- •Оглавление
- •Фінансовий ринок: сутність та функції.
- •Суб'єкти фінансового ринку, їх класифікація та функції
- •Ринок "синтетичних" цінних паперів
- •Сутність і цілі випуску облігацій.
- •Поняття похідних цінних паперів.
- •Класифікація фінансових ринків.
- •Ціноутворення на фінансовому ринку.
- •Сутність та функції фінансових посередників.
- •Структура і особливості функціонування грошового ринку.
- •Мета, принципи та напрями регулювання фінансового ринку.
- •Ринок цінних паперів.
- •Сутність засобів виробництва.
- •Державне регулювання інвестиційної діяльності.
- •Ризик інвестиційної діяльності.
- •Види інвестиційних портфелів.
- •Класифікація та економічний зміст фінансових інвестицій.
- •Інвестиційний ринок.
- •Поняття та сутність інвестицій.
- •Види цінних паперів.
- •Сутність, функції та місце фінансів підприємств у фінансовій системі.
- •Фінансові ресурси підприємства: склад, класифікація та джерела формування.
- •Грошові розрахунки підприємств
- •Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємства.
- •Внутрішні надходження
- •Зовнішні надходження
- •Формування і розподіл прибутку підприємства.
- •Оподаткування прибутку підприємств.
- •Методика нарахування та сплати до бюджету непрямих податків.
- •Оборотні засоби підприємства: сутність, склад, показники ефективності використання.
- •Основні засоби підприємства: сутність, склад, показники відтворення та ефективності використання.
- •Кредитування підприємств.
- •Оцінка фінансового стану підприємства.
- •Фінансова санація підприємства.
- •Сутність, призначення та роль бюджету держави. Бюджетна система та її структура. Бюджетний устрій України.
- •Система доходів бюджету. Класифікація доходів. Склад доходів Державного і місцевих бюджетів.
- •Склад і структура видатків бюджетів. Класифікація видатків.
- •Бюджетний процес:сутність, учасники бюджетного процесу та їх повноваження, стадії бюджетного процесу.
- •Поняття міжбюджетних відносин. Розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
- •Державний борг: сутність, види та етапи управління.
- •Державний кредит: сутність, види, управління.
- •Видатки бюджету на національну оборону та управління
- •Видатки бюджету на соціальний захист населення.
- •Фінансове забезпечення витрат на охорону здоровя.
- •Видатки бюджету на освіту, науку та культуру.
- •Соціально-економічна сутність фінансів та їх функції.
- •Еволюція категорії «фінанси».
- •Моделі фінансових відносин у суспільстві.
- •Співвідношення фінансів та фондів грошових коштів.
- •Концепція вартості грошей з урахуванням часу.
- •Теоретичні основи фінансів домогосподарств.
- •Податки і податкова система держави. Податкова система держави - це сукупність стягнутих в державі податків та інших платежів (зборів, мита).
- •Економічна сутність і функції податків. Характеристика основних податків податкової системи України.
- •Характеристика основних податків податкової системи України
- •Податкова політика держави.
- •Порівняльна характеристика податкових систем країн с розвиненою ринковою економікою.
- •Поняття страхового ринку та його структура.
- •Організація фінансового контролю в державі.
- •Фінанси міжнародних організацій та інституцій.
- •Показники фінансової безпеки держави.
- •Антиінфляційна політика держави.
- •Фінансова криза та її вплив на фінансову безпеку держави.
- •Функції фінансового менеджера та інформаційні джерела фінансового менеджменту
- •Сутність державних цільових фондів. Характеристика окремих цільових фондів
Сутність засобів виробництва.
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.
На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці. Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
A. Будівлі і споруди.
Б. Передавальні пристрої.
B. Машини та устаткування, у тім числі:
робочі машини та устаткування;
вимірювальні та регулюючі прилади;
лабораторне устаткування;
обчислювальна техніка;
транспортні засоби.
Г. Виробничий і господарський інвентар.
Д. Інші основні засоби.
Державне регулювання інвестиційної діяльності.
Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.
В Україні інвестиційний процес регулюють понад 100 законів та інших нормативних актів, зокрема закони України «Про інвестиційну діяльність» (1991 р.), «Про іноземні інвестиції» (1992 р.), «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 р.) Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) та ін.
В основу державного регулювання інвестиційної діяльності було покладено такі принципи:
послідовна децентралізація інвестиційного процесу;
збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти;
перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки;
фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств;
здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
запровадження системи страхування інвестицій.
