41. Основні положення методичного підходу до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства.
Інноваційний потенціал організації — це міра її готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегічних змін. Саме завдяки інноваційному потенціалові організація може оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища, вносячи необхідні зміни до свого внутрішнього середовища. Тому оцінка інноваційного потенціалу є необхідною операцією процесу розробки стратегії.
Оцінку загальної готовності підприємства до сприйняття інновацій можна здійснювати за допомогою матриці інноваційного потенціалу, де ресурси підприємства визначаються як засоби, необхідні для досягнення цілей опанування нововведень та їх реалізації. Із взаємодії всіх складових матриці отримують нові характеристики, які не є властивими для кожного окремого елементу матриці, і свідчать про додаткові можливості підприємства, що створює поле інноваційної діяльності, формуючи інноваційний потенціал та зони ймовірного опору інноваційним змінам.
Система показників, необхідних для комплексної оцінки інноваційного
потенціалу підприємства, повинна відповідати наступним вимогам:
— включати показники, що характеризують інноваційний потенціал з усіма
складовими;
— забезпечувати можливість порівняння показників, які використовуються для
аналізу на різних підприємствах;
— спрямовуватися на виконання підприємством поточних та перспективних завдань;
— узгодженість з існуючою на підприємстві звітністю;
— витрати на збір та обробку інформації згідно з обраною системою показників
повинні бути мінімальними.
Загалом оцінку інноваційного потенціалу підприємства доцільно здійснювати у
наступній послідовності:
— аналіз структури інноваційного потенціалу; — виявлення ступеня використання внутрішніх інноваційних можливостей підприємства; — оцінка рівня інноваційних можливостей підприємства.
Висновок 1. Система оцінки показників інноваційного потенціалу — це інтегральна сукупність наявних і прихованих ресурсів, запасів, можливостей, що можуть виявлятися за умов взаємодії і взаємообумовленості збалансованих підсистем і елементів.
2. Методика оцінки інноваційного потенціалу підприємства повинна бути практичною, гнучкою, базуватися на доступному математичному апараті та відповідати сучасному розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.
42. Розкрийте суть програмно – цільового менеджменту інноваціями.
З метою підвищення ефективності планування інноваційної діяльності доцільним є використання методу програмно-цільового управління, коли роботи з виконання інноваційного проекту організаційно виділяються із загального потоку робіт.
Характеризуючи даний метод, необхідно зазначити, що він є насамперед лише одним з різновидів засобів управління і передбачає реалізацію функцій управління: планування, організацію, облік, регулювання і контроль діяльності з реалізації інноваційних процесів. Специфіка даного методу виявляється через специфіку виконання в його рамках цих функцій управління.
Програмно-цільове управління - один із видів управління, в основі якого лежить орієнтація діяльності на досягнення цілей, передбачених програмою. При програмному управлінні в основу ставиться не організаційна структура, що склалася, а управління елементами програми, програмними діями.
Отже, програмно-цільове управління – це метод управління, при якому керівництво розробляє цілі управління і механізми реалізації цих цілей, строки і стан проміжних значень процесу.
Основою програмно - цільового методу управління являється сукупність заздалегідь намічених шляхів, способів і дій, виконання яких забезпечить досягнення поставлених цілей.
Головна формула програмно - цільового методу управління звучить так: цілі програми – задачі, які необхідно вирішити для досягнення програмних цілей та засоби, які забезпечать практичну реалізацію (рис. 1).
Рис. 1. Формула програмно-цільового методу управління
До головних переваг програмно – цільового методу управління можна віднести:
забезпечення більш повної і ефективної взаємодії всіх підрозділів, зайнятих впровадженням інновацій в виробничо-організаційну діяльність;
звільнення вищого рівня менеджменту від функції оперативного управління і координації дій виконавців, зайнятих створенням і впровадженням інновацій;
підвищення відповідальності органів управління і окремих виконавців, що займаються розробками інновацій за результати і термінами виконання робіт і забезпечення ефективного контролю за виконанням запланованих робіт.
Отже, використання програмно-цільового методу управління дасть можливість розробити комплексний підхід до розвитку інноваційної діяльності на підприємстві з всіма соціально - економічними процесами, які в ньому протікають. Також дозволить поєднати цілі, задачі інноваційної розвитку з необхідним об’ємом ресурсів для вирішення поставлених задач.