Зв’язування макросів з подіями

Макроси Access можна зв’язувати з подіями об’єктів бази даних чи бази даних в цілому. Зокрема, для створення макросу, який виконуватиметься при завантаженні бази даних, необхідно присвоїти йому ім’я AutoExec. Цей макрос не буде виконуватися, якщо під час запуску бази даних тримати натиснутою клавішу Shift.

Для зв’язування макросу з подією елемента керування форми чи форми в цілому потрібно в режимі конструктора форми відобразити вікно властивостей елемента (чи форми) та перейти на закладку Події. Тут необхідно вибрати подію, з якою буде зв’язано макрос помістити курсор у відповідну комірку та вибрати зі списку макросів потрібний об’єкт.

Перетворення макросів в процедуру

Будь-який макрос, створений у базі даних Access, можна перетворити в процедуру, розміщену на окремому модулі, тобто записати його за допомогою програмного коду.

Для створення окремого модуля на основі існуючого макросу, потрібно активізувати відповідний макрос, виконати команду Файл  Зберегти як. У діалоговому вікні, яке при цьому відкривається, необхідно в списку Як: вибрати елемент Модуль та натиснути Ok.

Процес перетворення одного об’єкта бази даних в інший розпочнеться з появи діалогового вікна Перетворення макросу, в якому потрібно встановити параметри перетворення: чи додавати у процесі перетворення в модуль програму обробки помилок, яка дозволить уникнути переривання роботи у випадку появи помилки, чи доповнювати текст програми коментарями.

Після вибору відповідних опцій чи їх ігнорування необхідно натиснути кнопку перетворити. По завершення процесу перетворення на екрані виводиться відповідне вікно про успішне перетворення. У результаті цього на закладці модулів БД можна побачити новий елемент Перетворений макрос — назва. Це — код процедури, записаний мовою VBA, яка за своєю суттю ідентична до відповідного макросу. Цей код можна переглянути у вікні редактора VBA.

50. алгоритм. Способи опису алгоритмів. Властивості алгоритмів.

52. . Основні поняття мови VBA

Мова Basic є мовою програмування високого рівня. Вона дозволяє описувати алгоритми розв’язання задач у стислій формі. Її розробили співробітники Дартмундського коледжу (США) Джон Кемені та Тома Курц у 1963 році для навчання студентів. Назва мови в перекладі з англійської мови —універсальна мова програмування для початківців.

Широке застосування мова отримала в кінці 60-х на початку 70-х рр. завдяки застосуванню на малих комп’ютерах. Дотепер Basic динамічно розвивається разом із комп’ютерами і комп’ютерними технологіями. Мова нараховує десятки версій.

Коли на зміну однозадачним операційним системам (типу MS DOS) прийшли багатозадачні графічні середовища (типу Windows) з’явилась потреба у принципово новому підході до розробки програм у багатовіконному середовищі. Виникла необхідність не тільки в написанні тексту програми. а набагато ширша — потрібен був графічний інструмент розробки, який би міг працювати в середовищі системи Windows, створювати додатки, здатні використовувати всі переваги графічних, мультимедійних, діалогових і багатопроцесорних можливостей ОС Windows. У зв’язку з цим, у 1991 році з’явилося нове середовище програмування — Visual Basic (VB), в основі якого лежить мова Basic, збагачена візуальними засобами розробки прикладних програм. До складу мови входять спеціальні бібліотеки, засоби та елементи візуального проектування і об’єктно-орієнтованого програмування.

Ідея об’єктно-орієнтованого програмування полягає в об’єднанні даних і засобів їх опрацювання в тип, який називається об’єктом. Прикладами об’єктів можуть бути елементи керування у вікні: кнопки, списки, текстові поля тощо.

При появі пакету програм Microsoft Office виникла потреба інтеграції програм, які входять до нього, оскільки всі вони призначені для роботи з документами та автоматизації бухгалтерських розрахунків. Додатки дозволяють замінити повторювані дії послідовністю машинних кодів — макрокомандами (макросами). Мова Visual Basic стала основною мовою для розробки макрокоманд. З’явились її версії Word Basic, Access Basic та ін. Для подальших версій складових пакету MS Office фірма Microsoft починає використовувати єдину мову програмування Visual Basic, пристосовуючи її до специфіки додатків. Ця версія отримала назву Visual Basic for Application (VBA) — Visual Basic для додатків. Структури мов VB і VBA дуже схожі, проте між мовами є деякі відмінності:

• мова Visual Basic розроблена для створення самостійних програм, VBA використовується для автоматизації існуючих програм;

• Visual Basic має власне середовище розробки, VBA використовує середовище програми (Word, Excel тощо);

• для виконання програми створеної у Visual Basic, користувачу не обов’язково мати доступ до Visual Basic, оскільки розроблені програми, як правило, можуть бути виконані самостійно; виконання VBA-програм потребують доступу до «батьківських» програм, в яких вони створені.

Макропрограми VBA зберігаються у файловому форматі додатка, в якому створено макрос VBA, а не в окремому текстовому файлі.

Мова VBA спільна для всіх додатків програм. Тому, коли виникає потреба автоматизації деякої задачі в іншій програмі пакету MS Office, немає необхідності щоразу освоювати нову мову програмування.

Опис будь-якої мови містить у собі алфавіт, синтаксис і семантику.

Алфавіт — це набір символів, які можуть бути використані при написанні програми.

Синтаксис визначає правила побудови із символів алфавіту спеціальних конструкцій, за допомогою яких можна складати алгоритми розв’язування задач.

Не завжди синтаксично правильно написана програма видасть бажаний результат. Правильно записане з точки зору синтаксису речення повинно мати зміст.

Семантикою називають систему правил тлумачення конструкцій мови програмування.

Синтаксичні помилки визначаються компілятором системи програмування, семантичні — системою тестів, підібраним самим користувачем.