- •1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.)
- •3. Радянська система захисту інформації в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •4. Розвиток радянської системи захисту інформації в повоєнний період 1945-1960 рр.
- •5.Система захисту інформації в срср в 1960-1990 рр.
- •6. Формування національної системи захисту інформації в 1991-2010 рр.
- •7. Стан та перспективи розвитку системи захисту інформації в Україні на сучасному етапі.
- •8. Поняття, види та джерела інформації як предмета правовідносин
- •10.Поняття, напрями та види інформаційної діяльності
- •11. Зміст права на інформацію та засоби його гарантування
- •12. Поняття публічної інформації та порядок доступу громадян до неї.
- •13. Підстави у відмові на надання публічної інформації на запит і порядок оскарження такої відмови.
- •14. Порядок оприлюднення рішень органів державної влади
- •15. Порядок висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування
- •16. Поняття та зміст державної статистичної діяльності
- •17. Структура та загальний правовий статус органів державної статистики.
- •18. Поняття та зміст видавничої справи, класифікація видань за законодавством України
- •19. Види та правовий статус суб'єктів видавничої справи та порядок їх державної реєстрації
- •20. Система архівних установ в Україні та їх правовий статус
- •21. Порядок зберігання та користування архівними документами
- •22. Поняття преси в Україні, зміст обмежень на діяльність преси
- •23. Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •24. Правовий статус суб’єктів інформаційної діяльності преси в Україні
- •25. Правовий статус журналіста як суб’єкта інформаційної діяльності засобів масової інформації в Україні
- •26. Поняття, види та правовий статус телерадіоорганізацій
- •27.Порядок ліцензування теле - та радіомовлення в Україні
- •28. Правові наслідки поширення телерадіоорганізацією неправдивої інформації
- •29. Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні
- •30. Поняття та види інформації з обмеженим доступом, підстави обмеження доступу до інформації
- •31. Види таємної інформації, їх особливості та відмінності між ними
- •32. Конфіденційна та службова інформація як види ІзОд
- •33. Поняття та характеристика державної таємниці в україні
- •34. Порядок віднесення інформації до державної таємниці
- •35. Система субєктів охорони дт: перелік, ієрархія, розподіл функцій
- •36. Уповноважуючі субєкти системи охорони дт: їх повноваження та значення
- •37. Уповноважені субєкти системи охорони дт, їх правовий статус
- •38. Правовий статус державного експерта з питань таємниць як субєкта систем охорони дт
- •39. Роль і місце сбу як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення охорони дт
- •40. Режимно-секретні органи як субєкти охорони дт
- •41. Поняття та перелік заходів охорони держ таємниці
- •42. Понятття та порядок надання допуску та доступу до держ таємниці
- •43. Зміст дозвільного порядку провадження діяльності пов’язаною з держ таємницею
- •44. Поняття та правові ознаки службової інформації. Порядок надання відомостей цього статусу
- •45. Порядок допуску до роботи із справами та документами з грифом «для службового користування»
- •46. Порядок обліку та транспортування матеріальних носіїв службової інформації
- •47. Порядок забезпечення схоронності документа з грифом «для службового користування» в установі
- •48. Контроль в установі за порядком обігу матеріальних носіїв службової інформації
- •49. Повноваження сбу у сфері захисту службової інформації
- •50. Завдання та види здійснюваних сбу перевірок стану обігу документів що містять службову інформацію.
- •51.Етапи проведення сбу перевірок стану обігу документів, які містять службову інформацію
- •52. Способи реагування сб України на порушення, виявлені в ході перевірок стану обігу документів, які містять службову інформацію
- •53. Правові ознаки комерційної таємниці
- •55. Нормативно-правове закріплення порядку обігу комерційної таємниці на підприємстві
- •56. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю
- •57.Поняття та зміст банківської таємниці в україні
- •58. Підстави та порядок надання банківської таємниці уповноваженим державним органом
- •59. Попередження та протидія незаконному використанню працівниками інформації, що становить комерційну таємницю
- •60. Основи діяльності бюро кредитних історій як баз даних інформації, що містить банківську таємницю
- •61. Відповідальність за правопорушення у сфері обігу банківської таємниці
- •62. Персональні дані як об’єкт правового захисту. Конституційні та міжнародно-правові основи захисту персональних даних
- •63 Порядок створення та функціонування баз персональних даних
- •64 Правові засоби захисту інформації про майновий стан та стан здоров’я особи
- •65. Таємниця усиновлення та адвокатська таємниця як засоби захисту персональних даних
- •66 Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу іод.
- •67 Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері обігу іод.
