Військове господарство, його завдання та структура.
Військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів які входять до складу військових частин (кораблів) і з`єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об`єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна. (наказ МОУ від 16.07.97р. № 300;)Роль військового (корабельного) господарства обумовлюється тим, що: по-перше військове господарство, як кінцева ланка системи всебічного забезпечення Збройних Сил є безпосереднім виконавцем великого комплексу покладених на нього завдань; по-друге більшість завдань системи вирішуються тільки військовим господарством; по-третє військове господарство представляє матеріально-технічну базу бойової підготовки, підтримання військ (сил) у постійній бойовій готовності. Основними завданнями військового (корабельного) господарства є всебічне і безперервне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і з`єднань, створення умов для швидкого переходу їх із мирного на воєнний стан. Всі завдання військового (корабельного) господарства можна поділити на дві групи. До першої групи відносяться завдання по змісту ідентичні завданням всієї системи всебічного забезпечення військ такі як: витребування матеріальних та грошових засобів, їх отримання, підвезення та облік, зберігання запасів, розподіл та видача (відправка); ремонт озброєння, техніки і майна; забезпечення військових перевезень тощо. До другої групи відносяться завдання притаманні тільки військовому (корабельному) господарству. Наприклад доведення до військовослужбовців матеріальних засобів і організації їх витрачання (споживання, використання). Специфічним завданням військового (корабельного) господарства є безпосереднє забезпечення статутного військового побуту. Тобто задоволення матеріальних потреб, зберігання здоров'я і лікування військовослужбовців, забезпечення їх відпочинку, дозвілля тощо.
Структура військового господарства
Отже, військове (корабельне) господарство – складова частина єдиної системи всебічного забезпечення військ (сил). Від стану військового (корабельного) господарства залежить рівень бойової та мобілізаційної готовності військової частини;
Для правильного і ефективного фінансового забезпечення військової частини начальнику фінансової служби необхідно знати організацію і порядок ведення військового (корабельного) господарства.
Сучасний стан системи матеріально-технічного забезпечення зс України
Зміни у способах підготовки і ведення сучасних операцій висувають виключно високі вимоги і створюють нові на відміну від минулих війн умови тилового забезпечення збройних сил. Для успішного розв’язання військами (силами) покладених завдань створюється система тилового забезпечення. Вона, як у мирний так і у воєнний час здійснює забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольством, а також речове, автотранспортне, ветеринарне та технічне (по службах тилу) забезпечення військ (сил) і в межах визначених повноважень координує діяльність інших постачальних органів та структур, з’єднань (частин, підрозділів) стратегічного, оперативного і військового тилу. У Збройних Силах України останні 10 років важлива роль у цьому відводилась системі матеріально-технічного забезпечення. Зараз системи тилового та технічного забезпечення функціонують відносно відокремлено одна від одної і медичне забезпечення існує як окремий вид забезпечення бойових дій. Введення аутсорсингу та розмежування функцій між структурними підрозділами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, в деякій мірі, порушило єдину систему управління продовольчим забезпеченням Збройних Сил України, в тому числі організації та контролю за харчуванням особового складу. У переважній більшості військових частин було скорочено ряд посад начальника продовольчої служби, начальника їдальні. Разом з тим, в особливий період харчування особового складу здійснюється штатними підрозділами тилового забезпечення, які розгортаються з переходом військових частин на штат воєнного часу, але відсутність на скорочених посадах фахівців продовольчої служби значно знижує можливості виконання військовими частинами (установами) покладених завдань в особливий період. Тобто діючі договори на закупівлю послуг з харчування військовослужбовців укладалися без урахування вимог ст.ст. 1,7,8 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і здійснюються суб’єктами господарювання виключно у мирний час.
Було створено декілька департаментів (зокрема, розробок і закупівлі ОВТ, економічної та господарської діяльності), підпорядкованих безпосередньо Міністру оборони. На них і зараз покладаються деякі завдання матеріально-технічного забезпечення військ (сил) - наприклад, ті, що стосуються формування основних показників Державного оборонного замовлення, отримання від виробників або через закупівлю військової продукції та постачання узгодженої з Генеральним штабом частини запасів матеріально-технічних засобів у війська (сили). У вересні 2010 року, було створено Тил Збройних Сил (ЗС) України, що дозволило без збільшення штатної чисельності органів військового управління різних ланок уникнути дублювання функцій, підвищити рівень та якість планування забезпечення ЗС України матеріально-технічними засобами, спростити порядок управління та більш жорстко визначити функції, повноваження і персональну відповідальність посадових осіб за їх реалізацію та кінцевий результат. Тил Збройних Сил України – основний орган військового управління Генерального штабу Збройних Сил України, який призначений для організації та здійснення в інтересах усіх видів Збройних Сил (родів військ) тилового та технічного (по службах тилу) забезпечення. Тил ЗС України організаційно складається з трьох постачальних Центральних управлінь (забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольчого та речового забезпечення), автотранспортного управління та служби ветеринарної медицини. Проте паралельне існування таких відокремлених і різних за характером дій управлінських апаратів як Тил ЗС України і департаменти Міністерства оборони України навряд чи сприятиме підвищенню ефективності виконання завдань з тилового забезпечення військ (сил).
Пріоритетними завданнями Тилу, виходячи з оцінки воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки на середньострокову перспективу на період 2011–2015 років є створення більш гнучкої комплексної системи тилового забезпечення ЗС України як складової частини їх боєздатності.
З огляду на реформування органів військового управління центрального апарату Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України будуть уточнені повноваження та відповідальність з питань тилового забезпечення з боку Міністерства оборони, Генерального штабу та видів Збройних Сил України.
Безпосередньо на Тил ЗС України покладено планування і контроль за використанням коштів, визначення потреби у продукції та послугах тилового призначення для потреб ЗС України; планування забезпечення по службах тилу у мирний час та в особливий період; організація централізованого постачання майна від центрів (об’єднаних центрів) забезпечення до військових частин; оперативне управління службами тилу видів ЗС України, з’єднань, частин та установ з питань матеріального забезпечення; організація прийому і контролю якості продукції та послуг, що надходять від підприємств-постачальників тощо.
Водночас за видами ЗС України залишаються завдання щодо планування та забезпечення військ (сил) матеріальними засобами специфічної (видової) номенклатури через підпорядковані центри забезпечення, бази і склади.
Додатково видами ЗС України виконуватимуться завдання щодо визначення потреб підпорядкованих військ (сил) у військовому майні, виконання заходів, спрямованих на здійснення контролю за розподілом і використанням матеріально-технічних засобів, накопичення, збереження і утримання їх запасів у відповідних обсягах.
Крім того, передбачається реформування структури матеріально-технічного забезпечення та створення вертикалі управління тиловим забезпеченням від Тилу Збройних Сил до військової частини включно.
Для забезпечення військ (сил) за територіальним принципом, незалежно від їх підпорядкованості, сплановано формування об’єднаних центрів забезпечення військ (сил) матеріальними засобами загальновійськової номенклатури у Західному, Південно-Західному та Південному регіонах України, в АР Крим як в мирний час, так і в особливий період.
Проведення вказаних заходів надасть можливість планово виконати основні завдання щодо реорганізації системи забезпечення військ (сил) і створити єдину комплексну, необтяжливу в процесі управління, ефективну, економічно доцільну та науково обґрунтовану систему тилового забезпечення Збройних Сил України.