30. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації

Інформа́ція з обме́женим до́ступом — інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено законом.

1. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманнісукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

31. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

Види таємної інформації: державна таємниця; службова таємниця; військова таємниця; медична таємниця; таємниця нарадчої кімнати; професійна таємниця; банківська таємниця; таємниця страхування; комерційна таємниця; таємниця попереднього слідства; адвокатська таємниця; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

32. Конфіденційна та службова інформація як види ІзОд

Інформа́ція з обме́женим до́ступом — інформація, доступ до якої має лиш обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється виключно в інтересах національної безпеки або охорони прав людини. До інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, службова та таємна інформація, будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.

Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, перша може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.

Конфіденційна інформація — інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Відповідно до Ст. 21 ЗУ "Про інформацію" конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.

Конфіденційна інформація про особу (персональні дані)

Відповідно до ЗУ «Про персональні дані» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Наприклад це такі дані: дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Відповідно до Ст. 10 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. Крім того, кожна особа має право:

знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;

вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Розпорядник інформації про особу, тобто той, хто цю інформацію збирає, зберігає і використовує, зобов'язаний:

надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;

використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Конфіденційна інформація юридичної особи

Інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і , відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі

Службова інформація – інформація:

1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Ознаки службової інформації:

По-перше, це конфіденційна інформація, що є власністю держави.

По-друге, одержання, використання, поширення і зберігання такої інформації здійснюється посадовими особами, які є державними або муніципальними службовцями у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків відповідно закону.

По-третє, режим цієї інформації яким визначаються: порядок віднесення інформації до службової таємниці та її розсекречення, порядок захисту, зберігання, передачі та доступу до такої інформації, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Віднести інформацію службової можна тільки за умови проходження, так званого трискладового тесту. Перша складова полягає у тому, що інформація закривається лише тоді, коли її розповсюдження може загрожувати легітимній меті, що визначена в пункті першому ч.2 статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" Закону. Це національна безпека, територіальна цілісність і т.д. але цього недостатньо, для обмеження доступу до інформації треба застосувати другу складову: з’ясувати чи шкода від розповсюдження конкретної інформації буде суттєвою. Але й цього недостатньо, третя складова визначає: а що суттєвіше - шкода від оприлюднення такої інформації чи від її втаємничення. Закриваючи доступ до будь-якої інформації орган влади повинен довести усі 3 складові.