Билет № 1,11

1-3; 2-4; 3-1; 4-3; 5-2; 6-3; 7-3; 8-2; 9-2; 10-1; 11-3; 12-4; 13-3; 14-2; 15-1; 16-3; 17-1; 18-3; 19-3; 20-2

1. Характеристика світогляду:

а) поняття і структура світогляду: Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які дають цілісне уявлення людини про світ, її місце у ньому, розуміння і оцінку людиною сенсу свого життя, своєї діяльності. Світогляд є сукупністю узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних орієнтацій, переконань та ідеалів. Світогляд виникає спонтанно, стихійно, об’єктивно з початку формування людини, та у процесі її практичної діяльності. Це результат духовного опанування світу. Структура світогляду має такі компоненти: Пізнавальний (це узагальнене знання про світ-картина світу), ціннісно-нормативний (цінності, поширені у суспільстві, уявлення про основні життєві цілі та способи їх досягнення, ідеали, норми), емоційно-вольовий (освоєння знань, цінностей і норм, перетворення на особисті погляди, переконання і вірування), практичний (реальна готовність людини до певного типу поведінки в конкретних обставинах).

б) основні світоглядні питання: 1.Проблема походження і сутності світу. Тут людина і в історичному плані, і у віковому намагається осмислити світ як ціле, що постає перед нею і протистоїть їй. 2.Проблема походження і сутності людини. Усвідомлення людиною своєї вищої цінності щодо речей і предметів вже в первісному суспільстві спонукало до роздумів про те, звідкіля, для чого й завдяки чому (кому) вона прийшла у світ. 3.Питання життя і смерті. Ця проблема є найгострішою для будь-якої людини без огляду на історичну епоху, а також на вік, стать, освіту тощо. 4.Проблема добра і зла, краси й безладу. Смерть в усі часи вважалася для людей найбільшим злом, або ж покаранням за вчинене людиною зло. 5.Проблема смислу життя як настанови на пошуки і досягнення глибинної, сутнісної спорідненості людини зі світом, що є водночас і відповіддю на питання про універсально-космічне і всесвітньо-історичне призначення людини. Отже, можна сказати, що вся реальна людська історія, сукупні знання, досвід і культура є «хресною ходою» на шляху досягнення істини, або відповіді на жагуче питання: «Для чого живе людина?», або ж «У чому смисл життя?».

Філософські погляди Сократа:

а) людина як основна проблема філософських пошуків Сократа: Величезний вплив на античну і світову філософію справив Сократ (469-399 рр. до н.е.). Сократ – перший афінський (за народженням) філософ. Сократ цікавий не тільки своїм вченням, а й усім своїм життям, оскільки його життя стало втіленням його вчення. У центрі сократівської думки - тема людини, проблеми життя і смерті, добра і зла, чеснот і вад, свободи і відповідальності, особи і суспільства. Ціллю філософських вчень Сократа була допомога людям. Своїм покликанням він вважав “виховання людини”, смисл якого бачив у дискусіях та бесідах, а не в систематичному викладенні якоїсь області знань. Саме представники сократичних шкіл ставлять проблему людини, людської особистості, формулюють основні світоглядні питання, такі як відношення суб’єкта і об’єкта, духа і природи, мислення і буття. Сократ вважав, що людина більш за все потребує пізнання самого себе і своїх справ, визначення програми й цілей своєї діяльності, чітке усвідомлення того, що є добро і зло, прекрасне й потворне, істина і омана. Дорога самопізнання веде людину до розуміння свого місця в світі. Отже, для Сократа сенс людського життя полягає в філософствуванні, в постійному самопізнанні, вічному пошуку самого себе шляхом випробування.

б) етичний раціоналізм Сократа: Сократ вів пропаганду свого етичного раціоналізму. Розробка ідеалістичної моралі складає основне ядро філософських інтересів і занять Сократа. У бесідах і дискусіях Сократ звертав увагу на пізнання суті чесноти. Як може людина жити, якщо вона не знає, що таке чеснота? В даному випадку пізнання суті чесноти, пізнання того, що є "моральне", було для нього передумовою морального життя і досягнення чесноти. Сократ ототожнював мораль із знанням. Моральність - знання того, що є благо і прекрасне і разом з тим корисне для людини, що допомагає йому досягти блаженства і життєвого щастя. Моральна людина повинна знати, що таке чеснота. Мораль і знання з цієї точки зору збігаються. Таким чином, одним з відмінних ознак істинної філософії і справжнього філософа було по Сократу, визнання єдності знання і чесноти. І не тільки визнання, але також прагнення до реалізації цієї єдності в житті. Відповідно до цього, філософія в розумінні Сократа не зводилася до чисто теоретичної діяльності, але включала в себе також практичну діяльність – правильний спосіб життя, благ і вчинки. Ця позиція Сократа отримала у філософії визначення – етичний раціоналізм.

Билет № 2, 12

1-1; 2-2; 3-3; 4-2; 5-2; 6-2; 7-4; 8-3; 9-3; 10-1; 11-1; 12-4; 13-1; 14-4; 15-1; 16-3; 17-3; 18-3; 19-3; 20-2;