Загадки про барвінок

1.Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник закрашає.

Хоч мороз усе побив

-Його не займає. (Барвінок)

2.Лист зелений не пропав,

а під снігом задрімав,

щоб у синю сукенчину

одягнуть весняну днину. (Барвінок)

3. Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває. (Барвінок)

4.Зелене листя,зелений килим,

Зима сховала під снігом білим.

Весна настала і сонце гріє

Зелений килим увесь синіє.(Барвінок)

5. Все мороз поглушив,

А мого цвіту й не зайняв. (Барвінок)

Пісні про барвінок

Барвінок уважався первістком тепла.

У відомій веснянці, коли запитують красну весну, що принесла вона в подарунок, чують у відповідь:

Да принесла я вам літечко,

Зеленеє житечко,

Да хрещатий барвінок,

Да запашний васильок.

В одній із веснянок дівчина вилила свою тугу:

"Звила я віночок вчора ізвечора

з зеленого барвінку .

Та й повісила на кілочку,

Матуся вийшла та віночок зняла

Та нелюбові дала..."

У народній ліриці образ барвінку часто підмінює образ парубка або чоловіка:

Ой ти, козаче, зелений барвіночку,

прийди до мене хоть у недільку.

Або характерні діалоги між дівчиною та парубком:

Дівчинонько, сіра утко,

Чи сватати хутко?

Козаченьку, барвіночку,

Хоть і в неділечку!

В іншій пісні цікавий художній паралелізм:

Чом ти, барвінку, не стелишся?

Чом ти, Миколо, не женишся?

Я ще зелений — постелюся;

Я ще молодий — оженюся.

Нестримні почуття, палку любов передає не одна пісня, в якій роль барвінку — стелитися низько, символічно натякаючи на певні дії між закоханими:

Вчора була неділенька, нині понеділок,

Я ходила поливати зелений барвінок.

—Рости, рости барвіночку,стелися низенько,

А ти, милий чорнобривий,присунься близенько.

Барвіночку зелененький, стелися ще нижче,

А ти, милий чорнобривий, присунься ще ближче.

У популярній жартівливій пісні "Ти ж мене підманула" цілком прозоро натякається на бажання любовних взаємин та висміюються марні сподівання чоловіка:

"Ти казала, в понеділок підем разом по барвінок..."

Іти по барвінок, рвати його, толочити, ночувати в барвінку — йти на побачення, любитися. У піснях витоптаний барвінок, зів'ялий барвінковий вінок означає втрату дівочої цноти. Звідси й бажані образи кохання:

"Кінь барвінок витоптав"; "В зеленому барвіночку коня випасала"; "Запросила козаченька косити барвінок".

Змінити вінок із барвінку на хустку — вийти заміж. Велика радість, честь і гордість для роду й для самої дівчини — зберегти незайманість до весілля, про що йдеться в коломийці:

Ой віночку-барвіночку,

шовкова косиця,

Вчора була я дівчина,

нині — молодиця.

Ой віночку з барвіночку,

золотий віночку,

Уже тебе проміняла я

на хустиночку.

Ой я тебе, мій віночку,

любила носити,

Через хлопця молодого

мушу тя лишити.

Ой віночку зелененький

з дрібного барвінку,

Чесно тебе доносила-м,

золотенький вінку!

Чесно вінчик доносила-м,

на стіл положила,

Та ні собі, ані мамці

ганьби не зробила.

Своєрідне символічне наповнення образу барвінку в рекрутській пісні:

Ой зірву я три листочки

З зеленого барвіночку,

З зеленого барвіночку.

Один зірву та й заграю:

Щастя-долі я не маю.

Другий зірву та й заграю:

До прийому іти маю.

Третій зірву та заграю:

З москалями жити маю...

У відомій пісні "Несе Галя воду" образ барвінку натякає на недоглянутість чоловіка, непошанованість його, а ще — довірливість. Галя ж імітує вірність і шанобливе ставлення,гармонійне життя в героїв пісні не склалося:

Стелися, барвінку,

Буду поливати,

Вернися, Іванку,

Буду шанувати.

— Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

Цвіти, барвіночку,

Стелися листочком.

Прийди, козаченьку,

Не сам, з товариством.

Прийди у неділю,

Прийди в понеділок,

Як зацвіте м'ята,

Хрещатий барвінок

Барвінку хрещатий,

Буяй біля хати,

Буду тебе поливати,

Цвіт блакиті шанувати.

