4.3. Узагальнення результатів аудиторського дослідження

Кінцевим результатом проведення аудиторської перевірки є формування думки аудитора, що висловлюється на основі отриманих аудиторських доказів у вигляді аудиторського висновку та аудиторського звіту. Слід зазначити, що в аудиторському висновку висловлюється думка лише стосовно показників фінансової звітності.

До аудиторського висновку за бажанням замовника може додаватися аудиторський звіт, в якому аудитор описує всі проведені процедури відповідно до плану аудиторських послуг, вказує помилки та надає рекомендації щодо їх усунення [17].

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. № 140 – V (далі Закон № 140 – V) аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку (відповідно до МСА 700, 800) за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [21].

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та міжнародних стандартів аудиту (далі МСА) і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Аудиторський висновок можна складати у вільній формі, але відповідно до МСА аудиторський висновок повинен містити:

1. заголовок;

2. адресат;

3. вступний або початковий параграф, який повинен містити перелік перевірених фінансових звітів та відомості про відповідальність управлінського персоналу підприємства та про відповідальність аудитора;

4. параграф, що описує обсяг та характер аудиторської перевірки;

5. параграф, у якому висловлюється думка аудитора щодо перевірених фінансових звітів з посиланням на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (в Україні такою основою є П(С)БО);

6. дата аудиторського висновку;

7. адреса аудитора;

8. підпис аудитора.

Слід пам’ятати, що аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленій концептуальній основі фінансової звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, зокрема на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Тобто відповідно до ст. 8 Закону № 140 - V, аудиторський висновок є публічною бухгалтерською звітністю, тому користувачами цієї звітності відповідно до ст. 9 Закону про аудит можуть бути і представники органів державної влади уповноважені на підставі законів України [18].

Аудиторський звіт, на відміну від аудиторського висновку, не є публічною бухгалтерською звітністю, саме тому в аудиторському звіті аудитор може викласти конфіденційну інформацію та рекомендації щодо виправлення помилок, знайдених під час перевірки.

Аудиторський звіт – це ширший за своїм змістом документ, що складається згідно договору аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів [32].

Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової) (додаток П).

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов'язкові дані:

• назву документа і назву клієнта;

• місце, дату складання і назву аудиторської фірми, її адресу;

• порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії;

• номер реєстраційного свідоцтва;

• номер поточного рахунку;

• прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці.

• Загальна (вступна) частина аудиторського звіту, складена аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані:

• прізвище, ім'я, по батькові;

• стаж аудиторської діяльності;

• найменування органу, який видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, дата її видачі, а також термін дії ліцензії;

• номер реєстраційного свідоцтва;

• номер розрахункового рахунку;

• прізвище (найменування) одержувача аудиторського звіту (замовник аудиторської перевірки чи за узгодженням з ним інші юридичні або фізичні особи).

Крім того, у вступній частині аудиторського звіту має бути, вказано:

• період, за який проводилася перевірка звітності;

• склад, перелік фінансових звітів (інших документів), які перевірялися;

• посилання на національні нормативи аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту.

Аналітична частина складається з опису перевіреної фінансової інформації та опису аудиту.

Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом підприємства.

В описовій частині документу наводяться посилання на закони та нормативні акти, відповідно до яких проводився аудит, розкривається алгоритм аудиторської перевірки, перелік процедур аудиту для збирання доказів при складанні обґрунтованого висновку. Також у звіті аудитор вказує факти не усунених у процесі аудиторської перевірки суттєвих порушень встановленого ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Заключна (підсумкова) частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевірених фінансових звітів. По суті – це думка аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми) [32].

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою.