90.Основні фонди системи матеріально-технічного забезпечення зсу.

Процес матеріально-технічного забезпечення ЗС України немислимий без визначеної технічної бази, у межах якої організовуються наступні процеси: одержання, збереження, переміщення вантажів, консервації, модернізації й здійснення деяких видів ремонту озброєння, військової техніки та військового майна. Найбільш значними за розмахом військово-економічної діяльності є арсенали. В арсеналах зберігається озброєння, у них провадиться консервація озброєння, ремонт і модернізація. На базах зберігається, як правило, військова техніка, там же вона обслуговується, ремонтується й у разі потреби модернізується. Склади призначені для збереження військового майна, продовольства, спеціальних видів палива, пально-мастильних матеріалів і т. д.

Матеріально-технічна база збереження ресурсів і постачання військ може бути подана: основними фондами виробничої та основними фондами невиробничої сфер.

Основні фонди виробничої сфери:

1. Будівлі:- управління, контори;- бази;- склади;- енергетичні господарства;- гаражі і т.д.

2. Спорудження:- естакади;- лінії електропередач;- автомобільні дороги;- інші.

3. Устаткування та машини:- верстати й лінії;- піднімальне устаткування;- засоби автоматизації складських операцій.

4. Інструменти:- для відкриття тари;- для пакування;- стелажі.

5. Транспортні засоби:- тепловози;- електровози;- навантажувальні засоби всіх видів;- автомобільний і морський транспорт;- інші.

Основні фонди невиробничої сфери:

- дитячі садки;- профілакторії;- санаторії;- поліклініки;- клуби;- басейни;- житло;- інші.

У системі матеріально-технічного забезпечення народного господарства основні фонди виробничі та невиробничі мають вартісну оцінку. На них при зношуванні в процесі експлуатації нараховується величина амортизації.

Основні виробничі й невиробничі фонди системи МТЗ Збройних Сил не підлягають вартісному обліку; вони враховуються в натуральних показниках, тобто так само, як у військовій частині обраховується озброєння, військова техніка, побудовані будинки й спорудження, які експлуатуються.

Амортизація на всі основні виробничі й невиробничі фонди не нараховується, вибувають вони з ладу при зношенні.

Арсенали, бази та склади, як правило, знаходяться на бюджетному фінансуванні і своє фінансове господарство ведуть відповідно до Положення про фінансове господарство військової частини ЗС України. У зв’язку з цим для встановлення структури капітальних вкладень треба знати початкову вартість фондів, відновлювальну вартість.

В організації фінансового господарства бюджетних арсеналів, складів і баз є одна особливість, що відрізняє їх від військових частин: наявність двох фінансово-планових документів, що визначають потребу в коштах.

Перший планово-фінансовий документ – кошторис на операційно-виробничу діяльність, у якому віддзеркалюється потреба підприємства в коштах на забезпечення економічної діяльності щодо збереження, переробки, постачання військ майном, що зберігається.

Мета цього планового документа – відобразити витрати на операційну діяльність, привести плановані витрати у відповідність до виробничого плану.

У кошторисі на виробничо-операційну діяльність відображаються:

- витрати на заробітну плату робітників та службовців; адміністративно-господарські витрати;

- виробничо-операційні витрати (децентралізована заготівля матеріалів, ремонт будинків, інвентарю, устаткування і т. д., виробничі та комунальні витрати; витрати на охорону праці);

- титульні витрати для устаткування складських приміщень, придбання інвентарю, підготовки кадрів).

Другий планово-фінансовий документ – кошторис витрат арсеналу, бази, складу.

До кошторису витрат включаються витрати, що не відображені в кошторисі на виробничо-операційну діяльність.

У системі забезпечення Збройних Сил України обсяг утримання запасів усіх матеріальних ресурсів, мобільність їхнього використання визначається виходячи з необхідного повного і своєчасного забезпечення військ, що потребують високої бойової та мобілізаційної готовності в будь-яких умовах.

Тому для всієї інфраструктури збройних сил встановлюються ліміти щодо збереження матеріальних засобів, що задовольняють ці умови, і водночас при оцінці економічної роботи арсеналів, складів, баз аналізується діяльність заснувань щодо формування обсягу запасів, реалізації непотрібного та зайвого майна.