Обчислення показників

1. Визначають ефективність господарської діяльності, тобто використаних ресурсів, шляхом ділення реалізованої продукції на сукупну величину ресурсів або відношення прибутку до сукупної величини ресурсів.

2. Визначають ефективність затрат (спожитих ресурсів). Це відношення реалізованої продукції до витрат виробництва або відношення прибутку до витрат виробництва.

3. Показник ефективності використання капіталу. Це відношення реалізованої продукції до сукупної величини ресурсів. Третій показник повторює перший, оскільки ресурси ототожнюються з капіталом, але тут розрахунок здійснюється на 1 грн капіталу. Цей показник ще можна визначити шляхом ділення суми прибутку на капітал (сукупну величину ресурсів), отримуємо прибуток з 1 грн капіталу, або, як це ще називають, коефіцієнт рентабельності капіталу. Якщо його помножити на 100, тоді отримують рентабельність капіталу.

4. Окремо виділяють ефективність затрат як відношення реалізованої продукції до витрат виробництва. Це характеризує розмір реалізованої продукції на 1 грн затрат. Також визначають шляхом відношення прибутку до витрат виробництва. Це дає величину прибутку з 1 грн затрат або коефіцієнт рентабельності затрат.

(35) Ефективність створення та діяльність спільних виробничих підприємств

Для СП характерною є наявність у різнонаціональних суб'єктів підприємництва широкого спектра спільних господарських цілей. Подібна спільність, як відомо, є головною системоутворюючою ознакою міжнародної співпраці взагалі. Разом з тим у випадку СП спільність інтересів контрагентів реалізується не просто як компроміс між контрагентами угод купівлі-продажу товарів, а як подовжена в часі мотивація щодо досягнення певних результатів, для чого, власне, і витрачаються інвестиційні кошти та інші ресурси.

Передусім, у разі утворення змішаних за національною ознакою товариств, структур, ефект неподільності інтересів зумовлюється вже самою статутною вимогою об'єднання власності кооперантів, особливостями цієї форми усуспільнення виробництва.

Умотивованість дій сторін, яка на етапах пошуку партнера щодо майбутньої виробничої діяльності та створення СП визначається тими додатковими підприємницькими можливостями, які породжуються внаслідок концентрації капіталів та виробничих ресурсів у такий спосіб.

Насамперед, звичайно, йдеться про збільшення прибутку (наприклад, нові технології для сторони, яка є резидентом у країні розташування СП, підвищують ефективність та продуктивність господарювання, водночас і сторона – технологічний донор максимізує прибуток, оскільки отримує не разову винагороду за продаж технологій, а можливість здійснювати прибуткову діяльність на постійній основі.

Можливі й численні інші міркування, спонукальні стимули створення СП. Деякі з них є типовими для сторони, що приймає на своїй території іноземний капітал, інші – для тієї, що вкладає, треті можуть бути у підприємницькій логіці і тих, і інших.

Так, для учасника СП – експортера капіталу для створення такої господарської організації типовими є такі цілі:

-освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростання продажу новим покупцям;

-краще забезпечення надійного і довготривалого доступу до джерел сировини й енергоносіїв;

-розширення діючих виробничих потужностей;

-зниження собівартості виробництва і поліпшення його конкурентних параметрів завдяки можливості використання дешевших факторів виробництва, зокрема робочої сили;

-економія часу і капітальних витрат завдяки можливості купити вже існуючі та діючі потужності;

-забезпечення можливості господарського маневрування, використання додаткових важелів поліпшення позиції на ринку;

-перспективне придбання того або іншого привабливого об'єкта в повну вартість;

-використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок;

-загальне поліпшення умов ринкової роботи й більш повне і ефективне використання ряду інших маркетингових чинників . Під час створення СП має бути забезпечене не тільки "горизонтальне" стикування інтересів суб'єктів господарювання, а й стикування "діагональне" – інтересів приватних інвесторів та держави, яка приймає. Для останньої мотивами створення СП на власній території є збільшення маси інвестицій, поліпшення ринкового середовища, наприклад – завдяки перенесенню досвіду господарювання провідних індустріальних держав на національний ґрунт, залучення технологій.

Статутний фонд СП – його майнова база – може бути утворений внесками в різноманітній формі – у вигляді коштів у національній валюті країни перебування, у вільно конвертованій валюті, у вигляді майна, у тому числі виробничої інфраструктури – будівель, споруд, обладнання, під'їзних шляхів, а також різного роду майнових прав на користування землею і природними ресурсами, на інтелектуальну власність, технологію та обладнання. Як внески до статутного фонду СП можуть бути й інші товарні об'єкти.

Процедура створення СП відображає як логіку маркетингової поведінки комерційних суб'єктів, так і закономірності інвестиційного процесу. Відтак вона складається з кількох етапів, на яких послідовно розв'язуються конкретні функціональні завдання. Безумовно, в реальному житті можливі численні варіації у постановці цілей господарського розвитку та підходів до їх досягнення.

