17.Порядок нарахування допомоги у випадку тимчасової непрацездатності.
Розрахунковим періодом за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунків страхових виплат є період роботи протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачувались страхові внески :
Розрахунковим періодом є останні в календарі місяці з 1-го до 1-го числа, що передують місяцю в якому настав страховий випадок.
Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менше як 6 календарних місяців то середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.
Якщо застрахована особа працювала та сплачувала менше ніж календарний місяць то середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.
У разі якщо у застрахованої особи після набуття права на призначення страхової виплати одночасно випало право на призначення ін. страхової виплати , то при обчисленні сер. зароб. плати для визначення розміру ін. страхової виплати береться розрахунковий період за який обчислюється середня заробітна плата для призначення попередньої страхової виплати.
Склад, класифікація і облік необортних активів бюджетних установ
Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. Класифікуються таким чином:
Первісне формування складу необоротних активів бюджетної установи здійснює держава за рахунок коштів місцевого та державного бюджетів. Надалі для обслуговування основної діяльності та якісного надання послуг їхній склад постійно поповнюється та поновлюється через придбання на основі тендерних торгів через капітальне будівництво, гуманітарну допомогу, безкоштовне надходження. Для облік необ. ак. використовують рахунки 10,11,12.
В бюджетній установі облік необ. ак. Крім бібліотечних фондів, білизни,МЕМА, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей ведеться в повних грн. без копійок;сума копійок, що сплачується у вартості необ ак. Списується на видатки установи. На видатки установи списується транспорті витрати, сума ПДВ що сплачується під час придбання необ активів.
Прийнято в експлуатацію за новопобудову будинків Дт 30 Кт 401
Придбано за рахунок коштів загального фонду: а) на вартість без ПДВ – Дт 10,11,12 Кт 675; б) водночас на зазначену суму – Дт 801, 802 Кт 675; в) на суму ПДВ – Дт801, 802 Кт 675
Придбання за рахунок коштів спеціального фонду: а) без ПДВ – Дт 10,11,12 Кт 675; б) водночас на зазначену суму – Дт 801-813 Кт 401; в)ПДВ яке включає до податкового кредиту – Дт 641 Кт675; г) ПДВ яке не включається до кредиту – Дт 811-813 Кт 675.
Списано на суму копійок Дт 80,85 Кт675
Безкоштовно отримані необ активи Дт 10,11,12 Кт 712 і одночасно робиться запис Дт 812 Кт 401
Нараховано знос на необ активи Дт 401 Кт 131-133.
Вибуття відбувається в результаті списання з балансу необоротніх активів через їх фізичне чи моральне зношення, через нестачі виявлені під час інвентаризацій, через пошкодження внаслідок стихійного лиха. Під час продажу, ліквідації чи ін. списання необоротніх активів створюється комісія згідно наказу керівника по підприємстві(керівник установи, працівник бух гал, керівники груп обліку необ активів, матеріально відповідальна особа) списується за первісною вартістю і так як необ активи бюджетної установи є власністю держави то їх списання з балансу здійснюється лише з дозволу відповідальних осіб.
Для бюджетної установи які утримаються за рах коштів державного бюджету встанов такі вартісні норми списання необ ак:1. Вартістю за 1 до 5 тис грн. з дозволу керівника; 2. Вартістю за 1 від 5 до 10 тис грн. з дозволу вищої організації; 3. Вартістю понад 10 тис грн. з дозволу органів центральної влади чи інших головних розпорядників коштів.
Для установ які утримуються за рахунок місцевого бюджету: 1. до 2 500 грн з дозволу керівника; 2. Від 2 500- 5000 з дозволу вищої організації; 3. Більше 5 тис грн. за рішенням місцевої держадміністрації чи органів місцевого самоврядування.
Власний капітал бюджетних установ, облік фондів та результатів виконання кошторису.
Власний капітал бюджетних установ складається із сум їхніх фондів і фінансових результатів діяльності за минулі бюджетні роки.
Фонди бюджетних установ містять суми вкладень до фонду основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів з урахуванням нарахованого зносу, а також суми вкладень до фонду малоцінних та швидкозношуваних предметів, термін експлуатації яких не перевищує одного року.
Фінансовий результат діяльності за минулі бюджетні роки — це фінансовий результат виконання кошторису установи за минулий бюджетний рік у частині загального і спеціальних фондів.
