Тема 9: Суперечливий розвиток української культури в роки панування радянської тоталітарної системи. Культура незалежної України.

План:

1 Розвиток української радянської культури в 20-30-ті рр.

2 Становище української культури в роки сталінізму (1939-1953р.р.)

3 Тенденції та проблеми розвитку української культури в умовах незалежної Української держави.

Питання на самостійне опрацювання

1 Культурні процеси в західноукраїнських землях в 20-30-ті рр.

2 Розвиток української культури в період десталінізації (1953-1964р.р.).

3 Українська культура в період кризи тоталітарної системи (1964-1990р.р.).

Реферати

1 Репресії проти діячів української культури в 30-х роках.

2 Творчість шестидесятників.

Мета: визначити основні тенденції в розвитку української культури в умовах становлення і утвердження тоталітарної системи в СРСР, розвитку культури незалежної України.

Розкриваючи перше питання, необхідно наголосити, що 20-і роки були дуже протирічивим періодом в історії української культури. З одного боку, це роки формування більшовицької тоталітарної системи, яка мала негативні наслідки для розвитку української культури. Партійний і державний контроль поступово підпорядкував собі весь розвиток культури. Вже в ці роки зазнали репресій і переслідувань представники національної інтелігенції. Наведіть конкретні факти, які підтверджують ці висновки.

Однак, з другого боку, ще не було завершено формування тоталітарної системи і в умовах НЕПу відбувалась певна лібералізація в розвитку культури. Проходила активна робота по ліквідації неписемності, яка дала певні позитивні результати. Тут необхідно наголосити, що значний вплив на розвиток культури мала політика українізації. Потрібно розкрити її причини, мету і суть. Політика українізації позитивно вплинула на розвиток освіти, яка проходила під лозунгом боротьби за введення загального обов’язкового початкового навчання.

В УСРР активно розвивались наукові дослідження, які були зосередженні в системі Академії наук і вищій школі, де відбулися позитивні зміни. З другого боку, йшли швидкі процеси пролетаризації науки і освіти.

Було взято курс на ліквідацію неписемності серед дорослого населення. Охоплення всіх дітей школою. Зросла чисельність освітніх закладів з українською мовою викладання (85% у 1930 р.). У решті шкіл навчання проводилось мовами народів, які проживали в Україні: росіян, греків, поляків і т.д. Розкажіть про розвиток шкіл національних меншин.

Розширювалась мережа вузів, збільшувалась чисельність спеціалістів для всіх галузей народного господарства.

Працювали відомі науковці: С.Єфремов (літературознавство), М.Грушевський (історія), Д.Граве (математика), А.Писаржевський (хімія) та інші.

Активно розвивались літературні процеси. Підкреслюємо, що протягом 20-х років діяло понад 40 різних літературних організацій і угрупувань. Розвивалась творчість М.Хвильового, М.Зерова, П.Тичини, М.Рильського та інших літераторів.

Активно розвивалось театральне та кіномистецтво, архітектура, живопис, музика.

Так, у театральному мистецтві плідно працювали колективи, об’єднані в Першому державному драматичному театрі ім. І.Франка під керівництвом Т.Юри. В 1922р. в Києві створюється театр “Березіль” на чолі з Лесем Курбасом. В ньому працювали П.Саксаганський, О.Мар’яненко, Ю.Шумський та інші відомі актори.

Помітне місце в культурному житті України посіло кіно. Працювала Одеська кінофабрика. Розпочав свою творчість О.Довженко (фільми “Звенигора”, “Арсенал”).

В галузі музичного мистецтва на 20-і роки припадає творчий злет композиторів Т.Вірьовки, П.Козицького, Л.Ревуцького та інших. Була створена хорова капела “Думка”.

Таким чином, 20-і роки характеризувались бурхливим розвитком літератури та образотворчого мистецтва. Кращі представники українського мистецтва попри всі обмеження ідеологічного характеру досягли значних висот.

Наголошуємо, що в 30-х роках пройшло повне оформлення більшовицької тоталітарної системи. Українська культура була відкинута назад, зупинено українізацію. Національна інтелігенція зазнала важких втрат. Культура надовго опинилась під жорстким партійно - репресивним контролем.

Тоталітарна система наклала відбиток на розвиток шкільної освіти. Не дивлячись на позитивні зрушення в охопленні молоді школою, в 30-і рр. пройшла остаточна уніфікація освіти. Школа опинилась під всеохоплюючим ідеологічним пресом. Учительство та учні сіл України значно потерпіли від голодомору 1933р., а також від репресій (45% всіх вчителів УРСР було репресовано). Значне зростання чисельності вузів та середніх спеціальних навчальних закладів, кількості їх випускників не означало покращення якості підготовки спеціалістів.

