
- •1. Порівняльна характеристика основних типів управління.
- •2.Класичні принципи та функції менеджменту.
- •3. Основні школи класичного наукового менеджменту
- •5. Бюрократичні структури управління, їх сутність і характеристика
- •6. Адаптивні структури управління, їх сутність і характеристика
- •7. Змістовні теорії мотивації, їх сутність і характеристика
- •1 0. Визначення потреби в оборотних активах підприємства
- •8 . Формування та розподіл чистого прибутку на підприємстві
- •12. Особливості плану санації, який реалізується в процесі провадження справи про банкрутство.
- •11. Зміст та характеристика розділів фінансового плану.
- •9 . Порядок та методи оцінки фінансової стійкості
- •13. Методичні підходи до визначення ліквідності та платоспроможності підприємства
- •14. Сутність поняття ” комплекс маркетингу ”
- •15. Конкурентоспроможність і якість продукції, їх місце в стратегії маркетингу. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції.
- •17.Фактори, що впливають на цінову політику
- •18. Маркетингова характеристика прямих каналів збуту.
- •19. Маркетингова характеристика незалежних оптових посередників, умови за яких доцільне їх використання.
- •20. Маркетингова характеристика залежних оптових посередників
- •21. Трудовий колектив у соціології праці та управління. Згуртованість як характеристика колективу
- •22. Трудовий конфлікт як вид соціального конфлікту. Аналіз і вирішення трудових конфліктів.
- •23. Економічне обгрунтування необхідності державної діяльності. Недоліки ринку.
- •24. Функції та завдання дре.
- •25. Сутність і класифікація методів дре. Характеристика правових та економічних методів
- •26. Адмін методи дре. Держ замовлення і контакти в системі дре.
- •27. Структура, структурні зрушення у розвитку економіки. Структурна політика держави.
- •28. Сутність соціально-економічної стратегії, етапи її формування і реалізації.
- •29. Стратегічний контролінг, його сутність та зміст
- •30. Оперативний контролінг, його характеристика
- •31. Класифікація витрат в системі контролінгу
- •33. Модель «витрати-обсяги-прибуток»
- •32. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу
- •34. Виробнича програма з рослинництва, зміст і послідовність розробки
- •35.Планування забезпечення потреби в кормах
- •36. Планування використання земельних угідь, напрями підвищення родючості.
- •37. Виробнича програма з тваринництва, зміст і послідовність розробки
- •38. Класичні погляди ф. Тейлора, ф.Джільберта, г.Емерсона на управління операціями виробничого процеру
- •39. Класифікація та види операційних процесів
- •40. Операційний цикл, його сутність та методи організації. Методика визначення тривалості операційного циклу при різних способах його організації.
- •41. Сутність та характеристика масового, серійного, одиничного типу виробництва.
- •42. Сутність, правила та методика визначення виробничої потужності підприємства.
- •Види виробничої потужності
- •Правила розрахунку виробничої потужності
- •Методика розрахунку виробничої потужності
- •43. Методика розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах підприємства для забезпечення виконання виробничої програми
- •Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах
- •Методика розрахунку потреб у працівниках:
- •Розрахунок фонду оплати праці працівників
- •Доплати
- •45. Опціонні угоди та їх різновиди.
- •4 6. Сутність та правила котирування цін
- •44. Особливості укладання ф’ючерсних угод.
- •48.Сутність та різновиди хеджування.
- •47. Особливості укладання угод з валютою.
- •49.Інформаційне забезпечення роботи менеджера
- •51.Особливості організації праці менеджера
- •52. Організація контролю за виконанням документів
- •50. Методи прийняття управлінських рішень
- •53. Методи нормування праці
- •54. Характеристика форм та систем оплати праці.
- •57. Розрахунок чисельності працівників, тарифного та акордно-преміального фондів оплати праці, розцінок оплати за одиницю продукції в тваринництві
- •55. Зміст і сфери застосування аккордно-преміальної системи оплати праці.
- •58. Оплата праці керівників та спеціалістів підрозділів підприємств (форми, системи, розміри посадових окладів і кінцевих результатів
- •56. Методика розрахунку розцінок оплати праці за одиницю продукції в галузі рослинництва
- •59. Аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності і оплати праці.
- •61. Аналіз стану оборотних засобів.
- •60. Аналіз основних виробничих фондів та їх використання.
- •62. Аналіз фінансового стану підприємства.
- •64. Оцінка ринкових можливостей, конкурентоспроможності підприємства. Аналіз кон’юнктури ринку і попиту на продукцію.
- •68. Витрати виробництва аграрних підприємств, методи розрахунку собівартості продукції
- •69. Методика розрахунку собівартості продукції підприємства, шляши її зниження.
- •70. Ефективність діяльності підприємства та показники що її характеризують.
- •66. Земельні ресурси аграрного підприємства, їх класифікація та показники ефективності використання.
- •65. Економічні показники розрахунку наявності та руху персоналу підприємства.
- •67. Формування доходу підприємства та методи його розрахунку.
