1.2.3 Забезпечення зобов’язань.

Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуриза-цію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені.

Підставами виникнення зобов’язань є:

-    угоди, у тому числі договори;

-    адміністративні акти, коли видання таких актів тягне в силу законодавства настання цивільно-правових наслідків; -    заподіяння шкоди іншій особі;

-    придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Зміст зобов’язання становлять права (вимоги) кредитора і обов’язки боржника. За змістом виділяють зобов’язання, спрямовані на:

-    передачу майна;

-    виконання робіт;

-    надання послуг;

-    сплату грошей;

-    відшкодування шкоди;

-    повернення безпідставно придбаного майна.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою, порукою, гарантією та завдатком.

Неустойка (штраф чи пеня) – це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання. Штраф сплачуєтся, як правило, у твердій грошовій сумі, а пеня – у вигляді процента від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення своїх претензій з вартості заставленою майна переважно перед іншими кредиторами.

Різновидністю застави є іпотека, тобто застава землі, нерухомого майна, при якій земля чи майно, що становлять предмет застави, залишаються у заставодавця або третьої особи.

Порука – це спосіб забезпечення зобов’язання, в силу якого поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в частині.

Гарантія – один із способів забезпечення виконання зобов’язань, який застосовується тільки у відносинах між юридичними особами. За договором гарантії гарант зобов’язується перед кредитором погасити заборгованість боржника, якщо останній не виконає його. Договір гарантії є подібним до договору поруки, але, на відміну від поруки, гарант є субсидіарним боржником, тобто кредитор мусить спочатку звернутися до боржника, а у разі недостатності у нього майна – до гаранта.

Завдаток – це грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні і в забезпечення його виконання.

Залежно від підстав класифікації можна вирізняти такі види способів забезпечення виконання зобов'язань:

1) за числом учасників:

а) двосторонні (кредитор, боржник);

б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа - гарант, поручитель);

2) за підставами встановлення:

а) як законом, так і договором (неустойка, застава, завдаток, утримання);

б) виключно договором (порука, гарантія);

3) за формою встановлення:

а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4) за процедурою задоволення інтересів кредитора:

а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, утримання);

б) проводяться грошові стягнення (неустойка);

в) до відповідальності притягуються треті особи (поручитель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання у багатьох випадках залежить від сутності зобов'язання або може передбачатися імперативною нормою закону. Так, для зобов'язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерним способом забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов'язання з виконання робіт чи надання послуг, звичайно, забезпечуються неустойкою, зобов'язання з участю громадян, що виникають із договорів відчуження майна, забезпечуються завдатком.

23