37. Напрямки підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності на підприємстві Звісно, оцінка ефективності інноваційних проектів ще не є запорукою успішної його реалізації на конкретному підприємстві. Будь-який інноваційних проект може назавжди залишитись лише вдалою альтернативою чинному перебігу бізнес-процесів. Але для того щоб збільшити науковий потенціал підприємства будь-якої форми власності і галузевої приналежності, слід вживати наступні заходи: - розширяти коло конструкторів і дослідників; - підвищувати серед дослідників і конструкторів частку висококваліфікованих працівників; - забезпечувати підтримку розвитку інновацій за рахунок бюджетного фінансування НДДКР за вказаними пріоритетними напрямами, які мають стратегічне значення для держави; - забезпечувати високоякісне стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо); - пропорційно й одночасно стимулювати розвиток фундаментальних і прикладних досліджень; - скорочувати за можливістю науково-виробничий цикл "інноваційна ідея - дослідний зразок - виробництво"; - прискорювати оновлення асортименту продукції на підприємстві; - поліпшувати умови лабораторних досліджень на підприємстві; - інтенсифікувати процеси оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо; - забезпечувати надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи резупьтатів інноваційної діяльності.

39. 1.2. Параметри та умови, які забеспечують конкурентоспроможність персоналу, підприємства, продукції. Параметри та умови є основними складовими категоріями КС Параметри КС рокривають її зміст та характеризують той або інший бік КС, як об`єкта: персоналу. підпиємства, продукції. Вони надають можливість оцінити ступінь відповідності об`єкту певним вимогам споживача. Як показало проведене дослідження, нараховується близько 10-ти різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом з тим, задаючись параметрами КС для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забеспечують досягнення потрібних параметрів КС. Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією КС. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Формування, ефективний вплив цих умов на досягнення відповідних параметрів КС залежить, як від персоналу підприємства, так і від " зовнішнього середовища" - впливу господарських механізмів галузі, регіону, світовіх зв`язків. Таких умов (найбільш важливих), нараховується біля 60. Створення всіх необхідних умов для досягнення КС об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Наведу тільки один приклад. Американські експерти, зробили дослідження багатьох підприємств, які досягли успіху, прийшли до висновку: історія комерційних успіхів досить специфічна. Окрім технологічної новізни розробок, компанії об`єднувала одна важлива обставина. Це - створення організаційних і економічних умов для "вирощування" нововведень, цілеспрямоване стимулювання новаторської діяльності у фірмах. Таким чином, параметри та умови КС є найважливішими позиціями для аналізу та практичної діяльності по досягненню КС персоналу, підприємства, продукції (КС ППП). Для кращого стримання і зручності ії використання далі вони зведені в таблицю, яка встановлює взаємозв`язок параметрів та умов КС ППП. (Див.таблиці 1.1 – 1.3). З цього зробимо практичний висновок; для досягнення КС персоналу, підприємства, продукції необхідно: 1. Провести чітке закріплення параметрів та умов КС за відповідними підрозділами і спеціалістами заводу. 2. Встановити вагоме заохочення за їх досягнення. 3. Створити в усіх підрозділах заводу групи забеспечення КС ППП і діючу систему винагороди за ефективні пропозиції.

40. Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва Класифікація факторів і резервів підвищення ефективності виробництва Фактори - це елементи, причини, які надають безпосередній вплив на показник або дане явище. Класифікація факторів підвищення ефективності виробництва дозволяє виявити причини досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників. За характером дії фактори поділяються на інтенсивні та екстенсивні: перші забезпечують зміни, пов'язані з кількісним приростом результативного показника; другі дають приріст результуючого показника за рахунок якісних складових виробничого процесу. Залежно від місця виникнення виділяють внутрішні і зовнішні чинники, тобто залежать і не залежать від діяльності підприємства. По терміну дії фактори поділяються на постійні та змінні, а за ступенем впливу - на основні та другорядні. Класифікація факторів є основою класифікації резервів, під якими слід розуміти невикористані можливості виробництва, зниження витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Резерви вимірюють шляхом визначення різниці між досягнутим рівнем використання ресурсів і їх можливим рівнем виходячи з готівкового виробничого потенціалу. За виробничою ознакою виділяють загальнодержавні, регіональні, галузеві та внутрішньогосподарські резерви. За ознакою часу резерви поділяються на невикористані, поточні та перспективні.

Залежно від джерел утворення розрізняють внутрішні і зовнішні резерви. Резерви інтенсифікації виробництва: підвищення якості продукції та застосовуваної техніки; прискорення технічної та енергетичної озброєності праці; прискорення впровадження нової техніки і заходів науково технічного розвитку. Резерви структури організації виробництва і праці: підвищення рівня концентрації, спеціалізації і кооперування; скорочення тривалості виробничого циклу, забезпечення ритмічності виробництва і т. д. Резерви підвищення рівня управління та методів господарювання: вдосконалення виробничої структури органів управління підприємством; підвищення рівня планової та обліково контрольної роботи; поліпшення соціальних умов життя персоналу і т. д. Резерви впливу на кінцеві результати бізнесу: підвищення обсягу продукції; вдосконалення структури та асортименту виробів; поліпшення якості виробів; зниження собівартості продукції в цілому та ін За способами виявлення: явні (умовні та безумовні) і приховані (можуть бути виявлені в результаті аналізу).