- •68 Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •69. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу інформації з обмеженим доступом
- •70 Основні положення міжурядових угод про взаємний захист інформації
- •71. Поняття «технічний захист інформації)».
- •72. Поняття «об’єкт інформаційної діяльності», «інформаційно- телекомунікаційна система», «автоматизована система».
- •(Закон україни Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах)
- •73. Класифікація автоматизованих систем.
- •74. Об’єкти захисту інформації з точки зору тзі.
- •75. Основні характеристики електромагнітного, електричного та параметричного каналу витоку інформації.
- •76. Основні характеристики акустичного, віброакустичного та акустоелектричного каналу витоку інформації.
- •77. Засоби технічної розвідки
- •78. Закладні пристрої (спеціальні технічні засоби). Визначення, класифікація, технічні характеристики, методи застосування.
- •79. Класифікація шкідливих програм, їх основні характеристики. За наявністю матеріальної вигоди
- •За метою розробки
- •80. Класифікація методів несанкціонованого доступу в ас класів 1,2,3.
- •3. Засоби, призначені для контролю ефективності захисту інформації.
- •82. Методи пасивного та активного захисту оід від витоку мовного сигналу акустичним, віброакустичним та електроакустичним каналом.
- •83. Методи пасивного та активного захисту ас від пемвн.
- •84. Предмет, задачі, методи та засоби спеціальних досліджень.
- •85. Методи та засоби розмежування доступу в ас.
- •86. Принципи побудови сучасних програмних засобів захисту інформації.
- •87. Методи виявлення та видалення шкідливих програм.
- •88. Порядок застосування комплексів засобів захисту в ас, їх організаційне забезпечення.
- •89. Критерії оцінювання захищеності інформації в ас від нсд.
- •Критерії конфіденційності
- •Критерії цілісності
- •Критерії доступності
- •Критерії спостереженості
- •Критерії гарантій
- •90. Роль та місце тзі серед інших видів інформації.
- •91. Структура та основний зміст «Концепції технічного захисту інформації в Україні».
- •92. Структура та основний зміст «Положення про технічний захист інформації в Україні».
- •93. Поняття «ліцензування», «експертизи» та «сертифікації» в сфері тзі, основні положення
- •94. Поняття «криптографія», «криптоаналіз», «криптологія» та «криптографічний захист інформації».
- •95. Поняття «методи кзі», «засоби кзі», «криптографічна система», «система кзі».
- •96. Призначення та загальні принципи роботи сучасних методів кзі
- •97. Поняття «симетричної» та «асиметричної» криптографії.
- •98. Поняття «криптографічна стійкість» для методів, засобів та систем кзі
- •99. Поняття «теоретична криптографічна стійкість» та «практична криптографічна стійкість» методів кзі
- •100. Класифікація засобів і систем кзі, їх основні характеристики.
- •104. Сучасний стан стандартизації у сферіКзі в Україні та світі.
1. Формування національної системи захисту інформації в період відродження української національної державності (1917-1921 рр.)
Перша світова війна та її результати кардинально змінили всю систему міжнародних відносин. Війна показала , що захист усіх видів інформації в Росії , в російській армії вимагав значних змін і серйозної централізованої організації. Звісно, що про досвід напрацьований в Російській імперії , знали і в урядах Української держави 1917-1921 роках. У зв’язку з будівництвом нової незалежної Української держави всі уряди багато уваги приділяли побудови дієвої системи захисту не лише військових та державних секретів , а і всієї військово-політичної інформації , а також створення спеціальних органів , які повинні займатися цими проблемами.
В Україні за часів Центральної Ради функціонував Генеральний Секретаріат України в склад якого входив «Крайовий комітет оборони нового ладу» з комісіями: інформаційною,військовою,слідчою тощо.
Організація захисту інформації в період директорії (1919-1920рр.) здійсьнювалася в Генеральному штабі УНР. За Захист інформації відповідальним був уонтрозорвідувальний відділ та його окремий загін – загін польовой артилерії .Сюди ж входив особистий загін Головного Отамана. Під час директорії за рішенням уряду був створений при МВС «Політичний департамент». Для співнобітників Політичного департаменту була розроблена «Інструкція із збирання інформації». Збиралися відомості про становище влади в регіонах, що не контролюеться Директоріею. Крім того збиралася військова інформація про місця дислокації і плани щодо передислокації військ противника, їх найменування, озброєння, постачання, одяг, харчування, а також відомості про громадян, які активно співпрацювали з окупаційною владою або, навпаки, найбільш рішуче чинили їй опір тощо.
