Лекція 12

Тема 7: операції банків із цінними паперами

7.1. Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів

7.2. Емісійні операції комерційних банків

7.3. Інвестиційні операції банків з цінними паперами

7.4. Критерії формування портфеля цінних паперів банку

7.5. Посередницька діяльність банків на ринку цінних паперів

7.6. Операції РЕПО з цінними паперами

7.1. Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів

Світова банківська практика свідчить, що банки є активними інституцій­ними учасниками ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів – з державними і корпоративними, па­йовими і борго­вими, з похідними фінансовими інс­трументами тощо. Банки працюють на різ­них ринках та їх сегментах – на внутрішньому і міжнародних, на первинному і вторинному, біржово­му та позабіржовому.

Банки можуть виступати у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посеред­ників та інфраструктурних учасників фінансового ринку, займатися професійною діяльністю з цінними паперами.

Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних па­перів з метою залучення коштів для формування і поповнення ста­тутного капіталу, а також з метою залучення ресурсів для проведення активних банківських опера­цій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні па­пери від свого імені та за свій рахунок з метою отримання прибутку. Банки, як пра­вило, є активними інвесторами на ринку державних цінних паперів. Обсяги та види операцій банків з корпоративними цінними папе­рами регу­люються національним законодавством країни (нормативи інвестування).

Чинне законодавство України у сфері банківської діяльності, функціону­вання ринку цінних паперів та проведення операцій на ньому не передбачає особливих обмежень для здійснення комерційними банками інве­стиційних опе­рацій з корпоративними цінними паперами, крім установлення нормативів інвестування. Згідно з вимога­ми НБУ інвестиції банків в акції, в корпоративні боргові зобов’язан­ня, вкладення в асоційовані й дочірні компанії не повинні перевищу­вати 60% капіталу банку. Щоправда, НБУ застосовує і непрямі обме­ження на банківські інвестиції. Так, норматив платоспроможнос­ті банку визна­чає достатність капіталу для здійснення активних опе­рацій з урахуванням ри­зиків, характерних для різних видів банківсь­кої діяльності. Інвестиції банків в акції і корпоративні боргові зо­бов’язання НБУ визначає як високоризиковані операції і застосовує до цих операцій коефіцієнт ризику (зважування) 100%, що, у свою чергу, підвищує вимоги до розміру банківського капіталу.

Інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів тісно пов’язана з їх кредитною діяльністю. Цінні папери можуть викорис­товуватися банками як застава для одержання кредиту на міжбанківському ринку, для рефінансування через центральний банк, а також для проведення операцій РЕПО.

Значне місце в діяльності банків на ринку цінних паперів посідає посе­редницька діяльність, пов’язана з наданням послуг своїм клієн­там, тобто клі­єнтські операції. Банки за дорученням клієнтів купу­ють та продають цінні папери, формують портфелі цінних паперів для клієнтів, управляють цими портфелями на підставі відповідного довірчого договору, займаються розмі­щенням (андеррайтингом) цін­них паперів на первинному ринку, надають кон­сультаційні послуги.

Банки беруть активну участь у формуванні інфраструктури рин­ку цінних паперів. Вони можуть виконувати депозитарні функції, займатися клірингово-розрахунковою діяльністю, вести реєстр вла­сників цінних паперів (реєстра­торська діяльність) тощо (окремі види операцій вимагають додаткових ліцензій від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку).

Згідно з чинним законодавством [1–6] банки мають право здійс­нювати операції з цінними паперами за наявності відповідної ліцен­зії НБУ. До операцій, що підлягають ліцен­зуванню, належать такі:

• емісія власних цінних паперів;

• здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юри­дичних осіб;

• здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

• організація купівлі та продажу цінних паперів за доручен­ням клієнтів;

• здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

• депозитарна діяльність;

• діяльність з ведення реєстрів влас­ників іменних цінних паперів.

Окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної ді­яльності, зокрема це комісійна, комерційна, депози­тарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська діяльність. Для здійснення професійної діяльності банки повинні отрима­ти також відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Для отримання ліцензії на здійснення операцій з цінними папе­рами банки повинні виконувати загальні умови, передбачені НБУ для ведення взагалі банківської діяльності, а також особливі умови, які мають здебільшого капі­тальний (підвищені вимоги до розміру капіталу) і часовий (строк діяльності банку) характер.