Державні послуги загального призначення.
Включають в себе діяльність державних органів не пов’язану з наданням послуг окремим особам чи господарським суб’єктам.
Входять:
Державне управління (виконавча та законодавча влада, президент, апарат президента).
Судова влада.
Міжнародна діяльність.
Фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння науково-технічному прогресу. Міжнародні, наукові та інформаційні зв’язки.
Національна оборона.
Правоохоронна діяльність.
Забезпечення безпеки держави.
Суспільні та соціальні послуги.
Послуги суспільству і громадянам:
Освіта (всі види).
Охорона здоров’я (медико-санітарна, амбулаторна, стаціонарна).
Соціальний захист та соціальне забезпечення.
Житлово-комунальне господарство.
Культура та мистецтво.
Державні програми підтримки телебачення, мовлення, книговидання.
Фізична культура і спорт.
Державні послуги пов’язані з економічною діяльністю.
Передбачають фінансування державних програм підтримки регіонального розвитку та приорітетних галузей економіки.
Видатки на регулювання та підвищення ефективності господарської діяльності, фінансування капітальних вкладень, фінансову підтримку суб’єктів народного господарства, реалізацію інвестиційних програм.
Промисловість та енергетику.
Будівництво.
Сільське господарство.
Лісове господарство, рибальство, мисливство.
Транспорт.
Зв'язок.
Шляхове господарство, телекомунікації та інформатизації.
Послуги пов’язані з економічною діяльністю.
Охорона навколишнього середовища.
Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Створення та поповнення державних запасів та резервів.
Державні інвестиційні проекти.
Обслуговування державного боргу.
Видатки з обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
Видатки з резервних фондів.
За економічними показниками видатки бувають:
Поточні.
Капітальні.
Поточні:
Витрати на товари та послуги.
Виплата % банківським установам за внутрішніми та зовнішніми послугами.
Субсидії та поточні трансфертні платежі.
= Під капітальними видатками розуміють – платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів, товарів, землі.
Включають:
Придбання основного капіталу.
Створення депозитів та резервів.
Капітальні трансферти.
От меня дополнение – Д/З.
Відомча класифікація.
Відомча класифікація видатків державного бюджету визначається відповідно до Закону про державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України).
За даною класифікацією визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. А саме:
Управління справами верховної Ради України.
Державне управління справами.
Господарське управління Секретаріату Кабміну України.
Верховний суд України.
Конституційний Суд України.
Генеральна прокуратура України.
Міністерства, Державні комітети, Державна митна служба України, Державна туристична адміністрація, НАН України; СБУ, ЦВК України тощо.
Рада Міністрів АРК.; обласні державні адміністрації; Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відомча класифікація видатків місцевого бюджету визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя статті 22 Бюджетного кодексу України).
= Бюджетний дефіцит – являє собою перевищення видатків над його доходами.
(профіцит – протилежне).
Класифікують за певними категоріями:
За формами прояву:
Відкритий.
Прихований.
= Відкритий – офіційно визнаний дефіцит оголошений в законі про бюджет на відповідний рік.
= Прихований – не визнаний офіційно, що виявляється в завищенні планових обсягів доходів, включені до складу доходу джерел покриття бюджетного дефіциту.
За причинами виникнення:
Вилучений.
Свідомий.
= Вилучений – наслідок скорочення обсягів ВВП, обмеженості фінансових ресурсів країни.
= Свідомий – внаслідок цілеспрямованих змін в розмірах державних доходів і витрат.
За напрямками:
Активний.
Пасивний.
= Активний – спрямування коштів на інвестицію економіки що сприяє зростанню ВВП.
= Пасивний – спрямування коштів на покриття поточних витрат.
Причини:
Структурна розбалансованість економіки. Несвоєчасне та недостатньо ефективне проведення структурних перетворень.
Надмірна величина державного сектора.
Недостатній механізм оподаткування суб’єктів господарювання.
Невідповідність структури видатків наявним фінансовим можливостям держави.
Здійснення крупних централізованих вкладів в розвиток виробництва і зміну його структури.
Зростання витрат в зв’язку з обслуговуванням внутрішнього та зовнішнього боргу країни.
Способи збалансування державного бюджету:
Збільшення податкових платежів (економіка йде в тінь) .
Додаткова емісія грошей (інфляція).
Державні позики – державні цінні папери (недовіра до них з боку населення).
Може застосовувати заходи що до обмеження бюджетного дефіциту:
Перехід від фінансування до кредитування.
Ліквідація дотацій збитковим підприємствам.
Скорочення витрат на управління державою.
Реформування системи оподаткування.
Збільшення ролі місцевих бюджетів.
Зміна доходності державних послуг.