Власний капітал бюджетних установ є основою для початку і продовження фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, оскільки:
- розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності бюджетних установ;
- власний капітал перебуває в розпорядженні бюджетних установ необмежено довго й виконує, по суті, функцію довгострокового фінансування.
Завдання бухгалтерського обліку власного капіталу такі:
- контроль за формуванням фондів за джерелами утворення і їх зменшенням за напрямками та причинами;
- визначення результатів виконання кошторису за бюджетний рік;
- забезпечення різних рівнів управління інформацією про наявність та рух власного капіталу.
Облік фондів
Для обліку фондів бюджетних установ призначені пасивні фондові рахунки № 40 «Фонд у необоротних активах» (субрахунок № 401 «Фонд у необоротних активах за їхніми видами») і № 41 «Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах» (субрахунок № 411 «Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах за їхніми видами»).
За кредитом цих рахунків (субрахунків) у кореспонденції із субрахунками різних класів відображається вартість придбаних необоротних активів і МШП та безкоштовно отриманих, а за фондом — на суму вибулих, ліквідованих і безкоштовно переданих необоротних активів і МШП, а також нарахованого зносу необоротних активів.
Основні проводки:
1. Прийнято в експлуатацію за ново побудову будинки, споруди, передавальні пристрої – Дт10 Кт401
2. прийнято безкоштовно необ активи: а)на залишкову вартість Дт10,11,12 Кт 401; б)на суму нарахованого зносу Дт10 кт131-133
3. при безкоштовній передачі робляться зворотні проводки і також при реалізації
4. нараховано знос необортних активів в процесі їх експлуатації Дт 401 Кт 131-133
5. придбано МШП Дт 22 Кт 411
6. списано реалізовано залишки МШП, списано виявлені під час інвентаризації нестаці МШП Дт411 Кт22.
Операції з обліку фондів відображаються в меморіальних ордерах № 9, 10 та інших.
У балансі залишок на субрахунку № 401 має дорівнювати залишковій вартості необоротних активів (нематеріальних активів, основних засобів, інших необоротних матеріальних активів), а залишок на субрахунку № 411 має дорівнювати сумі залишків на субрахунку № 211.
Облік результатів виконання кошторису
Усі доходи і видатки загального і спеціально фондів в кінці звітного року завершальними оборотами списуються на результати виконання кошторису. Крім того на результати використання кошторису списуються доходи і видатки за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ, вартість переоцінених ТМЦ, вартість запасів які отримані при ліквідації, списані ОЗ, та результати проведених інвентаризацій, також в кінці року на результати виконання кошторису списується дебіторська і кредиторська заборгованості терміни позивної давності яких минули, а також безнадійна дебіторська заборгованість.
Не списується на результат фінансової діяльності втрати виробничих навчальних майстерень за незакінченими або не зданими роботами. Для визначення фін результату використовують рах 43 до якого відкривають субрахунки 431,432(431 за заг фондом,432 за спец фондом).
1. Списано отримані за поточний рік асигнування загального фонду бюджету Дт 701,702 Кт 431
2. списано отримані за поточний рік доходи спеціального фонду бюджету:
а)доходи за коштами отриманими як плата за послуги Дт711 Кт432; б) доходи за іншими джерелами власних надходжень Дт712 Кт 432; в) доходи за іншими надходженнями спеціального фонду Дт 713 Кт 432; г) доходи спрямовані на покриття дефіциту загального фонду Дт 715 Кт 432; д) доходи за витратами майбутніх періодів Дт 716 Кт 432
3. списано доходи від реалізації продукції і виконаних робіт: а)реалізація виробів виробничих майстерень Дт 721 Кт 732; б) реалізація продукції підсобних майстерень Дт 722 Кт 432; в) реалізація науково-дослідницьких робіт за договорами Дт 723 Кт 432
4. списано інші доходи бюджетної установи Дт741 Кт432
5. списано видатки поточного року за рахунок коштів загального фонду бюджету Дт 431 Кт801,802
6. списано видатки спеціального фонду Дт432 Кт 81.
