Розділ 1 основні теоретичні і методологічні основи економічного прогнозування

1.1. Зміст і завдання економічного прогнозування

Економічне прогнозування — це система наукових досліджень про можливі напрями майбутнього розвитку економіки та її окремих галузей. У макроекономічному плануванні воно відіграє особливу роль, тому що дає можливість імовірного бачення досліджуваного об'єкта в майбутньому. Наукове прогнозування є формою наукового передбачення. Воно, як правило, передує розробці соціально-економічних і науково-технічних програм та планів.

Залежно від сфери застосування прогнозування буває соціально-економічним і науково-технічним. Соціально-економічне прогнозування дає оцінку можливим перспективним змінам економічних і соціальних умов життєдіяльності суспільства. Науково-технічне прогнозування націлене на розробку наукових, технічних і технологічних засобів реалізації планів соціально-економічного розвитку.

Залежно від рівня управління прогнозування поділяється на народногосподарське, галузеве (або регіональне) і прогнозування розвитку підприємств. Народногосподарське прогнозування враховує можливості оптимального досягнення мети виробництва, виконання завдань економічного розвитку. Галузеве прогнозування здійснюється з урахуванням пропозицій різних галузей та регіонів. Прогнозування розвитку фірм, корпорацій, підприємств виконується з урахуванням нових тенденцій економічного й соціального аспекту та найновіших досягнень техніки та технології виробництва.

За ступенем обґрунтування прогнози поділяються на пошукові (дослідні) і нормативні. Пошукове прогнозування оцінює перспективні тенденції розвитку економіки, а нормативне пов'язане з визначенням шляхів і термінів досягнення бажаного стану економічного та соціального розвитку країни на основі досягнутих результатів. Нормативне прогнозування здійснюється на базі завчасно визначеної мети. Його завдання — визначити шляхи й терміни досягнення можливого стану економіки в майбутньому на основі заданих нормативів.

Перед тим, як прийняти до викладання основ курсу, слід дати визначення змісту окремих термінів, які у значній мірі використовуються в економічному прогнозуванні. Прогноз - це ймовірне, аргументоване, науково обгрунтоване (тобто основане на системі фактів, доказів) судження про стан будь-якого об'єкта (процесу, явища) в визначений момент часу в майбутньому і/або альтернативних шляхах і термінах досягнення яких-небудь результатів. Прогнозування (грец. prognosis - знання наперед) - це процес формування прогнозів на основі аналізу тенденцій і закономірності розвитку об'єкта. Прогнозування зобов'язане, таким чином, відповісти на два питання: чого ймовірніше всього можна очікувати в майбутньому і яким чином потрібно впливати на умови, щоб досягнути заданої мети (стану).

Прогностика - це наука, яка вивчає закономірності процесу прогнозування. Предметом прогностики є дослідження законів і способів прогнозування.

В літературі нерідко зустрічається поняття, котрими замінюють поняття "прогнозування": "передбачення " і "провіщення". Передбачення - це широке поняття, яке об'єднує всі різновиди отримання інформації про майбутнє. Воно ділиться на наукове, що засноване на знаннях закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення, і ненаукове (інтуітивне, повсякденне, релігійне). В залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджених процесів розрізняють три види наукового пердбачення: гіпотезу, прогноз, план.

Гіпотеза характеризує наукове передбачення на загальнотеоретичному рівні. Гіпотеза, як правило, базується на якісних параметрах і відображає загальні закономірності зміни об'єктів в майбутному.

В загальному виді практична робота по складанню прогнозу полягає в тому, щоб на основі наявної інформації про стан об'єкта в минулому ("передісторії"),   тенденціях   і   закономірностях,   що   склалися,   та   з використанням необхідного інструментарія одержати інформацію про стан об'єкта (процесу, явища) в майбутньому.

Важливе теоретичне і практичне значення має науково обгрунтована типологія (класифікація) прогнозів, яка будується в залежності від різних критеріїв і ознак. До числа найбільш важливих з них відносяться: масштаб прогнозування, функції прогнозу, характер об'єкта та ін.

За маштабом прогнозування розрізняють макроекономічні прогнози (народногосподарський) і мікроекономічні прогнози (на рівні підприємств, об'єднань). Між поданими рівнями можна виділити і проміжні рівні, які виступають об'єктами прогнозування (міжгалузеві і галузеві прогнози, регіональні прогнози і прогнози окремих народногосподарських комплексів).

За періодом часу, на який складається прогноз, розрізняють оперативні (поточні) короткострокові, середньострокові, довгострокові і далекострокові прогнози.

