- •1.1 Оцінка зразка по зовнішніх прикметах (кольору, запаху)
- •1.2 Якісне визначення присутності смол.
- •1.3 Визначення густини пального ареометром
- •1.4 Визначення наявності водорозчинних кислот та лугів
- •1.5 Визначення фракційного складу (гост 2177-62)
- •1.6 Визначення тиску насичених концентрованих парів
- •1.7 Визначення наявності неграничних (непредільних) вуглеводнів
- •1.8 Іспит на мідну пластину
- •1.9 Визначення наявності дизельного пального у бензині
- •1.10 Визначення наявності води та механічних домішок
- •2.1 Визначення фракційного складу дизельного палива.
- •2.2 Визначення вмісту води і механічних домішок
- •3.1 Визначення температури запалення масла.
- •3.2 Головні показники мастильних матеріалів і ознайомлення з
- •3.3 Визначення температури каплепадіння мастила
- •3.4 Масла для агрегатів трансмісії
- •3.5 Визначення води в маслі
- •3.5.1 Проведення іспитів
- •3.5.2 Обробка результатів
- •4.1. Загальні відомості
- •4.3 Проведення іспитів
- •4.4. Обробка результатів
- •5.1. Визначення якості антифризу по зовнішньому вигляду
- •5.2 Визначення складу антифризу гідрометром
- •5.3 Порядок проведення роботи
- •5.4 Визначення складу антифризу ареометром
- •5.5 Оцінка результатів іспиту
5.4 Визначення складу антифризу ареометром
За допомогою ареометра визначають щільність зразка антифризу.
Значення щільності антифризу при температурі іспиту приводять по
стандартній температурі +20°С .
Температурний коефіцієнт для етиленгліколю антифризу в середньому
дорівнює 0,000525.
31
Склад і температура замерзання антифризу по приведеній щільності визначають по діаграмі (рис. 5.2). Для цього проводять горизонтальну лінію від
осі ординат, де зафіксовані значення щільності, до перехрестя її з кривою
щільності, відпускають перпендикуляр на ось абсцис і одержують значення
складу антифризу. Провівши перпендикуляр до перетину з кривою температури
замерзання, проводять горизонтальну лінію вліво до осі ординат, одержують
значення температури замерзання даної суміші.
5.5 Оцінка результатів іспиту
Згідно виконаних іспитів роблять висновки про відповідність якості
антифризу, який досліджується вимогам стандарту.
Якщо показники якості зразка антифризу відрізняються від норм стандарту, виконують розрахунок по доведенню складу антифризу до вимог стандарту і виготовляють суміш необхідної якості.
Кількість доданого компоненту знаходять по формулі:
при додаванні етиленгліколю
(9)
при додаванні води
(10)
де Х - кількість компоненту, який додається, л
V - зразок, л ;
а - процент місткості води в зразку, процент місткості води в задній
суміші знаходять по діаграмі (рис. 5.2);
с - процент місткості етиленгліколю в зразку;
d - процент місткості етиленгліколю в суміші (рис.5.2).
Необхідно перевірити вміст бінатрійфосфату і декстрину в антифризі
після добавки до нього етиленгліколю або води: якщо потребуються додатки до
випарювання антифризу цих стабілізаторів - підрахувати їх кількість.
32
Рисунок 5.2 – Діаграма визначають температури замерзання антифризу по
складу і щільності.
33
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Гуріїв А.А. Автомобільні експлуатаційні матеріали.-М.: Транспорт,
1974.
2. Васильева Л.С., Иванова Р.Я. «Автомобильные эксплуатационные
материалы, М.,1976.
3. Трот З.А. «Автомобильные эксплуатационные материалы», Учебное
пособие, изд. ОПИ, 1974.
4. Автомобильные топлива, масла, присадки» изд. «Сигнал» 1996.
5. Кузнецов А.В., Кульчев М.А. Практикум по топливу и смазочным
материалам. - М: Агропромиздат, 19
