82. Квотування та ліцензування як засоби нетарифного регулювання, економічні ефекти їх застосування.

Квотува́ння (контингентування) — це встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та різних міжнародних актів, угод обмежень щодо виробництва товарів, міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок. Застосовується як засіб регулювання обсягів виробництва окремих видів товарів, а також регламентації зовнішньоекономічної діяльності.

Також це встановлення певних розмірів (меж) змін вартості валют, цінних паперів на біржах.

Квотування вводиться для балансування розвитку зовнішньої торгівлі та платіжних балансів, регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку та виконання міжнародних зобов’язань. Квотування є механізмом успішного ведення торгових переговорів, який дозволяє досягати взаємовигідних домовленостей.

Для захисту внутрішнього ринку на експорт можуть бути встановлені наступні квоти:

• квоти (контингенти) глобальні - квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується;

• квоти (контингенти) групові - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) може експортуватись.

До спеціальних видів квот належать:

• антидемпінгові квоти — граничний обсяг імпорту в країну певного товару (товарів), що є об’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати у країну протягом установленого строку та який визначається у натуральних та/або вартісних одиницях виміру;

• компенсаційні квоти — граничний обсяг імпорту в країну певного товару (товарів), що є об’єктом антисубсидійного розслідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в країну протягом установленого строку та який визначається у натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Економ. Ефекти:

Так як квота передбачає обмеження імпорту товару, то на внутрішньому ринку виникає розрив між попитом на даний товар та його пропозицією. Це призводить до зростання ціни на даний товар. В результаті попит на товар буде знижуватись, а пропозиція вітчизняними виробниками зростатиме (є можливість продати товар по біль високій ціні). Імпорт = квоті (P_d↑; D↓; S↑; M=K). Вітчизняні споживачі будуть нести чисті втрати (P_d↑; D↓). Вітчизняні виробники будуть у виграші (P_d↑; S↑).

Аргументи на користь квоти з боку держави наступні:

• квота дає гарантію, що імпорт не буде перевищувати визначеного розміру, оскільки позбавляє іноземних конкурентів можливості розширювати продажі на ринку шляхом зниження цін. Митний тариф такої гарантії не дає;

• квотування є більш гнучким і оперативним інструментом політики, оскільки зміна тарифів звичайно регламентується національним законодавством і міжнародними угодами;

• використання квот робить зовнішньоторговельну політику більш вибірковою, оскільки шляхом розподілу ліцензій держава може надавати підтримку конкретним підприємствам.

Водночас використання квот на імпорт може призводити до додаткових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію і гарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота може сприяти монополізації економіки. З іншого боку, сам розподіл ліцензій рідко відбувається на відкритих аукціонах в умовах добросовісної конкуренції імпортерів, і тому в кращому випадку призводить до довільних і тому недостатньо ефективних адміністративних рішень, а в гіршому – до розвитку корупції.

Ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Це необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності, передбачених Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що означає необхідність одержання ліцензії у встановленому законодавством порядку. З моменту одержання ліцензії підприємцю надається право здійснювати відповідний вид діяльності, що він може реалізовувати протягом терміну дії ліцензії, після закінчення якого це право припиняється.

Для захисту внутрішнього ринку на експорт можуть бути встановлені наступні ліцензії:

- Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;

- Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

- Ліцензія експортна - належним чином оформлене право на експорт протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;

- Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної операції.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

"Добровільні" обмеження експорту відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.

Добровільні обмеження мають дві специфічні особливості, які визначають відомі переваги цього інструменту торговельної політики:

1) добровільні обмеження менш очевидні для вітчизняних споживачів, ніж тарифи і квоти на імпорт. Тому споживачі сприймають їх більш лояльно і не пред'являють претензій до уряду;

2) при добровільних обмеженнях закордонні фірми можуть призначати за свою продукцію більш високі ціни, ніж у випадку тарифних обмежень або квотування імпорту, Таким чином, при цьому іноземці частково компенсують

зниження об’ємів експорту шляхом підвищення цін на нього.

Так як ліцензія передбачає обмеження імпорту товару, то на внутрішньому ринку виникає розрив між попитом на даний товар та його пропозицією. Це призводить до зростання ціни на даний товар. В результаті попит на товар буде знижуватись, а пропозиція вітчизняними виробниками зростатиме (є можливість продати товар по біль високій ціні). Імпорт = ліцензії (P_d↑; D↓; S↑; M=L). Вітчизняні споживачі будуть нести чисті втрати (P_d↑; D↓). Вітчизняні виробники будуть у виграші (P_d↑; S↑).

Наслідки «добровільних» експортних обмежень:

1. Експорт скорочується;

2. На внутрішній ринок надходить надлишкова к-сть товару, тобто збільшується його пропозиція;

3. Перевищення про-ції над попитом сприяє зниженню цін на даний вид товару.

Відповідно націон. споживачі мають чистий виграш (Р , D↑), виробники експортного товару зазнають чистих втрат (Р↓, Х↓).