Окресліть сферу діяльності інноваційного менеджера
До менеджерів інноваційної сфери належать:керівники творчих груп виконавців;
керівники лабораторій, відділів і функціональних служб;керівники виробничих підрозділів;менеджери різного рівня, які координують діяльність різних підрозділів інноваційної діяльності та зовнішніх партнерів; керівники інноваційних підприємств, фірм у цілому.
Праця менеджерів-інноваторів має творчий характер, потребує різноманітних знань, схильності до аналітичної діяльності,уміння концентруватися у визначений час на окреслених проблемах. Оскільки основним предметом праці менеджера є науково-технічна й управлінська інформація, то обов'язковою умовою його ефективної роботи є знання сучасної наукової парадигми відносно інформаційної технології, морально-етичних,екологічних і соціальних проблем.
В інноваційному менеджменті розрізняють три категорії вимог до професіональної компетенції менеджера-інноватора: знання теорії та практики у сфері управління; комунікативність і вміння працювати з людьми; компетентність у галузі спеціалізації інноваційного процесу чи інноваційного підприємства.
Виділяються такі загальні риси інноваційних ме-неджерів:
Проблемне бачення світу, здатність розпізнавати проблеми там, де для інших усе зрозуміло. Уміння сприймати, розуміти і використовувати погляди,які відрізняються від особистих або протилежні їм. Експрезентність - здатність робити правильні висновки в умовах дефіциту інформації. Розвинена психологічна саморегуляція, що визначає ставлення до проблем і їх оцінювання.
Здатність до імітації функцій різних членів колективу. Інноваційність і безінерційність мислення, здатність вийти за межі формального, традиційного, звичного.
Передовий досвід провідних фірм світу, які успішно здійснюють інноваційну діяльність, дають змогу сформувати достатньо загальне коло управлінських завдань інноваційного менеджера. Це:
створення та стимулювання інноваційного клімату на під-приємстві; розвиток творчого мислення, творчої активності розробників інновацій; створення гнучких організаційних структур; підготовка вибраних сегментів ринку до інноваційного продукту; забезпечення ефективності й економічності інноваційних процесів; підготовка виробництва та просування на ринки
інноваційного продукту; організація обміном інформацією між відповідними підрозділами НДЦКР для більш тісних контактів і взаєморозуміння під час розроблення інновацій.
Характер завдань менеджера залежить від різновиду інно-ваційної сфери його діяльності, а також від предметної сферифункцій, закріплених за ним у конкретній організації. Склад предметних функцій суттєво змінюється залежно від його ієрархічного рівня. Чим вищий ієрархічний рівень менеджера,тим важливішу роль у його діяльності відіграють функції і завдання стратегічного напряму та системної організації інновацій.
6. Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті являє собою циклічний процес, у якому вихідна інформація про стан інноваційної діяльності в організації трансформується в напрямі впливу на об'єкт управління з метою приведення його в бажаний стан. Процес прийняття рішення складається з певних стадій і фаз, як це показано на рис. 6.10.
При визначенні проблеми рішення мова йде про якомога точніший й об'єктивніший аналіз фіксованого стану об'єкта управління на основі збирання вичерпної інформації маркетингових досліджень ринку, аналітичних оглядів діяльності конкурентів, патентної інформації та ін. Важливим витоком інформації для поточних рішень є планово-звітна документація про хід виконання інноваційних проектів.
Оцінка ситуації потребує порівняння фактичного стану інноваційної діяльності з потребами зовнішнього середовища і можливостями організації. Наявність розбіжностей означає загрозу виникнення проблеми, з якою зіштовхнеться підприємство за даних умов, і необхідність її вирішення.