
- •1. Порівняльна характеристика основних типів управління.
- •2.Класичні принципи та функції менеджменту.
- •3. Основні школи класичного наукового менеджменту
- •5. Бюрократичні структури управління, їх сутність і характеристика
- •6. Адаптивні структури управління, їх сутність і характеристика
- •7. Змістовні теорії мотивації, їх сутність і характеристика
- •1 0. Визначення потреби в оборотних активах підприємства
- •8 . Формування та розподіл чистого прибутку на підприємстві
- •12. Особливості плану санації, який реалізується в процесі провадження справи про банкрутство.
- •11. Зміст та характеристика розділів фінансового плану.
- •9 . Порядок та методи оцінки фінансової стійкості
- •13. Методичні підходи до визначення ліквідності та платоспроможності підприємства
- •14. Сутність поняття ” комплекс маркетингу ”
- •15. Конкурентоспроможність і якість продукції, їх місце в стратегії маркетингу. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції.
- •17.Фактори, що впливають на цінову політику
- •18. Маркетингова характеристика прямих каналів збуту.
- •19. Маркетингова характеристика незалежних оптових посередників, умови за яких доцільне їх використання.
- •20. Маркетингова характеристика залежних оптових посередників
- •21. Трудовий колектив у соціології праці та управління. Згуртованість як характеристика колективу
- •22. Трудовий конфлікт як вид соціального конфлікту. Аналіз і вирішення трудових конфліктів.
- •23. Економічне обгрунтування необхідності державної діяльності. Недоліки ринку.
- •24. Функції та завдання дре.
- •25. Сутність і класифікація методів дре. Характеристика правових та економічних методів
- •26. Адмін методи дре. Держ замовлення і контакти в системі дре.
- •27. Структура, структурні зрушення у розвитку економіки. Структурна політика держави.
- •28. Сутність соціально-економічної стратегії, етапи її формування і реалізації.
- •29. Стратегічний контролінг, його сутність та зміст
- •30. Оперативний контролінг, його характеристика
- •31. Класифікація витрат в системі контролінгу
- •33. Модель «витрати-обсяги-прибуток»
- •32. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу
- •34. Виробнича програма з рослинництва, зміст і послідовність розробки
- •35.Планування забезпечення потреби в кормах
- •36. Планування використання земельних угідь, напрями підвищення родючості.
- •37. Виробнича програма з тваринництва, зміст і послідовність розробки
- •38. Класичні погляди ф. Тейлора, ф.Джільберта, г.Емерсона на управління операціями виробничого процеру
- •39. Класифікація та види операційних процесів
- •40. Операційний цикл, його сутність та методи організації. Методика визначення тривалості операційного циклу при різних способах його організації.
- •41. Сутність та характеристика масового, серійного, одиничного типу виробництва.
- •42. Сутність, правила та методика визначення виробничої потужності підприємства.
- •Види виробничої потужності
- •Правила розрахунку виробничої потужності
- •Методика розрахунку виробничої потужності
- •43. Методика розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах підприємства для забезпечення виконання виробничої програми
- •Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах
- •Методика розрахунку потреб у працівниках:
- •Розрахунок фонду оплати праці працівників
- •Доплати
- •45. Опціонні угоди та їх різновиди.
- •4 6. Сутність та правила котирування цін
- •44. Особливості укладання ф’ючерсних угод.
- •48.Сутність та різновиди хеджування.
- •47. Особливості укладання угод з валютою.
- •49.Інформаційне забезпечення роботи менеджера
- •51.Особливості організації праці менеджера
- •52. Організація контролю за виконанням документів
- •50. Методи прийняття управлінських рішень
- •53. Методи нормування праці
- •54. Характеристика форм та систем оплати праці.
- •57. Розрахунок чисельності працівників, тарифного та акордно-преміального фондів оплати праці, розцінок оплати за одиницю продукції в тваринництві
- •55. Зміст і сфери застосування аккордно-преміальної системи оплати праці.
- •58. Оплата праці керівників та спеціалістів підрозділів підприємств (форми, системи, розміри посадових окладів і кінцевих результатів
- •56. Методика розрахунку розцінок оплати праці за одиницю продукції в галузі рослинництва
- •59. Аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності і оплати праці.
- •61. Аналіз стану оборотних засобів.
- •60. Аналіз основних виробничих фондів та їх використання.
- •62. Аналіз фінансового стану підприємства.
- •64. Оцінка ринкових можливостей, конкурентоспроможності підприємства. Аналіз кон’юнктури ринку і попиту на продукцію.
