(31) Комплексна оцінка

Поняття комплексної оцінки. Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою її характеристику, отриману в результаті комплексного дослідження, тобто одночасного і погодженого вивчення сукупності показників, що відображають всі (або багато) аспекти господарськихпроцесів, і яка містить узагальнюючі висновки про результати діяльностівиробничого об'єкта на основі виявлення якісних я кількіснихвідмінностей від бази порівняння (плану, нормативів, попередніх періодів,досягнень на інших аналогічних об'єктах, інших можливих варіантіврозвитку).

Для того щоб комплексна оцінка була дієвим знаряддямгосподарського управління, необхідно розробляти практичні методи їїконструювання, які можна було б використовувати в щоденній роботіекономістів-аналітиків.

Комплексна оцінка служить інструментом обліку, аналізу і планування;індикатором науково-технічного стану господарського об'єкту вдосліджуваної сукупності; критерієм порівняльного оцінювання комерційноїдіяльності підприємств та їх підрозділів; показником ефективностіраніше прийнятих управлінських рішень та повноти їх реалізації; основоювибору можливих варіантів розвитку виробництва і показників очікуванихрезультатів у майбутньому: стимулятором виробництва.

(33) Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності підприємництва має базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності підприємницької структури за певний час. Такий комплексний аналіз, що охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й аналітичну оцінку певної сукупності показників підприємницької діяльності, варто проводити за наперед визначеною схемою в кілька етапів:

Складання плану економічного аналізу.

Підготовка матеріалів для аналізу.

Попередня оцінка результатів аналізу.

Аналіз причин динамічних змін показників діяльності.

Остаточна оцінка результатів аналізу.

За ринкових умов господарювання у переважній більшості випадків підприємницькі структури запроваджують проведення експрес-аналізу своєї діяльності. Головною метою такого експрес-аналізу можна вважати моніторинг динаміки рівня ефективності господарювання фірми, належну оцінку її достатності та вжиття оперативних заходів щодо удосконалення управління виробництвом або іншим видом підприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості, фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера.

В економічній теорії пропонують і на практиці використовують два основні методи комплексної оцінки ефективності (результативності) підприємницької діяльності:

1) порівняльний аналіз підприємницької діяльності даного підприємства та інших суб'єктів господарювання, які продукують однакові або подібні вироби;

2) аналіз господарської діяльності та фінансової результативності з використанням еталонної моделі підприємства.

(34) Основним принципом формування системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, господарюючий суб'єкт) є співвідношення кінцевого результату (у вигляді національного доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими і спожитими ресурсами. Співвідношення показників може вираховуватися різними способами. Так, при визначенні показника ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо досягти мінімізації.

Практичне використання системи показників економічної ефективності в галузях і господарюючих суб'єктах передбачає:

1. Орієнтацію підприємства чи галузі на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в динаміці.

2. Вивчення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та покращення організації виробництва.

3. Створення дієвого механізму підвищення ефективності господарювання. В якості узагальнюючого показника ефективності господарської діяльності підприємства потрібно використовувати відношення обсягу реалізованої продукції чи ефект у вигляді прибутку до сукупної величини ресурсів, включаючи середню вартість основних і обігових засобів, чи до загальної суми витрат виробництва чи обігу.