
- •Тема 16. Сутність і призначення людини. План
- •1. Філософська концепція людини.
- •Становлення суспільних відносин та їх якісна різниця від біологічних відносин.
- •Три компоненти предметного змісту людської практики:
- •Виділяють такі групи відносин:
- •2. Природне і соціальне в людині. Перехід від біологічного до соціального:
- •Біологічна еволюція має два виходи:
- •Для такого стрибка предки людини мали необхідні біологічні умови:
- •Розвинута кисть руки.
- •Наші потреби не задані природою як абсолютні, тому що:
- •Завдяки своїй соціально-біологічній природі людина народжується двічі:
- •3. Свобода особистості як основа суспільного прогресу.
Тема 16. Сутність і призначення людини. План
Філософська концепція людини. Становлення суспільних відносин та їх якісна різниця від біологічних відносин.
Природне і соціальне в людині.
Свобода особистості як основа суспільного прогресу.
1. Філософська концепція людини.
За усієї різноманітності підходів до людини більшість мислителів вказує на наявність у людському єстві трьох основних начал – космічного, природного і соціального. Отже, розв’язання проблеми природи людини можливе через визначення взаємодії в людині трьох зазначених начал.
Космічне начало. Вже на ранніх етапах розвитку філософії людина сприймалась як складова частина Космосу, природи. На новому рівні космічна сутність людини особливо уважно розглядається в філософській думці ХХ ст. (М. Шелер, П. Тейяр де Шарден, М. Чижевський). Така точка зору має своє продовження і у сучасних філософських теоріях. Це так званий антропний Б. Картера і Дж. Міллера. Д.Бом вважає обмеженою та незавершеною будь-яку теорію Космосу, якщо вона не містить у собі свідомості як істотного компонента буття.
По-перше, будова і біологічні ритми людського організму нерозривно пов’язані з космічними ритмами.
По-друге, матерія, життя і свідомість узагалі не походять одне від одного за законом причинного зв’язку, тобто матерія не є причиною виникнення та існування свідомості. Матерія – це не тільки речовина, з якої складаються різні предмети, але й поля (електромагнітні, гравітаційні, біологічні і т.д.), і потоки енергії і багато чого іншого. У Космосі матерія існує в нескінченній безлічі форм, системних утворень і виявлень.
По-третє, людина – знаряддя Космосу. Адже завдяки своїй духовності людина докорінно виділяється з космічного цілого. В особі людини Всесвіт підіймається до рівня самосвідомості і самозбереження.
Природне начало в людині, якому віддали перевагу філософи епохи Просвітництва, теж складається з трьох взаємопов’язаних компонентів:
Природа становить зовнішню умову існування людини, постачаючи їй їжу, одяг, матеріальні ресурси. Навіть від чистоти повітря, від можливостей природи абсорбувати забруднення навколишнього середовища багато в чому залежить майбутня доля людини і людства.
Природа становить внутрішній потенціал самої людини – життя і смерть, хвороби і здоров’я, геніальність і бездарність, риси характеру – вони мають вроджене походження.
Людина є частиною природи: природа перетворюється, змінюється і розкриває свої можливості в людській діяльності. У цьому значення людини діє як сила природи. Процес впливу людини на природу має безперервний характер – діючи, людина створює такі природні продукти, які неможливо отримати природним шляхом. Природа немов живе в людині, є її тілом.
Соціальне начало було і залишається вирішальною мірою людського в людині, насамперед, для марксистів, а саме:
а) людина – соціальна істота, яка пересилює своє природне походження в труді,
б) тільки в суспільстві людина формує деякі людські якості – мову, мислення,
в) суспільство в системі освіти і виховання передає людині накопичені всіма попередниками знання, навички та вміння. Завдяки їм людина може успішно пізнавати і перетворювати світ,
г) розподіл праці в суспільстві дозволяє людині у багато разів примножити власні зусилля за рахунок кооперації з іншими людьми,
д) таким чином, суспільство – це умова і середовище реалізації природно-космічного потенціалу людини.