В українських народних піснях барвінок - також символ кохання, вірної і взаємної любові. Ось такі пісенні рядки, повні бадьорості й торжества невтримних почуттів:

Ой стелися, барвіночку,

Не коренем - листом!

Кличе козак дівчиноньку

Не голосом - свистом.

І росте він у садочку, де сліди коханого:

Та ти, хрещатий барвінку,

Ти, хрещатий барвінку.

Та не стелися в погрібку,

Не стелися в погрібку.

Та постелися в садочку,

Постелися в садочку

Та по милому слідочку,

По милому слідочку.

Та де мій милий походив,

Де мій милий походив.

Ой там барвінок уродив,

Там барвінок уродив.

Або ще:

Ой де Грицько коні пас,

Поріс барвінок по пояс.

І як промовистий символ, як оберіг вірного кохання, доглядати за барвінком, пошановувати його належало усамперед дівчині. Це найперший дівочий обов'язок.

Ой в городі не метено,

Барвіночком заплетено.

Піди, дівчино, позамітай

Та барвіночок порозплітай.

Там твій хлопчик з крамом стоїть,

Не з яким крамом - з білим шовком.

Свому-тому запродає,

А своїй дівочці дарма дає.

Він дає - не шкодує,

Вона бере - не дякує.

А в народній пісні у запису Климента Квітки з голосу Лесі Українки є ще такі рядки:

А в тому саду чисто метено.

Ще й хрещатим барвіночком дрібно плетено.

В іншій пісні одного парубка кохають двоє: молода дівчина і вдовиця. Обоє ходять до джерела, що біля парубкової хати. Не подобається таке матері. Вона, звісно, хоче, щоб син оженився на дівчині, а не на вдовиці. От парубок і каже вдовиці, щоб вона сюди не ходила, вона не зведе зруба для криниці, не обплете її барвінком, не обмете васильком. Але дівчині юнак каже зовсім інше:

Ой на горі новий дім,

Там рублена криниця,

І холодна водиця.

Та внадилась дівчина ходити,

Молодого Петруся любити.

Обізветься молодий Петрусь:

-Ой ходи, дівчино, по воду, Моя матінка сеє любить,

І криниченьку зрубить.

І барвіночком обплете,

І василечком обмете.

Про це згадує в книзі "Історичне значення південно-руської пісенної народної творчості" Микола Костомаров. Є ця тема і в коломийках:

Вчора була неділенька,нині понеділок,

Я ходила поливати зелений барвінок.

-Рости, рости, барвіночку, стелися низенько,

А ти, милий,чорнобривий, присунься близенько.

Барвіночку зелененький, стелися ще нижче,

А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче.

У пісні "Піду я під вербицю по воду" дівчина, коли мати хоче її за старого оддати, каже:

Перекинуся зеленим барвінком

І сяду-впаду в батенька в саду,

А за тебе не піду!

А жених невідступний їй відповідає на те:

Єсть у мене такії ножики,

Що вищикають барвіночки на віночки.

Будеш, будеш моя!

У пісні "Чом ти, барвіночку, не стелешся?" зустрічаємо й такі поетичні зіставлення:

"Чом ти, барвінку, не стелешся?

Чом ти, Миколо, не женешся?"

"Я ще зелений - постелюся;

Я ще молодий - оженюся".

Як і калина, барвінок - символ дівочості. А її своєрідна емблема - барвінковий вінок.

А одно зіленько барвінок,

То дівчатонькам на вінок.

Його й називають лагідно, милозвучно: вінок барвінковий, вінець-барвінець:

Ходжу, блуджу понад лози,

А в тих лозах барвін-листок.

Щипну, вирву, вінець сплету.

У веснянці "Вийди, вийди, Іванку" мати нелюбові вінок дала, і доччине серце з туги розривається, протестує:

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали,

Весни дожидали!

Весно, весно, наша весна!

Да що ж ти нам принесла?

Старим бабам по кийочку,

А дівчатам по віночку.

Звила ж я віночок вчора звечора

З зеленого барвінку

Та й повісила на кілочку,

Матуся вийшла та віночок зняла,

Та нелюбові дала.

Коли б же я теє знала, -

Ніж нелюбові дала.

