56

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1.Теоретичні основи розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку……………..7

1.1. Поняття творчості та творчих здібностей………………………….7

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………………..10

1.3 Умови успішного розвитку творчих здібностей та їх виявлення у молодших школярів……………………………………………………………..15

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І ЗМІСТ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ………………………20

2.1 Основні педагогічні напрями, завдання та методи розвитку творчих здібностей молодших школярів……………………….…………..…20

2.2 Розвиток креативних здібностей молодших школярів у пазаурочний час……………………………..………………………………………………..…25

2.3 Система творчих завдань як засіб розвитку творчих здібностей молодших школярів……………………………………………………………..27

Висновки …………………………………………………………………….32

Список використаних джерел ……………………………………35

Додатки ………………………………………………………………………39

ВСТУП

Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію та практику. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності і творчості.

Актуальність теми .В останній час гостро стоїть проблема творчості та розвитку творчих здібностей школяра: уяви, інтуїції, мислення, оригінальних засобів дій, відходу від шаблонів і т. ін. Зараз проходить перегляд теоретичних позицій відносно природи творчості, критеріїв діагностики творчих здібностей у цілому, ведуться пошуки джерел креативності, умов, які сприяють розвитку творчого потенціалу.

Творчі здібності існують в кожній дитині. Творчість – це природна функція мозку, яка виявляється і реалізується у діяльності при наявності спеціальних здібностей у тій чи іншій конкретній діяльності.Задача педагога – побачити індивідуальну креативність учня і прагнути розвивати її.

Під поняттям “креативності” ми розуміємо деяку сукупність розумових і особистих здібностей (якостей), які сприяють становленню і проявам творчості.

На думку С. Л. Рубінштейна, творчість – діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значимість.

Творча діяльність і творчі здібності були і залишаються предметом аналізу багатьох учених, як вітчизняних (І.Волощук, С.Гончаренко, Г.Костюк, О.Кочерга, В.Моляко, В.Роменець, О.Савченко, М.Холодна та ін.), так і зарубіжних (Л.Богоявленська, Ф.Вернон, Дж.Гілфорд, О.Лук, О.Матюшкін, Я.Пономарьов, Ч.Спірмен, Е.Торренс та ін.). Дослідниками аналізуються різні аспекти проблеми творчих здібностей: їх природи, компонентного складу, критеріїв та показників розвитку, методів і прийомів формування. Більшість з цих питань досі залишається дискусійними, що свідчить про складність та багатозначність природи цього феномена.

Особливої актуальності набуває становлення творчої особистості у процесі навчальної діяльності. Цю проблему досліджують І.Волощук, Н.Волошина, І.Головко, А.Дусавицький, Б.Ільюк, В.Костюк, І.Матюша, Л.Момот, К.Нор, Л.Шелестова та ін. Працями Л.Божович, Л.Венгера, В.Давидова, Л.Дранкова, Д.Ельконіна, Н.Менчинської та ін. доведено, що періодом найінтенсивнішого креативного розвитку є молодший шкільний вік. Ефективність художньо-творчого розвитку саме молодших школярів підтверджують праці С.Жупанина, Т.Коваленко, Н.Ляшової, А.Мелік-Пашаєва, Д.Ніколенка, Л.Смольскої, О.Струс, А.Щербо та інших дослідників.

Об'єкт дослідження - креативні здібності молодших школярів .

Предмет дослідження - розвиток творчих здібностей у молодших школярів.

Мета дослідження - визначити передумови успішності креативних здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження: Застосування різних методів і прийомів навчання, спрямованих на формування креативних здібностей, як передумови успішності школярів молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Визначити поняття творчості та творчих здібностей.

2. Розглянути особливості розвитку творчих здібностей у молодших школярів.

3. Охарактеризувати умови розвитку творчих здібностей, та їх виявлення у дітей молодшого шкільного віку.

4. Навести основні педагогічні напрями, завдання та методи з розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.

5. Проаналізувати розвиток креативних здібностей молодших школярів у пазаурочний час.

6. Показати систему творчих завдань ,як засобу розвитку творчих здібностей у молодших школярів.

Методологічну основу дослідження складають:

-положення провідних соціально-психологічних та психолого-педагогічних концепцій творчої діяльності і творчої особистості (К.Абульханова-Славська, І.Волощук, В.Моляко, А.Петровський, В.Роменець та ін.);

-сучасні психологічні концепції особистості;

-загальної теорії здібностей (Б.Ананьєв, Л.Виготський, В.Крутецький, О.Леонтьєв, М.Лейтес, Б.Теплов, С.Рубінштейн, В.Шадриков та ін.);

-теорії розвитку здібностей (Дж.Гілфорд, О.Дьяченко, О.Матюшкін, Д.Рензуллі, Є.Торренс, А.Шумилін та ін.);

-теорії навчальної діяльності (А.Алексюк, Ю.Бабанський, Н.Бібік, П.Гальперін, С.Гончаренко, В.Давидов, Д.Ельконін, В.Краєвський, А.Маркова, В.Помагайба, В.Паламарчук, О.Савченко, М.Скаткін, Н.Тализіна, Г.Щукіна та ін.);

- взаємозв’язку навчання і розвитку (О.Дронова, Т.Казакова, Н.Орланова, Г.Рубан, Л.Таніна та ін.);

-активної ролі особистості в освітньому процесі (А.Дусавицький, Л.Занков, І.Зязюн, Г.Костюк та ін.)