Поняття бюджетної системи установи, бюджету, бюджетної системи
Основним нормативним документом, який регулює діяльність бюджетних установ являється Бюджетний Кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Отже виходячи з вищевизначеного до бюджетних установ відносяться:
Верховна Рада;
Адміністрація Президента;
міністерства і відомства;
місцеві державні адміністрації;
органи місцевого самоврядування (районні, районні у містах, міські, селищні, сільські ради);
державні підприємства, установи і організації, що фінансуються виключно з бюджетів усіх рівнів.
Для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду бюджетні установи використовують план формування та використання фінансових ресурсів, який називається бюджетом.
Бюджети поділяються на державний бюджет та місцеві бюджети і їх сукупність, яка побудована з урахуванням економічних відносин та регулюється нормами права, складає бюджетну систему України.
До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу до бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Відповідно до цього визначення бюджетні установи можуть фінансуватися із державного бюджету та із місцевих бюджетів, тому що вони являються учасниками бюджетного процесу і наділені відповідними правами і обов'язками або бюджетними повноваженнями.
Для контролю за виділеними бюджетними коштами та результатами їх використання Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 538-р схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Відповідно до даного розпорядження починаючи з 2003 року, затверджено паспорт для кожної бюджетної програми, виконання якої покладено на одне або декілька бюджетних установ.
Бюджетні асигнування, призначення, зобов'язання, Обмеження для бюджетних установ при виконанні бюджету
Повноваження, яке надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, визначається як бюджетне асигнування. В свою чергу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Тобто бюджетне призначення повинне бути виражене в грошовій формі на відповідний бюджетний період, як правило на один календарний рік і відповідно затверджене чинним законодавством (Бюджетним кодексом, законом про Держбюджет чи рішенням про місцевий бюджет). Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Якщо ж платежі будуть здійснюватись у періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду, то установа повинна мати на це відповідні повноваження. Ці повноваження згідно п. 32 ст.2 Бюджетного кодексу визнаються як повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання.
Є деякі обмеження та правила яки слід дотримуватися при виконанні бюджетного процесу. Ці обмеження та правила для бюджетних установ на всіх стадіях бюджетного процесу передбачені Бюджетним кодексом і Законом "Про Державний бюджет України".
Перше обмеження. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Обмеження друге. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" передбачено, що, зобов'язання, взяті розпорядниками коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями i не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.
47. Предмет і види економічного аналізу.
Предметом економічної науки є економічні відносини людей. Предметом економічного аналізу є фінансово – господарська діяльність підприємств і установ. Об’єкти аналізу – це окремі економічні явища , процеси , проблеми, питання ,показники.
Перед економічним аналізом були представлені завдання:
Оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників.
Пошук і визначення величини витрат господарських резервів.
Розрізняють такі види аналізу:
Наступний ( ретроспективний)
Оперативний
Попередній
Наступний аналіз включає в себе 6 видів:
Фінансово – економічний аналіз – здійснюється після завершення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства.
Управлінський аналіз – на відміну від першого є більш змістовним і рівнобічним,крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки та інших матеріальних ресурсів, для цього аналізу використовуються дані первинного обліку та інші інформаційні джерела.
Статистико економічний аналіз вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів регіонів,галузей і в цілому народного господарства країни. Основним джерелом може бути статистичний звіт, статистичні збірки, сам аналіз здійснюється за допомогою статистичних методів дослідження.
Порівняльний аналіз , він обмежується даними кількох споріднених підприємств.
Функціонально – вартісний , порівняно новий вид аналізу, предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції.
Системний аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем великих виробничих комплексів.
Оперативний аналіз здійснюється на підприємствах і його підрозділах, безпосередньо в процесі господарської діяльності. Основна інформація – це оперативний облік.
Перспективний ( прогнозний) аналіз застосовується ,як техніко економічне обґрунтування майбутніх підприємств , зразків нової техніки і новітніх технологій.
48. Методи економічного аналізу.
Аналітичний метод.
Деталізація
Порівняння і моделювання
Балансовий метод
Статистичні методи
Економіко – математичні та інші методи
Елімінування.
49 . Елімінування як метод економічного аналізу.
Елімінування (вибіркове освітлення) - найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення факторів результативних показників від базових. Всі фактори, що впливають на результативні показники при аналізі розміщені в суворій послідовності від кількісних до якісних. Цей спосіб включає прийоми
ланцюгових підстановок,
вирахування абсолютних різниць,
відносних різниць.