Значна частина спеціалістів промисловості, сільського господарства стала жертвами переслідувань і арештів. Необхідно конкретними фактами підтвердити ці внески.

Важка доля української науки в ті роки. З одного боку, досягнуто світових успіхів у дослідженнях вчених Українського фізико - технічного інституту (Л.Ландау: кінематична теорія плазми, штучне розщеплення атомів літію та ін.); Інституту електрозварки на чолі з Є.Патоном, робота математичної школи Д.Граве та ін.

З другого, в результаті репресій були знищені цілі напрямки наукових досліджень зокрема, ракетобудування, генетика, етнографія, мовознавство та інші. Особливо потерпіли суспільні науки.

Найтрагічнішими були 30-ті роки в історії новітньої української літератури й мистецтва. Були репресовані О.Слісаренко, О.Досвітній, Т.Косинка, Д.Фальківський та сотні інших письменників - всього майже 500 осіб. Решта змушена була пристосовуватись. Працювали П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра та ін.

Підводячи підсумки сказаному, необхідно наголосити, що українська культура 20 - 30-х років ХХ ст. мала в УРСР значні потенційні можливості для розвитку. Вони були знищені із оформлення тоталітарної системи. В Західній Україні культура перебувала у важкому колоніальному становищі.

Та попри всю складність культурний процес в Україні не згас і тривав, зберігши літературу і мистецтво.

Розкриваючи друге питання необхідно наголосити, що в процесі радянизації областей Західної України в 1939 - 1941р.р. пройшли позитивні зміни в розвитку освіти українською мовою, зросла чисельність спеціалістів у господарстві. Одночасно місцева інтелігенція значно потерпіла від репресій, було закрито товариство “Просвіта”, всі інші українські культурні організації.

В роки війни українська культура продовжувала розвиватись уже в тилу від фронту, працювали вузи, наукові установи, активно діяли письменники. Необхідно на конкретних фактах підтвердити ці внески. На захопленій німцями території зусиллями ОУН було відновлено діяльність у Києві Спілки письменників, виходили часописи. Однак, дуже швидко ця діяльність була припинена, потерпіли активні діячі культури (Олена Теліга). В 1945-1964р.р. обстановка в українській культурі складалась по - різному. До 1953р. (смерть Сталіна) українські митці знову опинилися у трагічній обстановці (“жданівщина”). Готувався їх масовий погром. Переслідувались М.Рильський, Ю.Яновський, В.Сосюра та інші. Пройшли арешти в сільськогосподарській науці (“лисенківщина”), генетиці (І.Поляков, С.Делоне та ін.). З другого боку, підкреслюємо, що в ці роки розвивались під всеосяжним контролем партійних та державних органів освіта, мистецтво, архітектура.

В роки “відлиги” (друга половина 50-х - початок 60-х рр.) під впливом певної політичної лібералізації, в умовах розкриття культу особи Сталіна були створені ширші можливості для розвитку української культури. Розвивалась освіта, наука, значних успіхів досягли література і мистецтво. Митці повертались до загально - людських цінностей та ідеалів, до реальної людини з її багатогранними інтересами і запитами. Необхідно відмітити творчість О.Довженка, Б.Антоновича - Давиденка, Л.Первомайського, та літераторів молодшого покоління “шестидесятників”: В.Симоненка, Л.Костенко, Є.Сверстюка, І.Світличного та інших. Одночасно не забуваємо про творчість П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка, М.Стельмаха, О.Корнійчука та інших митців, які змушені були пристосуватись до існуючої обстановки.

Розкриваючи третє питання, необхідно підкреслити передумови духовного пробудження українського суспільства в другій половині 80-х рр. Показати пошуки ідейно - культурної альтернативи політичній системі, національно - культурну активність інтелігенції, її участь у боротьбі за проголошення незалежності Української держави. Назвіть конкретні приклади, які підтверджують ці висновки.

Необхідно вказати на розвиток освіти. Подальша демократизація її, утворення нових навчальних закладів; проблеми освіти пов’язані з її комерціалізацією та неспроможністю держави забезпечити її повний розвиток.

Необхідно наголосити, що подібні процеси відбуваються в літературі та мистецтві. Тут духовне відродження національної самосвідомості зіткнулося із жорстокими ринковими законами. Головне завдання - швидше пройти цей болючий період розвитку. Назвіть приклади розвитку літератури та мистецтва суверенної України.