- •71.Характеристика підходів до нейтралізації ризиків інвестиційних проектів.
- •72. Поняття інвест. Проектів (іп), їх класифікація. Життєвий цикл іп.
- •73. Характеристика методів оцінки ефективності інвестиційних проектів(іп).
- •78. Зміст та порядок застосування адміністративних методів управління підприємством.
- •78.Зміст та порядок застосування економічних методів управління підприємством.
- •76. Основні повноваження, порядок і процедура роботи загальних зборів ( на прикладі свк)
- •75. Особливості побудови органів та системи управління у тов, тов. З додатковою відповідальністю та командитних товариствах
- •79. Структура, зміст та порядок укладання колективного договору.
- •80. Сутність міжнародної торгівлі, її основні показники.Форми та методи міжнародної торгівлі.
- •81. Митні податки як засіб тарифного регулювання, їх види. Рівень митного оподаткування, ефективна ставка мита. Тарифна ескалація.
- •82. Квотування та ліцензування як засоби нетарифного регулювання, економічні ефекти їх застосування.
- •83.Міжнародний рух капіталу як форма мев. Правило л. Вальраса. Форми вивозу капіталу, сучасні тенденції їх розвитку
- •84.Платіжний баланс держави, його структура, фактори, що впливають на його стан.
- •85.Поняття міжнародних валютних відносин та валютної системи, її структура. Еволюція світової валютної системи. Особливості функціонування регіональної валютної системи.
- •86.Сутність, цілі, складові та види зед.
- •87.Поняття зовнішньоекономічного контракту. Етапи укладання угоди.
- •88. Структура зовнішньоекономічного контракту. Обов’язкові та додаткові статті.
- •89. Акредитив у розрахунках за зед опеаціями. Види акредитиву.
- •90.Сутність, принципи функціонування та типи вільних економічних зон.
- •91. Сот: мета, принципи функціонування,структура управління. Проблеми та перспективи участі України в сот
- •92.Роль Мiжнародного валютного фонду в регулюваннi мiжнародних валютно-кредитних вiдносин.Структура управлiння.
- •93. Європейське співтовариство: історія розвитку, структура та функції.
- •94. Основні аспекти демографічного розвитку (фази зміни відтворення населення, брутто, нетто-коефіцієнти відтворення населення.
- •95. Основнi напрями структурних змiн свiтовоi економiки. Циклiчнiсть розвитку.
- •96.Способи платежу в зед. Поняття угод «спот», «тод», «том», «своп».
- •97.Форми платежів(передоплати, акредитив,інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок).
- •98.Сутність і принципи міжнар. Кредитування. Види та форми міжнародних кредитів.
- •99.Сутність та класиікація. Валютно-фінансових методів зед.
- •100.Поняття та методи встановлення валютного курсу.
53. Методи нормування праці
Раціональне використання персоналу значною мірою визначається станом нормування праці. Наукове обґрунтування кількості і якості праці є одним із важливих завдань теорії управління персоналом. Науково обґрунтовані норми праці виконують функцію міри її оплати. В обґрунтованих нормах акумулюється ефективність використання техніки, прогресивна технологія і раціоналізація організації праці. Науково обґрунтована норма є еталоном того рівня продуктивності праці, який за певних організаційно-технічних умов повинен бути досягнутий кожним працівником. Отже, обґрунтовані норми — основа організації праці, виробництва та заробітної плати. Нормування — це процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу у сферах діяльності людини.
Для встановлення норм праці потрібне всестороннє і глибоке вивчення всіх елементів трудового процесу, рівня його організації з технічної, економічної і фізіологічної точки зору.
Сутність нормування праці полягає в тому, щоб визначити витрати живої праці на виконання певного виду роботи у конкретних техніко-організаційних умовах і встановити на цій основі міру праці.
Нормування праці виступає як засіб встановлення і забезпечення контролю над мірою праці, а через неї над мірою споживання і спрямоване на підвищення продуктивності праці, ефективне використання роботи. Оскільки, будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є робочий час, що об'єктивно потрібний на виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих організаційно-технічних умов.
В умовах підприємств нормування праці виступає:
базою планово-економічних розрахунків поточного, перспективного, прогнозного характеру;
вихідною базою обліку витрат і результатів виробництва;
основою раціональної організації праці, виробництва й оперативного управління підприємством;
засобом встановлення рівно-інтенсивних норм праці, забезпечення суспільно необхідної інтенсивності праці та оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.
Під науковим нормуванням розуміють встановлення норм праці для певних умов виробництва при раціональному використанні технічних засобів та інтенсивності праці.
Важливою умовою наукового нормування праці є забезпечення єдності норм на однакові види робіт, то виконуються в ідентичних організаційно-технічних умовах. Згідно з цим принципом норми повинні відповідати конкретним умовам виробництва.
Важливим є принцип прогресивності норм, що сприяє впровадженню нової техніки та прогресивних технологій, раціоналізації робочих місць.
В сучасних умовах розвитку економіки використовують такі норми праці і нормативи.
