20. Проблеми понятійного апарату трудового права України

Понятійний апарат ТПУ – є складовою понятійного апарату права , є рез-том логіко-лінгв та пр..діяльності нормо творця, науковців та практичних працівників, являє собою призначену для фіксації та передачі прав інформації сукупність понять, категорій, слів (термінів) та визначень, що містяться в нормах, які регул труд та тісно пов’язані з ними відносини і х-ся системністю, цілісністю, відносною самостійністю та ієрархічністю

Проблеми понят апарату тпу:

1. Лінгвістичні:

• Синонімія

• Полісемія

2. Техніко-юридичні:

• Використання понять і термінів, які не відповідають принципу єдності термінології (з/плата)

• Підміна одних понять іншими (явище паронімії) (сумісництво – суміщення)

• Використання оціночних понять

21. Проблеми доцільності та необхідності використання оціночних понять у трудовому праві.

• Це закріплені в законодавстві якості, властивості, ознаки, що не роз’яснюються з метою їх конкретизації при кожному застосуванні.

Чи доцільно застосовувати у всіх правовідносинах, в яких вони існують? (поважні причини для звільнення від відповід – невичерпний перелік. Аморальний проступок)

Визначення в науці (теорії) не означає законодавчої визначеності. Неможливе визначення і на судовому рівні ( для кожної конкретної справи)

Доцільність через функції: аксіологічна, індивід під нормативно регулювання, узагальнення

22. Поняття та види дефектів у правовому регулюванні трудових відносин

Жильцов М.А. 2011 Дефекти ТП та способи їх подолання (рос)

• Це недоліки, протиріччя, недосконалість тр-пр норм і конструкцій, що призводять до проблем правозастосування, порушень прав і законних інтересів суб’єктів ТП

Види:

• Системні – протиріччя між елементами ТП, що порушують його цілісність і єдність (протиріччя, прогалини, дублювання)

• Логіко-структурні – порушення закономірностей правил побудови системи ТП (алогізми, логічна незавершеність конструкцій)

• Лінгвістичні – поруш правил мови при формулюванні понятійного апарату (синоніми, омоніми)

23. Трудові відносини: проблеми правового регулювання в Україні

Для правового регулювання трудових відносин характерними є централізований та децентралізований (локальний) способи регулювання і саме вони лежать в основі управління та регламентації цих відносин. І тут постає питання меж централізованого регулювання трудових правовідносин, яке має першочергове значення, оскільки по суті локальне регулювання не повинно виходити за ці межі і суперечити умовам регулювання, яке встановлюється на рівні законів та інших нормативних актів, головним серед яких є Кодекс Законів про працю України. Слід зазначити, що диференціація правового регулювання здебільшого відбувається на рівні окремих підприємств, установ, організацій, незалежно від розміру чи чисельності працівників і перебуває у більш значній динаміці. Здебільшого вона здійснюється в процесі діяльності самих суб’єктів трудових відносин, результатом якої є локальні нормативні акти.

• Відмежування трудових і службових:

Ще одним видом суспільно-трудових відносин є відносини, які умовно можна назвати службово-трудові. Йдеться про відносини військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Національної Гвардії, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та податкової міліції.

Праця цих громадян традиційно називається "службою", і підставою виникнення службово-трудових відносин є здебільшого факт добровільного вступу на службу, хоч може бути й призов на дійсну військову службу в порядку виконання громадянами чоловічої статі свого військового обов’язку. Тому законодавство про працю не поширюється на такі трудові відносини. Їх регламентація забезпечується спеціальним законодавством.

Від цього виду трудових відносин дещо відрізняються ті, що виникають під час проходження альтернативної (невійськової) служби. Згідно із Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" в редакції від 18 лютого 1999 року [2], трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством, установою, організацією здійснюється на підставі письмового строкового трудового договору і регламентується законодавством про працю за винятками, передбаченими цим Законом (ст.15).

Проте, незважаючи на те, що тут йдеться про трудовий договір і поширення на трудові відносини цих осіб трудового законодавства, ми маємо справу, скоріше, не з трудовими відносинами у їхньому класичному варіанті, а з особливим видом службово-трудових відносин.

- відносини, що виникають у результаті відбування засудженими кримінального покарання у виправно-трудових установах. Трудові відносини цієї категорії осіб мають примусовий характер і ставлять своїм завданням виправлення та перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці. Не є трудовими

- трудові відносини державних службовців здебільшого виникають на підставі складного юридичного факту, яким є рішення конкурсної комісії та наказ (розпорядження) керівника про призначення на посаду і що в основі своїй є трудовим договором.

Специфіка трудових відносин державних службовців не могла не позначитися і на багатьох інших аспектах правового забезпечення проходження державної служби. Такі інститути трудового права, як робочий час і час відпочинку, оплата праці та трудова дисципліна, знайшли своє особливе вирішення у законі "Про державну службу". Але, незважаючи на це, норми, які регулюють названі відносини, не втратили своєї юридичної природи, не перестали бути нормами трудового права.