• Оперативні прогнози використовуються для прийняття оптимальних рішень в умовах, що склалися, без спроби, як правило, змінити ці умови. Невизначеність в наслідок короткострокового періоду часу незначна.Методи, що використовуються для розробки оперативних прогнозів, повинні бути прості і недорогі.

• Короткострокові прогнози (до 1 року) використовуються при розробці квартальних і річних планів. Невизначеність тут на декілька пунктів вища в порівнянні з оперативним прогнозуванням. Особа, яка приймає рішення, може активно впливати на хід деяких процесів.

• Середньострокові прогнози (до 3-х років) найчастіше складаються щорічно і уточнюються в кожному півріччі. На етапі середньострокового прогнозування розробляються   прогнози   оптимального   розміщення   ресурсів   на   основі попереднього прогнозування попиту, пропозиції і умов конкуренції.Середньостроковий прогноз враховує не тільки кількісні, а й якісні зміни. Прогнози складаються з використанням декількох методів з подальшим вибором на основі прийнятих оцінок найбільш припустимого.

• Довгостроковий прогноз (до 5-ти років) використовується для розробки стратегічних планів. Для нього характерні використання комбінації кількісних і якісних методів прогнозування.

• Далекострокові прогнози (більш, ніж 5 років) складаються на перспективу. На цей період очікуються значні якісні зміни, і тому робляться лише загальні висновки про очікувану зміну.

Вказана градація прогнозів за часом є відносною і залежить від характеру об'єкта дослідження і мети даного прогнозу. Вона по суті близько пов'язана з періодичністю складання планових завдань.

За об'єктами дослідження розрізняють науково-технічні прогнози, економічні прогнози, демографічні прогнози, методологічні прогнози, соціальні прогнози, політичні прогнози, військові прогнози і т.д. Прогнозування в теперішній час охоплює всі галузі знань, всі сфери людської діяльності. Згідно назві окремих галузей надаються найменування прогнозу.

За функціонально-методологічною ознакою прогнози поділяються на описні, досліджувальні, нормативні (цільові) і комплексні.

Описний прогноз містить лише кількісний опис ймовірних напрямів розвитку об'єкта. Результати такого прогнозу, як правило, не підтверджуються кількісними оцінками.

Досліджувальний (пошуковий) прогноз базується на інерційності системи, тобто на припущенні збереження закономірностей і тенденцій, що склались в "передісторії" і в прогнозованому періоді.

Такий прогноз ніби абстрагується від можливих радикальних змін ситуації.

Нормативний прогноз визначає шляхи і строки досягнення раніше намічених    цілей.    Ілюстрацією    нормативного    прогнозу    може    бути

прогнозування шляхів та строків досягнення заданої урожайності або швидкості польоту літака.

Використаний для одного і того ж об'єкта нормативний і досліджувальний (пошуковий) прогноз дає, як правило, різні результати, що обумовлюється різними підходами: якщо в нормативному прогнозі оцінки прямують до своїх екстримальних значень, то пошукові прогнози виходять з усереднених величин динаміки розвитку.

Комплексний прогноз поєднує в себе елементи пошукового і нормативного прогнозів, що дає змогу багаторазово моделювати економічні об'єкти і зіставляти різноманітні варіанти.

За частотою складання розрізняють неперервні і дискретні прогнози.

За формою результатів розрізняють детермінований, ймовірний і змішаний прогнози.

За ступенем локалізаії на осі часу розрізняють точкові та інтервальні прогнози. Якщо точковий прогноз визначає результати одним значенням, то інтервальний прогноз характеризує очікуване значення прогнозованого параметра в певних межах з тим, щоб принаймні одна величина в зазначених межах відповідала реальному значенню параметра.

За можливістю взаємодії на хід процесу розрізняють активні і пасивні прогнози.

• Активний прогноз припускає можливість впливу на хід процесу через ряд опосередкованих факторів.

• Пасивний прогноз практично виключає можливість впливу на хід процесу, хоча сприяє адаптації до нього.

В умовах ускладнення взаємодії окремих елементів народного господарства, динамізма усіх сторін суспільного життя стає необхідним розширення горизонту рішень, що приймаються. При виборі напрямків економічного розвитку доводиться стикатися з великою кількістю альтернативних варіантів, причому оцінка їх та відбір оптимального рішення здійснюється в умовах невизначеності.

В задачу прогнозування головним чином і входить максимально можливе зменшення невизначеності в процесі прийняття рішень.