Норма часу — це регламентована величина затрат часу для виробництва одиниці продукції або на виконання одиниці роботи одним чи групою працівників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах. Ця норма встановлюється в хвилинах, людино-годинах і людино-днях. Норми часу широко застосовуються в будівництві, автотранспорті, на розвантажувальних або навантажувальних роботах.
Норми виробітку — це обґрунтована кількість обсягу роботи, яку повинен виконати працівник або група працівників відповідної кваліфікації в певних конкретних умовах, за встановлений час (зміну, годину) і вимірюється в натуральних показниках.
Норма обслуговування — визначена кількість об'єктів (кількість машин, одиниць обладнання, працівників), яку повинен обслуговувати один або група працівників відповідної кваліфікації за одиницю часу в конкретних умовах.
Норма керованості — це кількість працівників або підрозділів, що підпорядковані одному або декільком керівникам (директор, його заступник). Різниця норм керованості і норм обслуговування втому, що норми керованості розраховані на регламентацію кількості працівників, якими може керувати один керівник.
Норма чисельності — це обґрунтована кількість виконавців певного професійного складу, які повинні обслуговувати якийсь об'єкт, або виконувати увесь запланований обсяг робіт, закріплений за відділом, підрозділом у певних організаційно-технічних умовах.
Норми виробітку, обслуговування і кількості є похідними від норм часу.
Комплексні норми (норми трудомісткості) — це сукупні витрати часу на виконання корисного обсягу робіт у передбачені терміни.
Умовою встановлення науково обґрунтованих норм праці є нормативи.
Нормативи — це розраховані величини затрат робочого часу і трудових ресурсів, на основі яких розраховуються норми праці. Вони класифікуються залежно від виду нормативів, методів розробки, міри укрупнення і масштабів застосування. Найбільш принципове значення мають вид нормативів і методи розробки.
Застосування нормативів скорочує витрати часу і дозволяє у всіх випадках користуватись єдиним методом розрахунку.
Для розрахунку норм праці використовують нормативи часу на підготовчо-заключну, основну, допоміжну й оперативну роботу, нормативи часу на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, нормативи часу на відпочинок і особисті потреби, на перерви, обумовлені технологічним процесом. У централізованому порядку розробляються довідники єдиних і типових норм праці. Єдині норми застосовуються для нормування однакових видів робіт на підприємствах, організаціях однієї або декількох галузей народного господарства, для яких вони призначені. Також мають практичне застосування міжгалузеві і галузеві довідники норм.
Розробка і впровадження обґрунтованих нормативів і норм праці — комплексний процес, який ґрунтується на спеціальних методах нормування.
Метод нормування — сукупність прийомів вивчення й аналізу процесів праці, виміру затрат часу з метою встановлення норм праці і впровадження їх у виробництво.
Залежно від завдань та способів дослідженні! всі методи нормування праці поділяють на чотири основні групи:
метод мікроелементного нормування, який ґрунтується на розподілі робіт за сукупністю рухів людини і на кожен із них встановлюються норми часу;
метод аналітичного нормування, суть якого полягає в класифікації видів робіт, фотохронометражних спостереженнях, обробці даних статистичними методами і визначенні норм часу за видами робіт;
метод статистичного нормування, суть якого — в моделюванні залежності трудомісткості окремих процесів від логічно вибраної сукупності факторів при допомозі кореляційно-регресивного аналізу;
метод експертного нормування, суть якого полягає у формуванні нормативів трудомісткості і кількості групою кваліфікованих спеціалістів-експертів на основі оцінки затрат праці, кваліфікації працівників, технічних засобів та обсягів інформації.
Застосування норм праці в організаціях щорічно переглядаються, застарілі норми замінюються новими з урахуванням досягнутого рівня технічного забезпечення, удосконалення організації виробництва. Враховуючи, що витрати на робочу силу мають тенденцію до збільшення, важливе значення надається питанням планування робочої сили і завантаження працівників на основі норм праці.
Підприємці провідних країн (Японії, Англії, Італії, Швеції і США) не тільки не знижують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування і підвищують якість діючих норм праці. Так, у США, згідно з вибірковими даними, нормування прані здійснюється на всіх підприємствах машинобудування, на 90 % підприємств харчової, 93 % — текстильної промисловості. Використовуються спеціальні нормативні документи, в яких міститься опис усіх видів робіт із зазначенням витрат праці на їх виконання. У нормуванні праці широко використовується електронно-обчислювальна техніка та розроблення норм праці за допомогою мікроелементних нормативів, створення автоматизованих систем проектування й нормування трудових процесів. Це, на думку зарубіжних спеціалістів, стало визначальним напрямом розвитку нормування праці в XXI столітті.
Отже, нормування праці – це основа її організації на підприємстві, це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Враховуючи специфіку праці працівників сільськогосподарських підприємств, розвиток науки і техніки, норми праці підлягають обов'язковій регулярній заміні новими в процесі проведення атестації і раціоналізації робочих місць.