Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GOS_ekzamen.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
671.84 Кб
Скачать

3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

Велику увагу в СРСР приділяли захисту військової інформації, особ­ливо напередодні Другої світової війни. З цією метою було видано кілька розпорядчих документів, в яких викладено порядок забезпечення охоро­ни військової Інформації. Приділяли увагу в РСЧА й збережен­ню в таємниці інформації про дислокацію військ. Так, зокрема, ці питання регулювали: Наказ НКО СРСР № 0043 "Про основи й організацію прихо­ваного керування військами"; Наказ НКО СРСР № 0105 "Про заходи що­до зашифровки найменувань військових частин і збереження в таємниці дислокаційних відомостей (1937 рік)*. Вже на початку Другої світової вій­ни Наказом НКО СРСР №0150 від А вересня 1939 року введено в дію "Настанову з секретного діловодства в РСЧА". Головне її призначення полягало в запобіганні витоку військової інформації. У післявоєнний період і в період протистояння двох систем перева­жно вся інформація була державною таємницею, а військова - одним із її видів. Тому забезпечення її охорони здійснювалося відповідно до зага­льнодержавних інструкцій, які регулювали ці питання. Крім того, забезпе­чення охорони цієї інформації регулювали внутрішньовідомчі інструкції.

4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.

Організаційно правові основи забезпечення охорони державної таємниці органами КДБ.

В післявоєнний час держава не залишає турботу про забез¬печення охорони державної таємниці. Це підтверджує Постанова Ради Міністрів (РМ) СРСР від 8 червня 1947 р. «Про встановлення переліку відомостей, що складають державну таємницю, розголо¬шення яких карається за законом» та Указ Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1947 р. «Про відповідальність за розголошення державної таємниці й за втрату документів, що містять державну таємницю».

Фактично щороку перероблялися та вдосконалювалися норма¬тивно-правові акти, направлені на забезпечення охорони держав¬ної таємниці. Таким чином створювалася її система. Постановою Ради Міністрів СРСР від 1 березня 1948 р. затверджений «Перелік найголовніших відомостей, що складають державну таємницю» та «Інструкція з забезпечення охорони державної таємниці в уста¬новах і на підприємствах СРСР». В Інструкції 1948 р. встановлені три ступені секретності («таємно»; «цілком таємно»; «особливої важливості»), порядок визначення ступеня секретності відомостей, проведено уніфікацію назв секретних органів. У цьому переліку ві¬домості розбиті на такі види: «1) мобілізаційні питання і відомості про резерви; 2) відомості військового характеру; 3) відомості еко¬номічного характеру: промисловість, корисні копалини, сільське господарство, транспорт і зв'язок; 4) фінанси; 5) зовнішня політика і зовнішня торгівля; 6) питання науки і техніки: атомна енергія, ра¬діолокаційна техніка; реактивна техніка; відкриття і винаходи; ві¬домості з картографії, геології, гідрології; 7) відомості про Арктику; 8) різні відомості».

У березні 1954 р. після утворення Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР було передано й функції забезпе¬чення охорони державної таємниці. Вже у 1956 р. Головою КДБ при РМ СРСР була затверджена «Інструкція із забезпечення охорони державної таємниці в установах і на підприємствах СРСР». В ній викладено завдання секретних відділів, секретних частин; описано необхідні вимоги до приміщень секретних відділів, частин та їх охо¬рони; визначено допуск осіб до документів та інформації «особли¬вої важливості», «цілком таємної» і «таємної»; визначено обов'язки осіб, які допущені до роботи з документами з грифами «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно»; чітко визначено ступінь секретності. Документ регулював ведення документації з грифами «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно» робіт, розроб¬ку, облік і розмноження, збереження «особливої важливості», «ціл¬ком таємно» і «таємно» креслень і технічної документації; розмно¬ження видань з грифами «цілком таємно» і «таємно» у друкарнях; ведення «особливої важливості», «цілком таємного» і «таємного» діловодства; складання і проходження шифротелеграм; користу¬вання «особливої важливості», «цілком таємними» і «таємними» відомостями у відрядженнях; правила проведення нарад з грифа¬ми «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно»; створення та функціонування бібліотек та зберігання в них видань з грифами «цілком таємно» і «таємно» тощо. Основні положення цього доку¬мента свідчать про вмілу організацію органами КДБ забезпечення захисту одного з найважливіших видів інформації з обмеженим до¬ступом - державної таємниці.

Організаційно-правові основи діяльності цензури.

Діяльність Головліту в 40 - 60 рр. XX ст. була спрямована на забезпечення охорони інформації в пресі, а також фактично цей орган займався цензурою видань.

Наприкінці 50-х - 60-х років активно в процесі забезпечення охорони інформації разом з РМ СРСР «умовного» законодавчого органу брала участь і КПРС. Про це свідчить низка постанов, на¬правлених на забезпечення охорони державної таємниці. Зокрема, Постанова ЦК КПРС «Про заходи із збереження державної таєм¬ниці 1958 року»; Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР «Про посилення режиму секретності проведених робіт 1963 року».ф

Органи, які забезпечували захист державної таємниці до кінця 60-х років:

КДБ

ВМС

Міністерство оборони (МО)

Головне управління із охорони державної таємниці в пресі (ГУОТ) – «Головліт»

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]