Формувалася система захисту інформації і в Західноукраїнській Народній Республіці , з перших днів свого існування , особливо збройні сили, стали об’єктом розвідувально-підривної роботи. Зокрема було завербовано кілька високопосадовців командного складу Української Галицької Армії.
Також була специфіка захисту інформаціїорганами Міністерства внутрішніх справ Державного центру в екзилі, туда входив Пепартамент політичної інформації. Протягом 21 червня 1921 р. Комісія розробила структуру ДПІ і визначилася щодо компетенції його підрозділів: 1. Загальний відділ. 2.внутрішній відділ. 3.Закордонний відділ. 4.Реєстраційний відділ. 4.Пресовий відділ. 5. Відділ зв’язку.
2. Організація захисту інформації з обмеженим доступом в СРСР в 1920—1930 рр.
До 1921 року більшовики не робили спроби упорядкувати порядок обробки і збереження документів, що містять державну таємницю. Наприклад, у виданому Управлінням військово-навчальних закладів Західного фронту в 1921 році навчальному посібнику "Військова таємниця", розглядалися не тільки найпростіші методи організації секретного діловодства, але і перелік зведень, що могли бути військовою таємницею. Автор навчального посібника, що був офіцер військової розвідки царської армії Н.Е.Какурин, намагався, таким чином, вирішити проблему захисту військової таємниці в діючій Червоній Армії.
Одночасно з цією книгою 13 жовтня 1921 року Декретом РНК був затверджений "Перелік відомостей, які складають таємницю і не підлягають поширенню". Відомості поділялися на дві групи: військового й економічного характеру.
Необхідність захисту інформації з обмеженим доступом було усвідомлено більшовиками не відразу. Першочерговим завданням стало утримання захопленої влади, придушення всілякого збройного спротиву та саботажу. У цих умовах питання організації ефективних органів, які б займалися захистом секретної інформації, стало для нової влади питанням виживання Першим кроком у цьому напрямі було створення органів контррозвідки - Всеукраїнської надзвичайної комісії по боротьбі з контр-революцією, спекуляцією, саботажем та злочинами за посадою (ВУНК). її було створено Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 3 грудня 1918 року.
У травні 1921 р. особливий відділ увійшов до створеного секретно оперативного управління, яке вело боротьбу зі шпигунством і контррево люцією в Червоній Армії і Військово-Морському флоті, а також вирішувало контррозвідувальні завдання і боролось з політичним бандитизмом на риторі! країни Водночас на базі економічного відділу ВУНК створено економічне управління (ЕКУ), на яке було покладене завдання вести боротьбу з економічним шпигунством, контрреволюційним саботажем, спекуляціїєю і посадовими злочинами в установах і на підприємствах промисловості.
У 1926 році було видано низку загальносоюзних інструкцій, що регламентували окремі питання організації і ведення секретного діловодства: "інструкція з ведення секретного і шифрувального діловодства; "Інструкція місцевим органам ОДПУ за спостереженням за постановкою секретного і мобілізаційного діловодства"; "Інструкція з ведення архівного діловодства і передачі справ в органи Центрархіву"; "Інструкція про порядок підготовки і конвертування кореспонденції, яка надсилається дипломатичною поштою"; Постанова РНК СРСР "Про створення воєнізованої охорони для охорони підприємств і споруд, що мають особливе значення для держави, і про організацію силами військ ОДПУ військової охорони підприємств і споруд, що мають виняткове значення для оборони країни (травень 1927 року)"; "Інструкція із секретного діловодства" і Інструкція із шифрувального діловодства" (1928 рік). Ці інструкції діяли недавного. У 1928 році було прийняте рішення про необхідність відділення секретного діловодства від шифрувального. >
1928 році спецвідділом ОДПУ видано першу загальносоюзну Інструкцію з таємного діловодства", відповідно до якої саме спеціальний відділ при ОДПУ СРСР здійснював керівництво державними, партійними, професійними, кооперативними і громадськими установами та організаціями всіх республік СРСР з питань секретного діловодства шляхом загального спрямування цієї роботи, інспектування в цьому відношенні їх-нтральних і місцевих установ, а також шляхом організації в них се-их і шифрувальних органів. Усі розпорядження зазначеного підроз-що стосувались секретного і мобілізаційного листування, а також шифрувальної роботи, були обов'язковими до виконання.
У 1929 році була прийнята нова інструкція місцевим органам ОДПУ по спостереженню за станом секретного і мобілізаційного діловодства установ і організацій". Тим самим, були підтверджені функції ОДПУ із контролю за дотриманням вимог секретного діловодства.