- •68. Витрати виробництва аграрних підприємств, методи розрахунку собівартості продукції
- •69. Методика розрахунку собівартості продукції підприємства, шляши її зниження.
- •70. Ефективність діяльності підприємства та показники що її характеризують.
- •66. Земельні ресурси аграрного підприємства, їх класифікація та показники ефективності використання.
- •65. Економічні показники розрахунку наявності та руху персоналу підприємства.
- •67. Формування доходу підприємства та методи його розрахунку.
- •71.Характеристика підходів до нейтралізації ризиків інвестиційних проектів.
- •72. Поняття інвест. Проектів (іп), їх класифікація. Життєвий цикл іп.
- •73. Характеристика методів оцінки ефективності інвестиційних проектів(іп).
- •78. Зміст та порядок застосування адміністративних методів управління підприємством.
- •78.Зміст та порядок застосування економічних методів управління підприємством.
- •76. Основні повноваження, порядок і процедура роботи загальних зборів ( на прикладі свк)
- •75. Особливості побудови органів та системи управління у тов, тов. З додатковою відповідальністю та командитних товариствах
- •79. Структура, зміст та порядок укладання колективного договору.
- •80. Сутність міжнародної торгівлі, її основні показники.Форми та методи міжнародної торгівлі.
- •81. Митні податки як засіб тарифного регулювання, їх види. Рівень митного оподаткування, ефективна ставка мита. Тарифна ескалація.
- •82. Квотування та ліцензування як засоби нетарифного регулювання, економічні ефекти їх застосування.
- •83.Міжнародний рух капіталу як форма мев. Правило л. Вальраса. Форми вивозу капіталу, сучасні тенденції їх розвитку
- •84.Платіжний баланс держави, його структура, фактори, що впливають на його стан.
- •85.Поняття міжнародних валютних відносин та валютної системи, її структура. Еволюція світової валютної системи. Особливості функціонування регіональної валютної системи.
- •86.Сутність, цілі, складові та види зед.
- •87.Поняття зовнішньоекономічного контракту. Етапи укладання угоди.
- •88. Структура зовнішньоекономічного контракту. Обов’язкові та додаткові статті.
- •89. Акредитив у розрахунках за зед опеаціями. Види акредитиву.
- •90.Сутність, принципи функціонування та типи вільних економічних зон.
- •91. Сот: мета, принципи функціонування,структура управління. Проблеми та перспективи участі України в сот
- •92.Роль Мiжнародного валютного фонду в регулюваннi мiжнародних валютно-кредитних вiдносин.Структура управлiння.
- •93. Європейське співтовариство: історія розвитку, структура та функції.
- •94. Основні аспекти демографічного розвитку (фази зміни відтворення населення, брутто, нетто-коефіцієнти відтворення населення.
- •95. Основнi напрями структурних змiн свiтовоi економiки. Циклiчнiсть розвитку.
- •96.Способи платежу в зед. Поняття угод «спот», «тод», «том», «своп».
- •97.Форми платежів(передоплати, акредитив,інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок).
- •98.Сутність і принципи міжнар. Кредитування. Види та форми міжнародних кредитів.
- •99.Сутність та класиікація. Валютно-фінансових методів зед.
- •100.Поняття та методи встановлення валютного курсу.
85.Поняття міжнародних валютних відносин та валютної системи, її структура. Еволюція світової валютної системи. Особливості функціонування регіональної валютної системи.
Міжнародні валютні відносини – сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.
Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних, грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.
При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.
Міжнародна валютна система – це форма організації валютних відносин в межах світового господарства, яка функціонує на підставі юридичних норм, угод і законів між країнами. Її характерними елементами виступають:
- стабільність золотих валют у більшості розвинутих країн;
- чіткий механізм визначення валютних курсів;
- валютний ринок;
- узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів на основі вексельного обігу (що здійснювався через банківські перекази) та золота.
Міжнародна валютна система склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами й обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Міжнародна валютна система має таку функціональну структуру:
- визначення складу основних міжнародних платіжних засобів;
- встановлення режиму валютних паритетів і валютних курсів;
- визначення умов конвертування (розміну) валют;
- вироблення механізму поповнення каналів міжнародного обігу достатньою кількістю платіжних коштів;
- уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;
- визначення статусу міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини;
- встановлення режиму міжнародних валютних ринків і ринків золота.
