
- •1.1 Оцінка зразка по зовнішніх прикметах (кольору, запаху)
- •1.2 Якісне визначення присутності смол.
- •1.3 Визначення густини пального ареометром
- •1.4 Визначення наявності водорозчинних кислот та лугів
- •1.5 Визначення фракційного складу (гост 2177-62)
- •1.6 Визначення тиску насичених концентрованих парів
- •1.7 Визначення наявності неграничних (непредільних) вуглеводнів
- •1.8 Іспит на мідну пластину
- •1.9 Визначення наявності дизельного пального у бензині
- •1.10 Визначення наявності води та механічних домішок
- •2.1 Визначення фракційного складу дизельного палива.
- •2.2 Визначення вмісту води і механічних домішок
- •3.1 Визначення температури запалення масла.
- •3.2 Головні показники мастильних матеріалів і ознайомлення з
- •3.3 Визначення температури каплепадіння мастила
- •3.4 Масла для агрегатів трансмісії
- •3.5 Визначення води в маслі
- •3.5.1 Проведення іспитів
- •3.5.2 Обробка результатів
- •4.1. Загальні відомості
- •4.3 Проведення іспитів
- •4.4. Обробка результатів
- •5.1. Визначення якості антифризу по зовнішньому вигляду
- •5.2 Визначення складу антифризу гідрометром
- •5.3 Порядок проведення роботи
- •5.4 Визначення складу антифризу ареометром
- •5.5 Оцінка результатів іспиту
4.3 Проведення іспитів
Перед початком проведення іспиту підбирають віскозиметр із межами
виміру, що відповідають очікуваній в’язкості випробуваного нафтопродукту.
Віскозиметр повинний бути сухим і чистим. Між визначеннями віскозиметр
промивають розчинником і сушать повітрям. В якості розчинника застосовують
бензин – розчинник для гумової промисловості, нейтральний ефір, ацетон,
27
толуол і т. п. Періодично віскозиметр промивають хромовою сумішшю, потім прополіскують дистильованою водою, ацетоном і сушать повітрям.
Пробу нафтопродукту фільтрують через сито, скляний чи паперовий
фільтр. При необхідності нафтопродукт сушать безводним сульфоналом чи
натрієм прожареною крупнокристалевою повареною сіллю і потім фільтрують через паперовий фільтр. Якщо в’язкість нафтопродукту визначають при температурі нижче 95°С, то його попередньо підігрівають. Віскозиметр заповнюють випробуваним нафтопродуктом і поміщають його у лазню, де встановлюють потрібну температуру.
Робота з віскозиметром ВПЖТ-2 виконується за таким порядком.
На відвідну трубку 3 (рис. 4.2) натягають гумову трубку. Потім,
затиснувши пальцем коліно 2 і перевіривши віскозиметр, занурюють коліно 1 у
нафтопродукт і засмоктують його до мітки М2за допомогою гумової груші.
Коли рівень нафтопродукту досягне мітки М2віскозиметр виймають і перевертають. Знімають з кінця коліна 1 надлишок нафтопродукту. Потім на
цей кінець надягають гумову трубку і встановлюють віскозиметр у термостат
так, щоб розширення знаходилося нижче рівня рідини. Віскозиметр витримують при заданій температурі не менше 15 хв., потім засмоктують
нафтопродукт у коліно 1 приблизно на 1/3 висоти розширника 4. Поєднавши
коліно 1 з атмосферою, вимірюють час переміщення нафтопродукту від мітки М1до М2.
При визначенні кінематичної в’язкості нафтопродуктів за допомогою
віскозиметрів типу Освальда час витікання визначають не менше трьох разів.
2
1
3
4
М1
М2
Рисунок 4.2 - Віскозиметр ВПЖТ-2:
1, 2 – коліна; 3 – трубка; 4 – розширення; М1і М2 – мітки.
28
4.4. Обробка результатів
Кінематичну в'язкість, ν, мм2/с (сСт), випробуваного нафтопродукту ви-
значають по формулі
(8)
де С – постійна віскозиметра, мм2/с2(дана у свідченні прикладеному до
приладу); у нашому випадку С = 0,1020 мм2/с2;
τ – середнє арифметичне значення часу витікання нафтопродукту у
віскозиметрі, с.
Лабораторна робота № 5
ВИЗАЧЕННЯ ЯКОСТІ НИЗЬКО-ЗАМЕРЗАЮЧОЇ ОХОЛОДЖУЮЧОЇ
РІДИНИ І ЇЇ ЗДАТНІСТЬ ВИПАРОВУВАТИСЯ.
ОХОЛОДЖУВАЛЬНІ РІДИНИ
Головним показником якості низько-замерзаючої охолоджуючої
речовини (антифризу) є температура замерзання, антикорозійних властивостей
та вміст механічних домішок.
Температура замерзання антифризу залежить від його складу, від вмісту
етиленгліколю і води. Антикорозійні властивості антифризу залежать від
домішок: бінатрійфосфату і декстрину.
У роботі визначають склад антифризу і визначають методи підвищення
якості антифризу.