Спосіб ланцюгових підстановок. З метою визначення факторів будується таблиця, в якій зверху перелічуються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісними. Потім іде добуток факторів або результативний показник і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. Метод ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні критеріальних значень на фактичні з наступним визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку, - критеріального значення результативного показника, в усіх наступних - попереднє значення добутку показників факторів. Після розрахунків визначаються резерви.
При застосуванні способу абсолютних різниць усі показники (фактори) умовно поділяються на кількісні (наприклад, чисельність працюючих та робітників, кількість або вартість устаткування, кількість відпрацьованих людино- або машиноднів, годин, норми витрачання ресурсів тощо) та якісні (показники продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, ціни, розцінки та ін.). Для розрахунку впливу кількісних факторів на результативний показник необхідно зміну кількісного фактора помножити на критеріальне (планове) значення якісного показника-фактора. Для розрахунку впливу якісних факторів на результативні показники діяльності підприємств необхідно зміну якісного показника-фактора помножити на фактичне значення кількісного показника.
За допомогою способу відносних різниць необхідно зміну показника-фактора у відносних вимірах (відсотки, коефіціенти) помножити на планове значення результативного показника. При цьому в першому розрахунку рівень показника-фактора зіставляється зі 100% або одиницею. В усіх наступних розрахунках - з рівнем попереднього показника-фактора. В останньому розрахунку зіставляється рівень результативного показника з попереднім показником-фактором.
50. Інформаційна база економічного аналізу.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарської діяльності – це система даних і способи їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність об'єкта, який вивчається, дію чинників, що її визначають, а також можливості реалізації необхідних управлінських дій. Його відмінність від інформаційного забезпечення управління полягає у тому, що останнє отримує не лише дані на основі збирання й обробки інформації, а й результати аналізу. Таким чином, інформаційне забезпечення управління є значно ширшим.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу разом із кадровим, матеріально-технічним та ін. створює необхідні умови для його проведення. Змістовність аналізу, його глибина і повнота врахування всіх чинників, що впливають на об'єкт, який вивчають, певною мірою визначає стан інформаційного забезпечення.
У структурі інформаційного забезпечення економічного аналізу розглядають два елементи: інформаційний фонд (базу) і процеси перетворення даних у ньому.
Формування інформаційного фонду має підпорядковуватись певним вимогам. До загальних вимог належать: достовірність інформації, необхідність і достатність її обсягу, своєчасність передачі та подання. Порядок переліку названих вимог не залежить від їх значення, вони рівнозначні, і невиконання будь-якої з них призводить до негативних наслідків.
Обсяг інформації визначають залежно від завдання і виду економічного аналізу. Так, для здійснення аналізу з метою виявлення запасів підвищення ефективності діяльності об'єднання чи його підрозділів потрібно більше вихідної інформації, ніж при оцінюванні стану цього самого об'єкта чи виконання плану за будь-якими іншими показниками. Як правило, для проведення оперативного аналізу використовують менші обсяги інформації, ніж здійснення періодичного кінцевого аналізу.
Точних способів визначення необхідного обсягу інформації наявні методики економічного аналізу діяльності галузей, об'єднань і підприємств не передбачають. Тому на практиці їх підбирають емпірично, тобто враховуючи попередній досвід виконання робіт подібного типу. Вимірюють інформацію у таких випадках за допомогою показників – економічних, технічних та ін. Точна кількість показників, їх склад і період, за який їх розраховують, закладені в програмі аналізу. При складанні стандартних програм економічного аналізу, що діють у межах галузі чи промислового об'єднання, можна по-іншому вирішити питання про встановлення оптимальних меж інформаційної бази для кожного з основних видів періодично повторюваного аналізу.
Конкретні терміни збирання інформації визначають, найімовірніше, за темпами зміни реальних процесів виробництва. Вони залежать також від способів реєстрації та передачі даних. Найчастіше застосовують такі відрізки часу щодо фіксації економічних показників: день, тиждень, декада, місяць, квартал, рік.
51. Аналіз обсягу виробництва та асортименту продукції.
Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць . Аналіз випуску продукції протягом поточного місяця здійснюється на підставі оперативної інформації, яка нагромаджується в комп’ютерній базі даних і стосується загального обсягу, асортименту продукції, місця виробництва тощо як за день, так і наростаючим підсумком з початку місяця . Аналіз обсягів виробництва продукції у звітному періоді можна доповнити вивченням рівнів виконання плану в поквартальному і річному розрізі. Якщо рівні виконання плану за цими проміжками часу помітно різняться, слід більш докладно з’ясувати причини такого становища і проаналізувати заходи, що вживалися адміністрацією підприємства для поліпшення ситуації з виконанням плану.
Ураховуючи складне економічне становище в країні, повсюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві і за попередні роки. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції є найбільш слушним, оскільки нейтралізує вплив інфляції. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах або цінах поточного року з відповідними перерахунками показників товарної продукції за попередні роки. Проаналізувавши загальні показники обсягу товарної продукції, слід визначити головні чинники, які спричинили негативні тенденції та окремі зриви завдань. Особливо ретельним має бути пошук внутрішніх негативних факторів, винних підрозділів і виконавців. Треба мати на увазі, що інколи зрив планових завдань з випуску продукції деякі виробничники й низові керівники пояснюють недоліками в плануванні, завищеними завданнями, які просто неможливо було виконати. Здебільшого ці виправдання бувають безпідставними, але коли їх кількість зростає і виконавці їх відповідно аргументують, керівництву підприємства треба обов’язково перевірити обґрунтованість планових розрахунків і взагалі якість поточного планування виробництва. Розроблення напружених, але реальних для виконання планів — першочергове завдання планового відділу. Не втручаючись в його справи, аналітик тільки повинен указати на явні недоліки в плануванні. Якщо ж стан планування потребує рішучіших дій, то відповідні рекомендації треба включити до переліку управлінських заходів для поліпшення справ на підприємстві.
Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.
Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.
Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.
Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.
За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів .
Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності .
Оновлення асортименту — це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється.
52. Аналіз якості продукції.
За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції.
Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску продукції, що одержала товарні знаки.
Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:
— сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);
— марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);
— вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);
— строк служби (ресурс) і надійність;
— визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).
У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:
— гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;
наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;
кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;
відсоток браку;
пониження сортності продукції за межами підприємства;
відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;
відповідність моді;
наявність і рівень попиту на даний виріб.
Стан якості продукції найбільш вдало може проілюструвати аналіз показника сортності продукції. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.
Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.
Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту
Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї ,то план за сортністю вважається виконаним.
Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (Ів), ніж у натуральному (Ін), якщо при цьому зростає середня сортність продукції.
53. Аналіз ритмічності та рівня організації виробництва.
Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за будь-які однакові проміжки робочого часу.
За ритмічного виробництва можлива неритмічність випуску продукції, коли під час складання виробу забракне хоча б однієї деталі або вузла. У принципі можлива й інша ситуація, коли рівномірно випускається продукція, але існують певні збої у виробництві окремих деталей (напівфабрикатів).
Є багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства. Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно характеризують це явище.
Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (Критм), який розраховується способом найменшого числа.
54. Аналіз використання трудових ресурсів.
Аналіз чисельності, складу та руху робочої сили. Результати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці — найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.
Слід зауважити, що з переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.
Одним із найважливіших завдань економічного аналізу є контроль за правильним і ефективним використанням трудових ресурсів.
Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими (плановими) показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає можливість визначити рівень виконання плану (завдання), а також динаміку показників.
Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.
Основними показниками використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу в людино-днях, людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу підприємства.
Зміни особового складу працівників підприємства відображаються в первинних док ументах: наказах та розпорядженнях про приймання, переведення, звільнення, надання відпусток.
Аналіз чисельності і структури працівників починається з оцінки їх відповідності трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності проти розрахункової чи проти минулого періоду.
Розрахункову чисельність працівників (особовий склад) визначають за планово-нормативними розрахунками самого підприємства; фактичну чисельність беруть за даними облікового складу, які наявні в службі (відділі) кадрів.
Працівники підприємства за характером участі у виробничому процесі розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції, і невиробничий персонал, що зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.
До працівників основної діяльності (ПОД) відносять такі категорії працівників: робітники, учні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і персонал охорони.
Для аналізу трудових ресурсів використовується інформація звітних форм 2-ПВ «Звіт із праці», 1-п «Звіт підприємства з продукції», 6-ПВ «Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів», а також дані планово-нормативної, облікової та оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства, інші оперативні дані.