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано такі методи дослідження. Теоретичні методи дослідження: пошуково-бібліографічний – аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, історико-педагогічний: аналіз друкованих джерел, матеріалів педагогічної преси; предметно-цільовий – аналіз педагогічної, психологічної літератури; структурно-системний аналіз. Емпіричні методи дослідження: тестування учнів, кількісний та якісний аналіз.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

-виокремлено, теоретично обґрунтовано дидактичні умови розвитку творчих здібностей молодших школярів і розроблено відповідну організаційно-педагогічну модель;

-уточнено поняття “творчі здібності” стосовно проблеми дослідження;

-набуло подальшого розвитку положення про взаємозв’язок позаурочного виховання і розвитку творчих здібностей, механізми їх взаємодії у дітей молодшого шкільного віку.

Практичне значення дослідження: визначається тим, що його основні висновки та рекомендації можуть бути використані з метою розробки технологій виявлення творчих здібностей, при роботі з обдарованими дітьми в практичній діяльності вчителів початкових класів.

Структура роботи визначена логікою й послідовністю розв'язання завдань дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Розділ1.Теоретичні основи розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

1.1Поняття творчості та творчих здібностей

Проблема творчої обдарованості стає усе більш і більш актуальною в сучасному суспільстві. За останні 2-3 роки потік інформації, присвяченої різним питанням психології творчості, виріс у кілька разів. Але, незважаючи на значну популяризацію, багато аспектів проблеми залишаються невирішеними. Одним з головних питань психології творчості є діагностика креативності і творчих здібностей.

Творчість визначається як діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього що ще не існуючого. Поняттю «творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.

Творчість — це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності. По суті справи, творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" (Г.С. Батіщев) [9, c.45].

Поняття природи творчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість можна розглядати в різних аспектах: продукт творчості - це створене; процес творчості - як створено; процес підготовки до творчості - як розвивати творчість.

Продукти творчості - це не лише матеріальні продукти - будівлі, машини і так далі, але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не найти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість- це створення нового в різних планах і масштабах.

При характеристиці суті творчості важливо враховувати різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу творення. З погляду психології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості. Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Вона вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності [4, c.123-124].

Творчість характеризується як вища форма діяльності особи, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом усіх матеріальних і духовних благ.

У спільній структурі творчої діяльності, що розглядається, як система, можна виділити декілька основних підсистем. Це - процес творчої діяльності, продукт творчої діяльності, особа творця, середовище і умови, у яких протікає творчість. У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділити їх складові. Процес діяльності може мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація. Особа творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером. Середовище і умови є фізичним оточенням, колективом, стимуляторами і бар'єрами в творчій діяльності [19, c.56-58].

Творчість — не суцільний і безперервний рух. У нім чергуються підйоми, застої, спади. Вищою точкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характерний особливий емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутність суб'єктивного переживання, напруга. П.І.Чайковський писав про свій творчий стан: «... іншого разу є абсолютно нова самостійна музична думка. Звідки вона — непроникна таємниця. Сьогодні, наприклад, з ранку я був охоплений тим незрозумілим вогнем натхнення, завдяки якому я знаю заздалегідь, що все написане мною сьогодні матиме властивість западати в серце і залишати у ньому враження, що невідомо звідки береться».

У різних людей стан натхнення має різну тривалість, частоту настання. З'ясовано, що продуктивність творчої уяви залежить головним чином від вольових зусиль і є результатом постійної напруженої роботи. Зі слів І.Ю.Репіна, натхнення — це нагорода за каторжну працю.

Окрім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність, результатом якої є не відтворення вражень, що були у його досвіді або діях, а створення нових образів або дій. У основі цього виду діяльності лежать творчі здібності [31, c.11-12].

Творчі здібності є сплавом багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається до цих пір відкритим, хоча зараз існує декілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми. Багато психологів зв'язують здатності до творчої діяльності, перш за все з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту встановив, що творчим особам властиве так зване дивергентне мислення. Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на знаходження єдино правильного рішення, а починають шукати рішення по всіх можливих напрямах з тим, щоб розгледіти якомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які більшість людей знають і використовують тільки певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, яке характеризується наступними основними особливостями:

1. Швидкість - здатність висловлювати максимальну кількість ідей (в даному випадку важлива не їх якість, а їх кількість).

2. Гнучкість - здатність висловлювати широке різноманіття ідей.

3. Оригінальність - здатність породжувати нові нестандартні ідеї (це може виявлятися у відповідях, рішеннях, неспівпадаючих із загальноприйнятими).

4. Закінченість - здатність удосконалювати свій "продукт" або надавати йому закінченого вигляду.

Кандидати психологічних наук В.Т. Кудрявцев и В.В. Синельников, грунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили наступні універсальні креативні здібності, що склалися в процесі людської історії :

1.Релізм уяви – образне схоплювання деякої істотної, спільної тенденції або закономірності розвитку цілісного об'єкту, до того, як людина має про неї чітке поняття і може вписати її в систему суворих логічних категорій.

2.Уміння бачити ціле раніше часток.

3.Надситуатівно – преобразовательный характер творчих рішень – здатність при вирішенні проблеми не просто вибирати з нав'язаних ззовні альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

4. Експериментування - здатність свідомо і цілеспрямовано створювати умови, в яких предмети найбільш опукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях суть, а також здатність прослідити і проаналізувати особливості "поведінки" предметів в цих умовах [38, c.3-8].

Таким чином, в найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає таким чином. Творчі здібності – це індивідуальні особливості людини, які визначають успішність виконання ним творчій діяльності різного роду.