Міжнародна валютна система склалася ще в ХІХ сторіччі у вигляді «золотого стандарту», за якого міжнародними грішми було золото. На Генуезькій конференції в 1922 році було укладено міжнародну угоду, яка документально оформила світову валютну систему, ввівши золотодевізний стандарт, який передбачав обмін провідних валют на золото за фіксованими співвідношеннями. Офіційно золотодевізний стандарт протримався до 1944 року, а реально – до «великої депресії» 30-х років.
У 1944 році зародилася Бреттон-Вудська валютна система (золотодоларовий стандарт) у відповідності до угоди, яку було укладено у місті Бреттон-Вудс (США). Ця система офіційно проіснувала до 1978 року, а реально перестала існувати вже в 1971 році. Основні положення цієї системи:
- світовими грішми вважалися золото і долар;
- скарбниця США зобов’язувалася обмінювати долари центральним банкам та урядовим установам інших країн за встановленим офіційним курсом 1934 року (35 доларів за тройську унцію – 31,1 г);
- прирівнювання валют і їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених співвідношень (валютних паритетів);
- паритети були стабільними, а їхня зміна могла відбутись тільки з дозволу Міжнародного валютного фонду при певних умовах;
- ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів у той чи інший бік більше, ніж на 1% (тобто усі валюти твердо прив’язувалися до долара);
- міждержавне регулювання здійснювалось головним чином через Міжнародний валютний фонд.
Органом валютного регулювання став Міжнародний валютний фонд (МВФ). Протягом майже трьох десятиріч ця система працювала ефективно. Конвертованість долара, штучно знижена ціна дали можливість США нагромадити у 1949 р. майже 22 тис. т золота (до 70% офіційних запасів золота капіталістичних країн). У 1950 р. золотий запас США в 7 разів перевищував доларові активи. Більшість країн у 50-ті роки не бажали і не могли пред’явити значних сум доларових активів для обміну на золото.
Ситуація почала змінюватися наприкінці 50-х – на початку 60-х років у зв’язку з посиленням економічної могутності Японії, Західної Німеччини та інших країн Західної Європи, з нереальністю офіційної ціни золота (у 1973 р. вона становила 42,22 дол. за унцію, а ринкова – 112), зростанням дефіциту державного бюджету США та платіжного балансу тощо. У 1971 р. золоті запаси США скоротилися до 10,5 млрд. дол. і становили лише 22% доларових активів. Інші країни почали відмовлятися від долара, вимагаючи його обміну на золото. За цих умов США відмін обмін доларів на золото для іноземних урядів і центральних банків, що призвело до краху золотодоларового стандарту.
У 1976 р. в Кінгстоні (на Ямайці) члени МВФ оголосили перехід до якісно нової світової валютної системи (Ямайська валютна система), до основи якої покладено такі основні принципи:
1. Перехід до плаваючих курсів та перетворення СПЗ на світовий грошовий еталон (базу паритетів і курсів), на головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежів. При визначенні величини СПЗ за допомогою «кошика» з чотирьох валют вирішальну роль відіграє американський долар – 40%.
2. Юридичне закріплення процесу демонетизації золота: скасування офіційної ціни на нього та фіксація золотого вмісту національних валют (золотих паритетів), зняття будь-яких обмежень для його приватного використання, відміна регулювання вільного ринку золота державами та міжнародними економічними організаціями, що означає перетворення золота на звичайний товар.
3. Посилення міждержавного валютного регулювання, в тому числі через МВФ шляхом впливу на механізм "плаваючих" курсів. МВФ уповноважений стежити за валютною політикою та за станом економіки країн-членів з координації їх валютно-кредитної політики. З цією метою він розробляє рекомендації у сфері валютно-фінансової та економічної політики.
Цілісна структура міжнародних валютних відносин представляє собою активну взаємодію регіональних валютних систем. Регіональна валютна система - це правова форма організації валютних відносин між групою країн. Найважливішими елементами такої системи е регіональна міжнародна розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кредитно-розрахункові установи. Прикладом регіональної валютної системи може бути Європейська валютна система, яка була заснована у 1979 році, і одночасно виступає як елемент сучасної світової валютної системи.
Регіональні валютні системи створюються в межах міжнародних інтеграційних угрупувань та валютних блоків. Вони характеризуються, як правило, наявністю власної міждержавної або наднаціональної (колективної) валюти, механізму взаємної валютної координації та регулювання (європейська змія) та інших важливих атрибутів, які виокремлюють їх у відносно відособлені ланки міжнародних валютно-кредитних відносин.