8 Термінологічний словник з Культорології

Термінологічний словник допоможе студентам засвоїти значний фактичний матеріал, що викладається в курсі "Українська і зарубіжна культура". В ньому роз'яснюються ключові поняття з історії матеріальної та духовної культури людства.

Значна частина визначень містить тільки самі короткі довідкові відомості та пояснення великої кількості слів іноземного походження, що найчастіше вживаються в ході лекцій та семінарських занять. В словнику використовуються звичайні для довідкових видань скорочення (назва термінів в тексті заміняється першою літерою).

А

АБСТРАКЦІОНІЗМ - течія в образотворчому мистецтві. Виникла в 10-х рр. XX ст. Серед засновників А-В. Кандінський, К. Малевич, Р. Делоне. Головне в творчому методі А. - пошук нетрадиційних форм в передачі реальної дійсності. Їх полотна являють собою хаотичний набір кольорових плям, абстрактних ліній, геометричних форм та об'ємів.

АВАНГАРДИЗМ - умовна назва ряду модерністських течій і напрямів в мистецтві XX ст., наприклад, футуризм, дадаїзм, кубізм, сюрреалізм, експресіонізм, електронна музика та ін. В основі їх творчого методу - повне оновлення художніх форм та виразних засобів. В післявоєнний період (50-60 рр.) виник неоавангардизм, який втілився в "новому романі", театрі абсурду, поп-арті.

АВГІЄВІ СТАЙНІ - в грецькій міфології стайні царя Еліди Авгія, які не чистили від гною ЗО років. Геракл вичистив А. с. за день, пустивши через них воду двох річок. Метафорично - бруд, велике безладдя, занедбані справи.

АВГУРИ - колегія жерців в античному світі, які спостерігаючи блискавки та інші явища природи, польоти і поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. Освічені римляни вже в І ст. до н.е. висміювали ворожбу авгурів, які за словами Ціцерона, глузливо перезиралися один з одним, ошукуючи віруючих. Звідси вислів "усміх авгура" - характеристика тих, хто вводить в оману, вдаючи, що їм відомі незбагненні для інших таємниці.

АВРОРА - римська богиня світанку (у давніх греків Еос).

АВТОХТОНИ - корінні жителі певної території, країни.

АГІОГРАФІЯ - вид церковно-історичної літератури, т.зв. описи "житія святих".

АГНОСТИЦИЗМ - філософське вчення, що заперечує можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

АКАДЕМІЗМ - напрям і художня система в образотворчому мистецтві та архітектурі. Склався в ХVI-XIX ст. на основі догматичного наслідування мистецтва Античності і Відродження. А. насаджував умовні ідеалізовані образи, далекі від життя умовні норми краси. Виник у Італії.

АКВЕДУК - міст з лотком або трубою, яким пропускають водовід через перешкоди.

АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МУЗЕЙ, МУСЕЙОН - один з головних наукових і культурних центрів античного світу. Заснований в Александрії (Єгипет) на поч. ІІІ ст. до н.е. В нього входила Александрійська бібліотека, вища школа, обсерваторія, анатомічний театр і ряд інших наукових установ. У 272 - 273 рр. А. М. було зруйновано римським імператором Авреліаном.

АЛТАМІРА - печера в Іспанії, де в 70-х рр. ХІХ ст. було відкрито багатокольорові наскельні зображення тварин. Відкриття в А. поклали початок вивченню печерного живопису палеоліту.

АМПІР - стиль пізнього класицизму в західно-європейській архітектурі й мистецтві. Виник в часи імперії Наполеона у Франції на поч. ХІХ ст. А. властиві строгі монументальні форми, звернення до давньоримських та давньоєгипетських традицій.

АМУР, КУПІДОН - у римській міфології божество кохання, що відповідає грецькому Еросові.

АМФІТЕАТР - давньоримска будівля для видовищ, круглої або еліптичної форми з ареною посередені, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів.

АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР - зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці. Відомий з часів пізнього палеоліту. Як самостійний жанр сформувався в XVII ст. у Франції та Голандії.

АНІМІЗМ - віра в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом. А. є складовим елементом усіх сучасних релігій.

АНТЕЙ - син Посейдона і Геї, велетень, найвродливіший наймогутніщий поміж гігантами. Був нездоланний, доки торкався матері-Землі, від якої черпав нової сили. Жив у Лівії, змушував мандрівників боротись з ним. А. здолав Геракл: відірвав його від землі і задушив. Образ А. є символом наснаги й сили, що її дає людині зв'язок з рідною землею.

АНТРОПОГЕНЕЗ – процес історично-еволюційного формування фізичного типу людини та початків його трудової діяльності.

АНТРОПОМОРФНИЙ - людиноподібний.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ - філософсько-релігійний погляд, за яким людина є центром і найвищою метою всесвіту.

АНФІЛАДА - ряд суміжних кімнат або колон, розташованих по одній лінії.

