34. Контрольно-ревізійний процес, види ревізій.

Основні завдання контрольно-ревізійної служби у здійсненні контролю за:

o використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності; бюджетних позик та кредитів, а також позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

o веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, у тому числі валютних;

o використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

o виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; це спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За наслідками ревізії складають акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюються способами документального та фактичного контролю, спрямованого на з'ясування обґрунтованості, доцільності та економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути централізовані (зосереджені у вищих ланках управління) і децентралізовані (за наявністю контрольно-ревізійного апарату на підвідомчих підприємствах). За характером виконання розрізняють контрольно-ревізійні процедури бригадні, індивідуальні та змішані.

Ревізію або перевірку здійснюють на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками. Згідно зі ст. 11 Закону "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитися не частіше як один раз на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізія проводиться у будь-який час (згідно з рішенням суду).

36. Фінансовий контроль, його завдання.

Фінансовий контроль - одна з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення та використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави. Цей вид контролю здійснюється: 1) за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування та використання фондів грошових коштів; 2) щодо оцінки економічної ефективності фінансово-господарських операцій та доцільність зроблених витрат. Фінансовий контроль - це самостійний контроль, тому на відміну від інших видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного) він має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових результатів. Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії та показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Об’єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного та соціального розвитку. Суб’єктами фінансового контролю є органи державної влади в особі постійних комісій Верховної Ради України, НБУ, органів державного управління в особі Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, органів внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, корпорацій, об’єднань, а також державні і приватні аудиторські організації. Державні органи контролю насамперед перевіряють використання фондів державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємини між господарськими суб’єктами, між державою і населенням. Фінансовий контроль держави спрямований насамперед на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності. Важливий напрям фінансового контролю - своєчасне і повне виконання фінансових зобов’язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства. У цілому фінансовий контроль держави спрямований на Ø пошук резервів зростання фінансових ресурсів на виробництво, Ø правильне відображення в господарських операціях їхньої вартості, Ø виявлення непродуктивних витрат. Вплив фінансового контролю на процеси, пов’язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків. Матеріали фінансового контролю використовують для прийняття управлінських рішень, а також для внесення змін у чинне фінансове законодавство. Принципи фінансового контролю: Ø незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого); Ø гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу); Ø превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю); Ø дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні заходи); Ø регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю); Ø об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства); Ø всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).