3. Філософія як світогляд:

а) основні розділи філософії: Специфіка предмета філософії як світогляду і системи знання передбачає відповідний її поділ на певні напрями чи розділи, кожен з яких має своє коло проблем та способи їх розв’язання. Основні розділи філософського знання: Онтологія – вивчення найбільш загальних питань життя людини (вчення про буття). Гносеологія – дослідження найбільш загальних питань пізнання (вчення про пізнання). Аксіологія – вчення про цінності, як про значущі для людини факти, процеси, події в природі, міжлюдських відносинах та в духовно-культурній сфері. Антропологія – вчення про людину як результат цілеспрямованої еволюції, що становить теоретико-методологічну основу для об’єднання всіх природничих та гуманітарних наук, звернених до людської проблематики. Логіка – дослідження функціонування мислення, вчення про мислення. Етика – знання о моралі. Естетика – наука про прекрасне. Соціальна філософія – вчення про суспільство як людство, що являє собою органічну частину Всесвіту та існує як динамічна і саморегулятивна система. Історія філософії – систематичний виклад історичного розвитку філософії, її предмета і проблематики в контексті духовно-культурного прогресу людства.

б) основне питання філософії: Здавна філософи прагнули визначити в проблемі «людина-світ» головне - так зване основне питання філософії. Енгельс сформулював найпоширеніше положення: «Велике основне питання усієї філософії є питання про відношення мислення до буття». Тут він виділяє 2 основні сторони: 1 - що є первинним (дух чи природа); 2 - чи пізнавальний світ. В залежності від способу рішення першої сторони цього пит. філософи за Енгельсом поділяються на матеріалістів (виходять з того, що природа, буття, матерія є первинним, а свідомість, мислення, дух - вторинними), і ідеалістів - у них все навпаки. Розглядаючи другу сторону основного пит. філ. також спостерігаємо різні позиції. Більшість дотримувалася оптиміст. позицій, давала стверджувальну відповідь на це питання, проголошуючи могутність розуму, його необмежені пізнавальні можливості. Песимістична позиція була представлена спочатку скептиками (вони піддають сумніву можливість достовірного пізнання об'єктивного світу), а пізніше агностиками (вчення, яке заперечує принципову можливість пізнання сутності речей і закономірності розвитку дійсності).

Філософські погляди Аристотеля:

а) критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї: Аристотель (384-322 р. до н.е.) - найбільш видатний філософ античності, учень Платона – найбільш відомий та гідний слави свого вчителя. Однак Аристотель ще в школі Платона побачив вразливі місця платонівського ідеалізму. Пізніше Аристотель скаже: «Платон мне друг, но истина дороже». Аристотель критикує теорію ідей Платона, заперечуючи самостійне існування загальних понять - ідей. Він вважає, що неможливо, щоб сутності речей існували окремо від самих речей, в особливому світі. А тому, згідно Аристотелю, реальними є тільки самі речі. Тільки матеріальний світ існує, а окремих від нього ідей немає. Аристотель вносить певні корективи у платонівське вчення про душу, виділяючи рослинну, тваринну та розумну душі. Якщо перші дві об’єднують людину з усіма іншими живими істотами, то розумна душа, на думку Аристотеля, є надбанням лише людини. Тільки вона наділена вищою здатністю – мисленням, котре є знаряддям пізнання вічного буття і є безсмертною. б) вчення Аристотеля про причини речей, про матерію та форму: На противагу Платону, Аристотель визнавав об’єктивне існування матеріального світу. Матерія, за Аристотелем, вічна, ніким не створена і не знищувана. Природа, на думку філософа, - це сукупність речей, що перебувають у вічному русі і змінах. Але, визнаючи матерію як «перший субстрат» речі, Аристотель стверджував, що вона сама по собі інертна, невиразна і активна лише тоді, коли є форма. Матерія знаходиться у стані пасивного очікування доти, доки не з’явиться форма і не оформить її, надасть матерії визначеності та ознак конкретних речей. Отже, причиною існування речі є активна форма. Рух матерії може надати тільки форма. Аристотель говорить про ієрархію форм. Формою усіх форм він вважав Бога.  В цілому, за Аристотелем, існують чотири види причин існування окремої речі: матерія як будівельний матеріал, форма – план будівництва, рушійна та цільова причини.

Билет № 4,14

1-3; 2-4; 3-4; 4-2; 5-2; 6-2; 7-4; 8-3; 9-1; 10-3; 11-1; 12-3; 13-2; 14-3; 15-2; 16-3; 17-3; 18-2; 19-1; 20-1;