АПОКАЛІПИС - одкровення. Остання книга Нового завіту. За християнською легендою А. написав апостол Іоанн Богослов. А. "провіщає" майбутнє людства - боротьбу між антихристом і Христом, "кінець світу", встановлення на землі "тисячолітнього царства божого".

АПОКРИФИЧНИЙ - фальшивий, несправжній, невірогідний, малоймовірний.

АПОЛЛОН - у грецькій міфології бог скотарства й землеробства, пізніше - покровитель мистецтв, бог лікування, мудрості.

АПСИДА - півкруглий або гранований у плані виступ будівлі, що здебільшого має власне перекриття.

АСКЕТИЗМ - моральний принцип, що полягає у крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнення морального та релігійного ідеалу.

АТЛАНТ - 1) У грецькій міфології титан-велетень, що за наказом Зевса тримав на своїх плечах небосхил, приймав участь у боротьбі титанів проти богів;

2) В архітектурі - опора у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття будівлі, портик, балкон, тощо. Був поширений в архітектурі античних часів та у XVII - на поч. XX ст.

АТЛАНТИДА - міфічний острів. Платон у діалогах "Крітій" і "Тімей" повідомляє, що А. нібито була квітучою державою, якою правили могутні володарі. За велінням Зевса її мешканці за надмірну гордість були затоплені Атлантичним океаном. Суперечки про те, чи існувала А. і де її слід шукати, почалися ще за античних часів і не завершились по цей день.

АФРОДІТА - у грецькій міфології богиня кохання та вроди. Римляни ототожнювали її з Венерою.

Б

БАЗИЛІКА - витягнута прямокутна в плані споруда, розділена уздовж колонами на 3 - 5 частин-нефів. Середній неф вищий за бокові, закінчується напівкруглим виступом - апсидою. У формі базиліки будували християнські храми.

БАРЕЛЬЄФ - скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об'єму.

БАРОКО - стиль в архітектурі та мистецтві XVI - сер. XVIII ст. Для Б. характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. В архітектурі це виявилося в контрастах об'ємів з скульптурними оздобами, світло-тіньовими і кольоровими ефектами (споруди Л. Берніні, В. В. Растреллі, Д. В. Ухтомського). Живопис Б. відзначається складними композиційно-пластичними прийомами, тонкою розробкою колориту (картини Я. Тінторетто, Ш. Лебрена, П. П. Рубенса, А. Ван-Дейка).

БІБЛІЯ - збірник різних за часом написання, мовою, характером творів, "священних" книг, що складається з двох частин - Старого завіту і Нового завіту. Іудейська релігія визнає лише Старий завіт, християнська - обидві частини. Створена у VIII ст. до н. е. - ІІ ст. н. е. Включає міфи про походження світу й людини, про кінець світу, релігійні настанови, догмати пророцтва, заповіді, молитви. Водночас Б. є літературною пам'яткою стародавньої писемності.

БУКОЛІКА - загальна назва двох родів античної пастушої поезії, успадкована і новою літературою, в якій оспівуються принади сільського життя на лоні природи. Різновидності буколічної поезії - ідилія, еклога, в нові часи - пастораль.

БЮСТ - погрудне зображення людини в скульптурі, найбільш поширений вид скульптурного портрета. Відомий ще в Стародавньому Єгипті, античній Греції та особливо в Римі. Високого рівня мистецтво скульптурного портрета досягло в творчості італійського скульптора Л. Берніні (XVII ст.), французських майстрів - Ж.А. Гудона (XVIII ст.), О. Родена (XIX ст.).

Г

ГЕДОНІЗМ – філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя.

ГЕНЕЗИС - походження , виникнення

ГНОСЕОЛОГІЯ – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання

ГОМОГЕННИЙ – однорідний.

Д

ДАДАЇЗМ - формалістична течія в літературі і образотворчому мистецтві Західної Європи 10-20-х рр. XX cт. Твори дадаїстів в літературі - набір звуків, уривки слів, у живопису - хаотичне переплетення ліній, кольорових плям. Д. виник у роки першої світової війни у Швейцарії (Т. Туара, Р. Гюльзенбек), згодом поширився у Франції (А. Бретон, Ж. Кокто), Німеччині (Р. Гаусман, Г. Грос).

ДЕКОР - система, сукупність декоративних елементів, прикрас.

ДЕМЕТРА - в грецькій міфології спочатку богиня родючості і хліборобства, пізніше покровителька шлюбу та родинного життя. У римлян Д. ототожнювали з Цецерою.

ДЕМОС - вільне повноправне населення у рабовласницьких державах Стародавньої Греції, складалося з ремісників і дрібних землеробів і протистояло аристократії - евпатридам. Поняття «Д» згодом почало вживатися в значенні «народ».

ДИПТИХ - 1) У давніх греків - вкрита воском дощечка для письма. 2) Дві картини, пов'язані одним задумом.

