не лінійною) поляризацією може бути представлений у вигляді суми двох лінійно-поляризованих складових, до кожної з яких застосуємо закон Малюса. Згідно із законом Малюса розраховуються інтенсивності проходящего світла у всіх поляризаційних приладах, наприклад в поляризаційних фотометрах і спектрофотометрах.