Я б його розірвала,

Вінок із барвінку для дівчини - символ цноти, незайманості, чесного дівування. Про це в коломийках співається:

Ой віночку-барвіночку, шовкова косиця,

Вчора була я дівчина, нині - молодиця.

Ой віночку з барвіночку, золотий віночку,

Уже тебе проміняла я на хустиночку.

Ой я тебе, мій віночку, любила носити,

Через хлопця молодого мушу тя лишити.

Ой віночку зелененький з дрібного барвінку,

Чесно тебе доносила-м, золотенький вінку!

Чесно вінчик доносила-м, на стіл положила,

Та ні собі, ані мамці ганьби не зробила.

Ой чесно я дівочила на білім світочку,

Бо я тебе не втратила, дівочий віночку!

Як осяйна коштовність, оспівується такий віночок у колядці "В місті, місточку, на барвіночку":

В місті, місточку, на барвіночку,

Ци місяць світить, ци вогонь горить?

Ні вогонь горить, ні місяць світить,

Ґречная панна вінком сіяє.

Та в житті, на жаль, і по-іншому буває:

Вийшла дівка рано з хати свій віночок шукати,

А віночка-барвіночка ніде не видати.

Закувала зозуленька в полі на тополі:

"Не найдеш ти свій віночок, дівчино, ніколи!"

Оспівана ця пісня і в купальських піснях: "Де Купало ночувало? Ночувало в барвіночку". І в народній ігровій пісні "Жона":

Ой піду я да шукаючи, да гукаючи

По свою жону, по свою жону,

Що в садочку з барвіночку

Вінки в'є, вінки в'є.

Хрещатий барвінок прикрашав і обжинковий вінок на веселому святі, що його здавна влаштовували після завершення жнив. Про це й співалося. Одна з пісень - "Кругом, женчики, кругом":

Кінець нивоньці, кінець.

Будем плести вінець.

То з жита, то з барвінку

- На хорошую дівку.

Зустрічається барвінок і в колисанках:

Ой ти, коте, коточок!

Не ходи рано в садочок,

Не полохай дівочок,

Нехай зов'ють віночок.

Із рутоньки, із м'ятоньки,

З хрещатого барвіночку,

З запашного василечку.

Про барвінок на весіллях співають багато пісень:

1 . Ой із-за гори та високої

Ясне сонічко сходить,

А з-за другої та ше вищої

Три браччики віході.

Перший іде — барвінок несе,

Барвінок у вінок,

А другий іде — шовчечок несе,

Шовчечок на віночок.

А третий іде — чисничок несе,

Чисничок на віночок,

2.Ой з-за гороньки, з-за високої

Три зірниченьки зійшли — 2 р.

А до (Марійки) молоденької

Три сестриченьки прийшли — 2 р.

Ой перша сестра барвінок несла,

Та й барвінок на вінок — 2 р.

А друга сестра медочок несла,

Помастити віночок — 2 р.

А трета сестра позлітку несла,

Золотити віночок. —2 р.

3. Зарінком, свашечки, зарінком

Та й за хрещатим барвінком.

Коби наші Марієчка добре серце мала,

Вна би свому молодому барвіночку дала.

Ой нумо, нумо В плетеного шума!

Як наша мати Буде заплітати?

Заплетися, шуме, заплетися;

Хрещатий барвінку, розстелися.

Рослина в народних піснях сусідує навіть з лілеєю:

Ой кувала зозуленька,

Сівши на лілеї,

Співай, співай, товаришко,

Минає неділя.

Ой кувала зозуленька,

Сівши на барвінок,

Співай, співай, товаришко,

Минув понеділок.

Ой Янку, мій Янку,

Хрещатий барвінку.

Ой у чистому полі

Дівка траву жала.

Ой прийшов ік їй Янко,

Хрещатий барвінок:

Дівко-чорнобривко!

Хоч я тобі серпа зломлю,

Хоч я тебе за себе возьму.

Ой Янку, мій Янку,

Хрещатий барвінку!

Не бери мене у суботоньку,

Візьми мене в неділеньку,

Як я вийду на юлоньку.

Застосування барвінку у народній медицині

Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Згадки про її лікарські властивості сягають сивої давнини. Барвінок був відомий античним лікарям Діоскориду та Плінію Старшому.

