43. Методика розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах підприємства для забезпечення виконання виробничої програми

В системі планів підприємства, його ресурсні потреби відображаються у слідуючих формах: 1. план по праці і ЗП; 2. план матеріально-технічного постачання; 3. план собівартості, прибутків і рентабельності.

Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах

Для розрахунку необхідні наступні вихідні дані: плановий обсяг виробництва продукції; норматив витрат ресурсів на одиницю продукції.

П_рі=П_Ві*Н_вр, де П_Ві – план виробництва продукції і-го виду; Н_вр – норматив витрат ресурсів.

Норматив витрат ресурсів на одиницю продукції, може визначатися двома способами:

1. на основі статистичних даних підприємств за попередній рік;

2. на основі прогресивних нормативів, рекомендованими науково-дослідними установами.

Методика розрахунку потреб у працівниках:

1.1.Розрахунок потреби працівників починають із визначення їх явочної змінної чисельності: , де а – кількість однотипних операцій; Н₀ – норма обслуговування одним працівником відповідної кількості обладнання.

1.2. Добова:

1.3. Спискова чисельність:

1.4. Коеф. переходу від явочної чисельності до спискової:

, де Т_еф=365-В-С-ВП-Л - ефективний час працівника;

Т_к-л – календарний час.

1.5. Коеф. переходу для перервного виробництва: , де

Т_н – нормативний час роботи обладнання.

2. Нормативний метод. Потреба у працівниках розраховується за допомогою нормативів, витрат праці на одиницю продукції.

, де

Ч^сп – чисельність працівників спискова; П_Ві – план виробництва продукції і-го виду; Н – норматив витрат праці на одиницю продукції (люд-год); Т_еф – ефективний час роботи одного працівника (год).

3. Балансовий метод. Заключний етап розрахунку потреби в трудових ресурсах – складання балансу праці.

Розрахунок фонду оплати праці працівників

ФОП=Тарифний фонд+доплати+премії

Т_ф+Т_Сі*Ч_і^сп*Т_еф

Т_Сі – тарифна ставка і-ї категорії працівників.

1. Доплати

1.1. , де

Д – доплати;

- сума доплат за минулий рік;

Т_фм – тарифний фонд минулого року.

1.2. Полягає в тому, що сума доплат здійснюється в розрізі кожного працівника окремо.

2. Премії:

;

Потреба у фінансових ресурсах для забезпечення виконання виробничої програми визначається так:

1. калькуляція витрат на виробництво продукції по видах;

2. кошторисів витрат підрозділів, цехів, дільниць;

3. зведення фінансового плану підприємства.

45. Опціонні угоди та їх різновиди.

ОПЦІОННА УГОДА - це двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначений актив за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.

Види опціонних угод:

•Опціонні угоди з товарами

•Опціонні угоди з цінними паперами

•Валютні опціони - двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату та термін.

Типи валютних опціонів:

• колл (call option) — право купувати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

• пут (put option) — право продавати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

• пут-колл (put-call), «стелаж» — право продавати чи купувати певну суму валюти за фіксованим курсом у встановлену дату (але не купувати і продавати одночасно).

Основні різновиди валютних опціонів:

1. Опціони на спот - це контракт між покупцем та райтером (writer), тобто емітентом опціона. Покупець платить райтеру ціну (премію) за право (але не зобов’язання) купити обумовлену кількість валюти за обумовленою ціною (exercise або strike price) в обмін на іншу валюту в обумовлений період. Наприклад, колл на фунти стерлінгів може надати право купити валюту в будь-який момент часу з моменту підписання контракту до суботи напередодні третьої середи березня, червня, вересня чи грудня. Американський пут, що є симетричним, надає право продавати валюту. Європейські опціони виконуються тільки у визначені дати.

2. Опціони на ф'ючерси - Бувають тільки американські. Об’єктом контракту у даному разі є ф’ючерс. Ф’ючерсний контракт виконується в будь-яку дату обумовленого періоду, і держатель опціона колл отримує в цей момент весь належний йому за цей період прибуток. Останній перераховується зі створеного для цієї мети накопичуваного рахунку.

3. Ф'ючерсні опціони - Покупець колла дає згоду щоденно платити райтеру суми, що відповідають здешевленню ринкової вартості колла, а райтер — платити покупцю у разі подорожчання колла. Додатково до цього райтер надає покупцю право купити обумовлену кількість валюти за договірною ціною. Пут є симетричним.

Недоліки валютних опціонів : їх вартість; необхідність попередньої оплати; відсутність обігу позабіржових опціонів; опціони неможливо отримати для всіх валют, хоча позабіржові опціони доступні для будь-якої вільно конвертованої валюти.