- •Первіснообщинний лад - доба кам”яного віку,епоха міді-бронзи на території України.Трипільська культура.
- •Формування цивілізованого суспільства на території України у добу раннього залізного віку: кіммерійці,скіфи,сармати та античні держави Північного Причорномор”я.
- •Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів сер.9- сер.10ст.
- •Держава та суспільство Київської Русі середини 10-поч.11 ст. Русь в системі міжнародних стосунків.
- •Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади в період стабілізації та розквіту Київської Русі ( 11- поч. 12 ст.) .
- •Південно- Західна Русь у період феодальної роздробленості.ВеликеГалицько-Волинське князівство, етапи державного розвитку.
- •Монгольський фактор в руській історії : сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на південно-західних і північно-руських землях.
- •Інкорпорація українських земель у державно-політичні і соціально-економічні системи Литви, Польщі та інших держав ( сер.14-сер.16 ст.) .
- •Українські землі у складі Речі Посполитої : політичний та соціально-економічний розвиток ( др. Пол. 16- сер. 17 ст. ).
- •Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу ( 15 - сер. 17 ст. ) .
- •Українська національна революція (1648 - 1676 рр.) та створення козацько-гетьманської держави. Козацько-старшинські літописи та їх історичне значення.
- •Україна за часів гетьмана і. Мазепи та інкорпорації до складу Росії ( кін.17 ст.- 18 ст.).
- •Спроби збереження та причини і фактори втрати державної незалежності України у 18 ст.
- •Імперська національно-регіональна політика урядів Росії та Австро-Угорщини на українських землях у і пол. 19 ст.
- •Генезис українського національного руху в і пол. Хіх ст. „Руська трійця”, Кирило-Мефодіївське братство.
- •Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (іі пол. Хіх - поч. Хх ст.).
- •Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі Західної України (50-і рр.- 80-і рр. Хіх ст. ).
- •Українська національна державність у 1917- 1919 рр.: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія .
- •Утвердження радянсько-комуністичного режиму в Україні у 1919 - 1920 рр.
- •Неп в Україні : причини появи, особливості, досягнення та прорахунки.
- •Соціально-економічні перетворення в Україні 20-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та її наслідки.
- •Політика „коренізації” в Радянській Україні 20-30-х рр. : причини, суть, зміст, значення.
- •29. „Українське питання” напередодні та початковому етапі Другої світової війни.
- •30. Україна у роки другої світової війни. Рух опору.
- •31. Повоєнна відбудова і розвиток України у 1945-серед. 50-х рр.; Основні тенденції та особливості .
- •32. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного та економічного життя в срср (сер.50-х-сердед.60-х рр.).
- •33. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ у 60-х - сер. 80-х рр.
- •Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та спецефіка.
- •Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості реалізації (1985- 1991 рр.).
- •Проголошення суверінетету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибору Президента України. (1990-грудень 1991).
- •Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси, особливості.
- •40. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України та зміни до неї.
- •41. Україна на сучасному етапі 1994-2005 рр. : тенденції політичного, соціально-економічного, культурного розвитку.
- •42. Україна у сітовому співтоварстві. Зовнішня політика держави, основні напрями та тенденції розвитку на сучасному етапі.
Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади в період стабілізації та розквіту Київської Русі ( 11- поч. 12 ст.) .
Після смерті Ярослава сформувався правовий статус Києва і прилеглих територій як загальнородової спадщини Рюриковичів. Великий князь володів нею тимчасово- доки сидів на київському столі. Суперечки між представниками різних гілок князівського роду поглиблювалися й надалі , що відбилося в регіональних конфліктах та рішеннях князівських з”їздів ( 1097 р. у Любечі ). Основу таких суперечок становили соціально-економічні чинники , зокрема, зміцнення феодалізму на місцях. Протиріччя зайшли так далеко що для міжусобної боротьби почали залучатися й сусіди, насамперед кочовики причорноморських степів. Тому для різних прошарків суспільства дедалі привабливішими ставали об”єднувальлні тенденції, виразниками котрих на початку 12 ст. стали великі київські князі Володимир Мономах ( 1113-1125 ) та його син Мстислав Великий ( 1125- 1132 ) .
Володимир Мономах видав „Устав”, котрий мав полегшити становише міських низів і селян-холопів, принижених і задавлених лихварями та феодалами. Він став організатором активної боротьби проти половецького нашестя. При ньому був приборканий непокірний половецький степ і практично завершена боротьба проти цього небезпечного ворога Русі. Величезні військові сили, зосереджені в руках Володимира та його наступника - Мстислава Володимировича, - були опорою в бортьбі проти князівських міжусобиць.
Далекоглядна діяльність Мономаха сприяла певній стабілізації внутрішньо-політичного становища. За його владарювання практично всі удільні правителі повністю залежали від великого князя. В умовах політичного затишшя почали зміцнюватися економічні зв”язки між різними давньоруськими землями.
По смерті Володимира у 1125р. на київському столі утвердився його син Мстислав - ревний продовжувач політики батька. Роки його правління справедливо вважаються в історичній літературі часом найвищого пінесення об”єднувальних тенденцій у Київській Русі.Однак високий рівень економічного розвитку і відповідних йому суспільних відносин уже невблаганно підводив одну з найбільших держав тогочасної Європи до епохи феодальної роздробленості.
Південно- Західна Русь у період феодальної роздробленості.ВеликеГалицько-Волинське князівство, етапи державного розвитку.
У суспільно-політичному житті земель Південно-Західної Русі періоду фодальної роздрібненості велику роль відігравало боярство. Зростання його політичного впливу супроводжувалося послабленням князівської влади, що виявилося вже за правління тут Ярослава Володимировича Осмомисла ( 1153-1187 ) .
У результаті тривалої боротьби великого князя Романа Мстиславича з калицьким боярством 1199 р. йому вдалося оволодіти Галичем і на певний пріод утвердити тут свою владу. Об”єднувач Галичини і Волині- Роман Мстиславович став одним із наймогутніших правителів Русі. Він зумів підірвати політичну монолітність місцевих бояр і примусив визнати себе за самодержця. Оволодівши потім Києвом, він , по суті, сконсолідував усю Південну Русь в єдиній державній структурі.
Держава Романа Мстиславича не пережила свого творця. Після 1205 р., коли Роман загинув під Завихостом, вона розпалася на уділи , й Галичина увійшла в смугу тривалої політичної кризи. Боярство організовувало численні бунти і змови проти князівської влади .У той час боярство набуло найбільшої могутності і впливу. З метою максимально обмежити владу галицького князя бояри позбавили його права розпоряджатися наявним фондом земельних володінь Галицько-Волинської Русі.
Володіючи значними територіями , місцева земельна аристократія у цих умовах поступово зосереджує в своїх руках головні органи місцевого управління та владу.Так, коли 1211 р. сини Ігоря Святославича, що спільно управляли Галичиною, пішли на конфлікт з місцевим боярством ( за допомогою якого вони утвердились тут у 1205 р. ) , бояри , покликавши угорців, фізично знищили Ігоревичів. У 1213 р. бояри офіційно проголосили князем малолітнього Данила Романовича, а в дійсності на галицькому престолі утвердився один із найзаможніших серед місцевих феодалів боярин Володислав Кормильчич. Але все-таки за таких умов у 1229 р. на галицькому столі утверджується Данило Романович, який досяг помітних успіхів у стабалазації політичного життя західноруських земель.У боротьбі з боярством Данило спробував опертися на Віче.Проте реальної допомоги від нього не було.Князівсько-боярська боротьба була визначальним фактором формування місцевих особливостей державно-політичного устрою Галицько-Волинської землі.