БАРВІНОК — сакральна трав'яниста в'юнка рослина з вічнозеленим листям, яскраво-блакитними квіточками (цвіте у квітні-травні), росте в лісах усієї України; садять біля хати, а також на могилах; оберіг українців, символ життя, безсмертя, велике значення барвінку в лікувальній магії.

Барвінок використовували і в народній медицині. Найперше - для зниження кров'яного тиску, проти гіпертонії. Добре відома доля трави як зміцнювального, в'яжучого, кровотамуючого і кровоочисного засобів. Застосовували барвінок і проти цинги, запалення слизових оболонок. Напар квіток вживали в косметиці, щоб шкіра була оксамитовою, ніжною. Так барвінок ніби передає свою небесну красу земній окрасі - жінці. Взимку відвар барвінку пили від простуди.

У Китай барвінок завезений з тропічної Америки і тут використовують його для лікування гіпертонії. В народній медицині Кавказу барвінок застосовують як в'яжучий, кровозупинний, ранозагоювальний засіб.

Хімічний склад барвінку вивчений недостатньо. Відомо, що рослина містить алкалоїди (вони впливають на організм людини гіпотензивною дією — знижують кров'яний тиск), урсолову кислоту, рутин та інші активні речовини.

У народній медицині трава барвінку здавна застосовується при проносах, дизентерії, туберкульозі легенів, кровотечах, жіночих недугах, емфіземі легенів та ковтуні (хвороба шкіри на голові, коли волосся злипається у тверду грудку). Відваром трави користуються для полоскання рота і горла, при зубному болі та ангіні. Міцний відвар у вигляді примочок, а також товчену свіжу траву застосовують для зупинки кровотеч та лікування ран. Настойку з коріння барвінку (на горілці) — при виразці шлунка.

У гомеопатії спиртову настойку трави вживають при тривалих головних болях, носових кровотечах, екземі, висипах на лиці, а також при коклюші.

Збирають барвінок (стебла, листя, квіти) у травні-червні. Корені краще збирати восени. Сушать у приміщеннях, які добре провітрюються, на горищах або в спеціальних сушарнях, куди не проникає проміння сонця.

Окрім усіх перерахованих властивостей ця рослина є ще й лікарською. І не просто лікарською. Вона визнана як традиційною так і народною медициною. Лікують нею і серцеву недостатність, і безпліддя, імпотенцію у чоловіків і цукровий діабет, гіпертонію і пухлини. Цей перелік можна довго продовжувати, тому що рослина є справді диво-цілющою. Варто пам'ятати що вміст алкалоїдів та інших речовин у барвінку настільки високий, що рослину не можна приймати неконтрольовано. Можна отруїтися.

Внутрішньо приймати настоянку барвінку потрібно правильно приготувавши і дотримуючись пропорції: 20 грамів сухої трави залити склянкою окропу. Настоювати 2 години. Приймати по 2 столові ложки, три рази в день.

Існує іще один рецепт приготування диво-ліків з барвінку: 20 грам свіжої трави з цвітом варити на повільному вогні (дуже повільному) у 250 грамах горілки (40 градусів). Настояти 5 днів. Приймати по 7-8 крапель на ложку води два рази в день (вранці і в вечері) 4 дні. Після чого робимо перерву 2-3 дні і продовжуємо курс лікування до 10 днів. Цей засіб допоможе позбутися імпотенції.

Лікувальними властивостями володіє і барвінок рожевий. Тобто той, що використовується як декоративний, і цвіте білими або рожевими квітами. Настій трави барвінку рожевого використовують при лікуванні злоякісних пухлин ( особливо раку крові). Речовини що містяться у цьому виді барвінку не дають доброякісній пухлині перерости у злоякісну. Помічним він є і при гіпертонії та цукровому діабеті. Готують цей настій як і в попередньому випадку (на воді) у пропорції 1 до 10. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день, після їжі. Зовні настоянку барвінку рожевого споконвіку використовують для обробки ран, а також для знеболювання укусів комарів, бджіл. Але особливо дієвими є вмивання настоянкою барвінку (як звичайного так і рожевого), для запобігання та розгладжування зморщок на обличчі. Берете ложку настоянки на пів склянки води і вмиваєтеся. Даєте обличчю висохнути і через 10-15 хвилин ополіскуєте водою кімнатної температури. За тиждень-два самі себе не впізнаєте.

Пам'ятайте: головне не зловживати і дотримуватись пропорцій. Рослина отруйна.