84.Платіжний баланс держави, його структура, фактори, що впливають на його стан.

Платіжний баланс - це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв'язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

Рахунки платіжного балансу відображають реальні потоки (товарів, послуг, дарунків і т.п.) і фінансові потоки (одержання і надання позик у різних формах) між резидентами даної країни й іншого світу.

Розрізняють платіжний баланс оборотів (динамічний), що розраховується за квартал, рік чи інший період часу та платіжний баланс на певну дату (статичний) – це поточний платіжний баланс конкретного дня. У платіжному балансі дня виражається співвідношення всіх надходжень і всіх платежів, здійснених протягом певного дня у міжнародному обороті цієї країни.

Усі операції, які ведуть до збільшення вимог цієї країни до інших країн, мають назву "кредитові". До кредиту належать ті угоди, у результаті яких відбувається відтік цінностей і приплив валюти в країну (вони записуються зі знаком "плюс"). Так, продаж товарів за кордон, надання послуг іноземним туристам, одержання пенсій з-за кордону, покупка іноземцями акцій вітчизняних компаній записуються в кредит, оскільки ці угоди "показують" надходження іноземної валюти.

До дебету належать ті угоди, у результаті яких країна витрачає валюту в обмін на цінності, що купуються (вони записуються зі знаком "мінус"). На дебетовому рахунку платіжного балансу відображаються, наприклад, такі угоди, як імпорт товарів, покупка ліцензій, переводи прибутків іноземних компаній із даної країни, надання довгострокових позик. Подібні угоди призводять до зменшення запасів іноземної валюти на рахунках резидентів.

Потрібно зазначити, що кредитова операція у платіжному балансі однієї країни автоматично стає дебетовою у платіжному балансі іншої країни і навпаки.

Платіжний баланс країни завжди повинен бути зрівноважений, однак та чи інша країна може мати в ньому "дефіцит" чи, навпаки, "надлишок". У даному разі обидва терміни означають співвідношення всіх дебетових і кредитових операцій, окрім тих (дебетових і кредитових), які з'являються внаслідок заходів, спрямованих на зрівноваження платіжного балансу.

Платіжний баланс, відповідно до стандартної класифікації, розробленої Міжнародним Валютним Фондом, містить у собі два основних рахунки:

- рахунок поточних операцій,

- рахунок операцій із капіталом і фінансовими інструментами.

Перший розділ платіжного балансу - рахунок поточних операцій – фіксує процес обміну товарами та послугами, а також односторонні разові платежі. Починається баланс із підведення підсумків по зовнішній торгівлі - експорт і імпорт товарів. Частина платіжного балансу, що відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни.

Торговий баланс - частина балансу, що оприлюднюється найбільш часто.

Експорт товарів мінус імпорт товарів дає сальдо торгового балансу. Воно буде позитивним, чи активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, або дефіцитним, у протилежному випадку;

Другий розділ платіжного балансу - баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та короткотермінових позик і позичок. Наприклад, якщо надходження по експорту недостатні для витрат по імпорту, розраховуватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відображатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов'язаний з бажанням власників, наприклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних компаній чи інші цінні папери.

Зв'язок між балансом поточних операцій і балансом руху капіталів виражається формулою: ВНП = С + I + G + NХ.

Статті першого та другого розділів платіжного балансу, що відображають рух коштів по поточних операціях і рух капіталів, є основними статтями платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об'єднати в один, третій розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

Всі три розділи платіжного балансу в сумі мають складати нуль. Кожна угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

1.Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2.Циклічні коливання економіки.

Світові економічні і фінансові кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3.Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.

4.Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

5.Зміни в міжнародній торгівлі.

Різке зростання світових цін на нафту (у 18 раз у 1980 p. проти 1971 p.) призвело до дефіциту поточних операцій платіжних балансів країн – імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн – членів ОПЕК.

6.Вплив валютно-фінансових факторів.

З введенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінгів, марки Німеччини, японської єни. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів за експорт та імпорт.

7.Негативний вплив інфляції.

8.Торговельно-політична дискримінація певних країн.

9.Форс-мажорні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.