ДИФІРАМБ - 1) Урочиста хорова пісня у Стародавній Греції на честь богів і героїв. Пізніше - літературна форма, близька до оди, гімну. 2) В переносному значенні - перебільшена похвала.

ДІАДЕМА - 1) головна пов'язка у давньогрецьких жерців; прикраса для голови у князів і царів за середньовіччя - символ влади. 2) Жіноча дорогоцінна прикраса для голови у вигляді невеликої відкритої корони.

ДОЛЬМЕНИ - стародавні поховальні споруди з кількох великих кам'яних брил і плит, поставлених вертикально і перекритих зверху горизонтальною плитою. Д. належать до енеоліту, бронзового і частково залізного віків. Поширені в приморських областях Європи, Півн. Африки, Індії, на Чорноморському узбережжі Кавказу та в Криму.

Е

ЕГЕЙСЬКА КУЛЬТУРА ( Кріто-мікенська культура) - умовний термін культури Давньої Греції, яка існувала в ІІІ-ІІ-му тис. до н.е. ( в епоху бронзи). Початок вивченню Е. к. поклали німецькі археологи Г. Шліман і В. Дерпфельд в 70-х рр. ХІХ ст. Основним дослідником Е. к. був А. Еванс. Розквіт Е. к. (2100-1500 рр. до н.е.) супроводився створенням високохудожніх творів мистецтва. Занепад був зумовлений вторгненням дорійських племен на Пелопонес.

ЕГІДА - у давньогрецькій міфології щит Зевса. "Під егідою" - під захистом, під покровительством.

ЕЙКУМЕНА ( ОЙКУМЕНА ) - за уявленням давніх греків - населена територія землі з Елладою в центрі. 2) Сукупність населених людиною областей землі.

ЕКЗОГАМІЯ - за первістного ладу звичай, за яким заборонялися шлюби між людьми однієї родової групи, фратрії. Протилежне - ендогамія.

ЕКЛЕКТИЗМ , ЕКТЕКТИКА - 1) Філософська течія, що виникла у ІІ ст. до н.е на базі механічного поєднання матеріалістичних поглядів з ідеалістичними.

2) В архітектурі та образотворчому мистецтві - механічне єднання різнорідних художніх елементів.

ЕКСПРЕССІОНІЗМ - одна з течій в літературі і мистецтві XX ст. Суб'єктивний світ художника Е. проголосив єдиною реальністю, а вираження його - головною метою мистецтва. Суб'єктивно-ідеалістичні настанови Е., хвороблива напруженість емоцій, почуття приреченості вели до ірраціональності, викривлення зовнішнього світу. Поширеним явищем Е. став у Німеччині після першої світової війни.

ЕЛЛАДА - в давнину спочатку назва невеликої території у Фессалії, батьківщині еллінів, пізніше - Середньої Греції, а приблизно з VII ст. до н.е. - всієї Греції.

ЕЛЛІНІЗМ - період в історії Сх. Середземномор'я, Передньої Азії і Причорномор'я з часу завоювання Олександра Македонського (IV ст. до н.е.) до 30-х р.р. н.е. Для елліністичних держав, які утворилися в той час (монархія Птолемеїв, царство Селевкідів, Македонія та інші), було характерне поєднання елементів давньосхідної монархії з елементами грецького полісу. Культура Е. була синтезом давньогрецької і східної культур.

ЕРЕХТЕЙОН - храм Афіни і Посейдона на акрополі в Афінах, пам'ятка давньогрецької архітектури. Збудований в 421-406 рр. до н.е.

ЕСКУЛАП - лат. назва грец. бога лікування Асклепія, культ якого був перенесений в Рим. Переносно, найчастіше іронічно - лікар, медик.

ЕТРУСКИ - давні племена, які в І тис. до н.е. населяли півн.-зах. Апенінського півострова. Питання про походження й мову Е. не з'ясовано. Переважну більшість мовних пам'яток Е. становлять короткі написи власних назв. Е. письмо лягло в основу латинського алфавіту. В VII-VI ст. до н.е. населяли Серед. та Півд. Італію, о. Корсика. В V-III ст. до н.е. підкорені Римом, в I-му ст.до н.е. остаточно зійшли з історичної арени.

Є

ЄВАНГЕЛІЄ - ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя Ісуса Христа. Частина Біблії.

ЄЗУЇТИ –члени католицького чернечого ордену „ Товариство Ісуса”, заснованого в 1534 р. для зміцнення папської влади і боротьби проти Реформації, які не гребували ніякими засобами для досягнення мети.

ЄРЕСЬ - релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. Переносно - відступ від панівних, загально прийнятих поглядів, правил, положень. Інколи - те, що позбавлене здорового глузду, дурниця.

Ж

ЖАНР - тип мистецького й літературного твору (роман, повість, поема тощо).

З

ЗЕВС - в давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали Зевса з Юпітером.

ЗООМОРФІЗМ - у давніх релігіях зображення богів в образі тварин. Передувало антропоморфізмові, а іноді і супроводило його.

І