1. Методи регулювання стоку. Річне і багаторічне регулювання стоків.
Під регулюванням річкового стоку слід розуміти штучний перерозподіл стоку в часі, який здійснюється за допомогою регулюючих об'ємів водойм у вигляді ставків і водосховищ. Це досягається тимчасовим затриманням води у водоймах у періоди надлишку її над потребою (весняна повінь) і витрачанням нагромаджених запасів у періоди межені, коли споживання перевищує природний приплив.
агротехнічний – орання поперек схилів, утворення на схилах поперечних борозд, які задержують поверхневий стік, посив на схилах вузькорядних культур (багаторічні трави).
Лісомеліоративний – посадка на схилах кущів, дерев, які мають потужню корневу систему, що закріплює схили і не дає змогу їм розвиватись, створення лісних полос, облисіння території.
Гідротехнічний – набільш впливовий. До нього відносять такі роботи як: терасування схилів, будівництво лиманів, створення ставків – водосховищ на місцевому стосі. Цей метод найбільш ефективний по регулюванню лінійного та площинного поверхневого стоку, а також при регулюванні стоку річки. В останньому випадку русло річок регулюють створені на них водосховища, які підрозділяються на багаторічного, сезонного, добового та часового регулювання. Такі водосховища виконують і інші функції: по боротьбі з повенем, створенню корисних запасів води, яку можливо використати для водопостачання, зрошення та ін.
За тривалістю регулювання стоку розрізняють добове, тижневе, сезонне (річне) та багаторічне регулювання.
Річне регулювання стоку – це перерозподіл стоку із багатоводних сезонів року у маловодні. Цей вид регулювання найбільш поширений. Цикл наповнення і спорожнення водосховища замикається в межах одного року.
Багаторічне регулювання призначене для перерозподілу стоку між багатоводними і маловодними роками. Для здійснення багаторічного регулювання потрібно споруджувати значні за об’ємом водосховища, місткість яких була б достатньою для вирівнювання багаторічних коливань стоку.
2. Гидрологические посты
Спостереження за гідрологічними показниками здійснюється на гідрологічних постах, або станціях, які охоплюють великі території. Пости розташовують в місцях з характерними гідрологічними режимами. Вони оснащені приладами і пристроями для визначення гідрологічних показників. Сукупність гідрологічних постів складають гідрологічну сітку, на основі даних якої видають каталоги, по яким складаються карти окремих характеристик в ізолініях. На великих річках гідрологічних постів може бути декілька, їх також обслуговують плавзасобами.
Гідрологічні пости ведуть спостереження за гідрологічним режимом річок і озер: рівнем води, витратами води(на річках), температурою води, товщиною льоду, висотою снігового покриву, опадами.
Рівень води у річках виміряється над нулем поста і над рівнем моря (Балтійська система).
Існує три основні типи гідрологічних постів:
Автоматичні. На постах влаштовуються автомати, що фіксують всі зміни, що відбуваються з окремими характеристиками, або іншими параметрами річок.
Дистанційні. Пости облаштовують приладами, що передають дані спостережень на базу, де їх фіксують у журналах.
Ручну. Мають штат операторів, які вручну ведуть спостереження.
В залежності від кількості спостережень норму стоку визначають:
Визначення норми стоку при великій кількості спостережень
,
Q0 – витрата стоку за рік, n – кількість
років спостереження
Визначення норми стоку при недостатній кількості спостережень. Є декілька способів визначення:
Спосіб кореляції,
По графіку зв’язку річного стоку в розрахунковому стоці і по басейну аналогу,
По наближеній формулі.
Визначення норми стоку при відсутності спостережень. На практиці користуються картами, складеними на різних характеристиках стоку. Це карти Кочергіна, Зайкова, Белінкова, Воскресенського.