Змінилось становище церкви в державі. Вона вже більше не переслідується і зараз все більше населення України тягнеться до церкви. З перших днів незалежності стало очевидно, що в Українській державі з її полі національним складом, широким спектром регіонально - політичних та регіонально - культурних відмінностей, релігійною неоднорідністю духовна сфера може функціонувати тільки як плюралістична.В питанні на самостійне опрацювання необхідно наголосити ,що західноукраїнські землі знаходилися в складі Польщі,Румунії,як колоніальні території.Українська культура боролася за виживання.Тільки завдяки власним зусиллям вдалося зберегти її від повної ліквідації та асимуляції з боку Польської та Румунської держав.

Так, в Буковинській землі уряд Румунії оголосив Румунську мову державною.Всі державні установи Галичини і Буковини працювали тільки на польській і румунській мовах.На Буковині були закриті всі українські школи.В Галичині польський уряд всіляко гальмував розвиток народної освіти,йшло стрімке скорочення українських шкіл. Вищі навчальні заклади через високі плати і національне обмеження були недоступні для українців.Розкажіть про розвиток літератури та мистецтва краю.Назвіть відомих митців та їх твори.

Спираючись на власні сили, активно працювало Наукове товариство ім.Шевченка (НТЩ), працювали видатні вчені С.Смаль-Стоцький, В.Гнатюк, К.Студинський, І.Горбачевський та ін.

В роки „відлиги”(друга половина 50-х-початок 60-х рр.) під впливом певної політичної лібералізації,в умовах розкриття культу особи Сталіна були створені ширші можливості для розвитку української культури. Розвивалась освіта, наука, значних успіхів досягли література і мистецтво. Митці повертались до загально-людських цінностей та ідеалів, до реальної людини з її багатогранними інтересами і запитами. Необхідно відмітити творчість О.Довженка, Б.Антоненка-Давидовича, Л.Первомайського, та літераторів молодшого покоління „шестидесятників”: В.Симоненка, Л.Костенко, Є.Сверстюка, І.Світличного та інших. Одночасно не забуваємо творчість П.Тичини, М.Рильського, А.Малишка, М.Стельмаха, О.Корнічука та інших митців, які змушені були пристосуватися до існуючої обстановки.

Розкриваючи ці питання, необхідно наголосити, що 1964-1990рр. є важким і дуже суперечливим в історії української культури. Негаразди в соціально-економічній сфері негативно відбились на культурі і духовному житті суспільства. Народна освіта (підґрунтя культури і духовності) перебувала в стані постійного експериментування, політизації, пристосування до потреб „комуністичного будівництва”. В ці роки особливо активно і відкрито проводилась русифікація України, особливо її системи освіти.

Наростання кризи радянської політичної системи негативно позначилось і на стані науки в Україні. Зростає чисельність наукових установ, працівників у них, досягнення українських вчених часто займали провідні місця у світовій науці, але впровадження їх у виробництві затягувалось, більшість наукових сил працювала на озброєння і не приносила користі населенню республіки. Розкажіть на конкретних прикладах про розвиток науки в УРСР.

Тоталітарна система відбилась на стані літератури й мистецтва України. Вони повинні були своїм авторитетом підкріплювати всі теоретичні та практичні кроки політичної системи по будівництву „зрілого соціалізму в СРСР” та інші постулати комуністичної ідеології. Назвіть українських митців, які змушені були працювати в такому напрямку. Одночасно необхідно підкреслити, що більшість із них залишались патріотами України (П.Тичина, М.Рильський, М.Стельмах та ін.)

Дальше розвивались інші галузі культури: образотворче мистецтво, музика, театр. Назвіть конкретні приклади, які підтверджують цей висновок.

Вся діяльність митців проходила під пильним контролем партійних органів. Не дивлячись на такі жорсткі рамки діяльності, зуміли видати свої реалістичні твори В.Стус, І.Драч, Л.Костенко. Однак, доля „шістдесятників” була трагічною. Значна їх частина зазнала переслідувань і репресій (В.Стус, І.Світличний, В Шевчук, С.Параджанов, О.Гончар та ін.).

Таким чином, культура періоду кризи радянської системи зазнала на собі її важкий вплив. Одночасно, передові діячі української культури продовжували боротися проти пануючої політичної системи, за що потерпіли від переслідувань і репресій.

Підводячи підсумки, наголосіть, що українська культура на початку ХХІ століття стоїть перед гострими проблемами. Поки існує соціально - економічна криза в нашій державі не вдається вирішити і наболілі проблеми в культурі. На конкретних прикладах необхідно розказати, які ці проблеми. Чи можливе їх вирішення найближчим часом.