2.2 Визначення вмісту води і механічних домішок
Вміст води і механічних домішок у дизельному паливі не припустимо і
визначають їх за допомогою скла і фільтрувального папіру подібно
лабораторної роботи № 1 (1.6 і 1.10). Для визначення вмісту води у дизельному
пальному у суху пробірку наливають 1/2 висоти і добре перемішують паливо і
додають 2…3 кристала перманганату калію. При наявності води кристали
перманганату
калію реагують з водою і відтворюють
навколо кристалу водяні підтікання.
Рисунок 2.1-Приклад для визначення сезонності дизельного палива.
1- пробірка; 2- дизельне паливо; 3- лід ; 4- ємність; 5- штатив
Лабораторна робота № З
МОТОРНІ, ТРАНМІССІЙНІ МАСЛА ТА КОНСИСТЕНТНІ МАСТИЛА
Головне призначення мастил - зниження спрацювання трібосполучень
(механічного, абразивного, хімічного, втомленого та комбінованого
спрацювання і т.д.).
Механічне спрацювання утворюється при механічному навантажені.
Абразивне спрацювання це механічне спрацювання внаслідок пошкодження твердих та абразивних тіл, або продуктів тертя. Якщо спрацювання виникає внаслідок взаємодії абразивних часток в потоці рідини таке спрацювання називається гідроабразивним. Втомлене спрацювання виникає внаслідок повтомленної витрати і багаторазового деформування мікро об’ємів поверхні тертя.
Корозійних видів спрацьовування біля 40 (корозійно-механічний фретінг
корозія, електрохімічна, газова, окислення, електроерозійне спрацювання і т.д.).
Масла поділяються на (моторні, трансмісійні, гідравлічні та пластичні
мастили) Автомобільні масла не вважаючи на призначення повинні мати
18
оптимальну в'язкість, високі мастильні, антикорозійні і захисні властивості,
добрі в'язкісно-температурні і низькотемпературні властивості. Основне
призначення моторних мастил:
-зменшення спрацювання поверхонь тертя або зниження коефіцієнту
тертя;
- зниження витрат потужності при терті;
- охолодження деталей;
- захист поверхні від корозії.
Хімічний склад мастил і їх експлуатаційні властивості різко змінюються в
процесі експлуатації під впливом високих температур, кисню, продуктів не
згорання палив, конденсату парів, картерних газів і т.д. Крім того має місто
випаровування легких фракцій мастил, виробітку присадок, забруднення
різними механічними домішками та водою. Стійкість масла проти окислення
(хімічна стабільність) є одним з головних факторів. Окислення приводить до
відтворення лакових та вуглистих відкладень. Крім того моторні масла схильні
до впливу високих температур, що прискорює окислення, полімеризацію та
конденсацію.
3.1 Визначення температури запалення масла.
Температурою запалення називається температура, при якій пари масла
утворюють повітряну суміш, яка спалахує при наявності полум'я. Температура
запалення характеризує випаровуваність масла при високих температурах. Чим
вище вміст в маслах легких фракцій, тим краще його випаровуваність, і нижче
температура запалення, витрати масла у двигуні від угару. Температуру
запалення мастил визначають на приладі, з відкритим тиглем по ГОСТ 104151
рис 3.1.
Рисунок 3.1- Прилад з відкритим тиглем
1 - колбонагрівач; 2 - піскова баня; 3-тигель з мастилом; 4 - термометр;
5 - запалювач
19
1) У тигель наливають мастило до відповідної мітки і ставлять до піскової
бані. Якщо на тигелі мітки відсутні, його рівень перевірюють спеціальним
шаблоном. Піскову баню с тиглем установлюють в колбонагрівач. Термометр розмішують в тиглі так щоб ртутний стовпчик розміщувався у центрі, налитого мастили.
2) Включають колбонагрівач. Початковий нагрів ведуть з швидкістю 10 градусів за хвилину, а за 40 % градусів до очікуваної температури запалення швидкість знижують до 4 градусів за хвилину. Якщо температура запалення масла не визначена то її визначають новим дослідом.
3) За 10 градусів до очікуваної температури сполоху повільно проводять
полум'ям по краю тигля на відстані 10…14 мм від поверхні масла. Довжина
полум'я повина бути не більш ніж 3…4 мм. Температуру при якій з’явиться
синє полум'я над поверхнею масла визначають як температуру сполоху.
Отриману температуру порівнюють з табличними даними і роблять висновок
про відповідність масла вимогам стандарту.