- •1.1 Оцінка зразка по зовнішніх прикметах (кольору, запаху)
- •1.2 Якісне визначення присутності смол.
- •1.3 Визначення густини пального ареометром
- •1.4 Визначення наявності водорозчинних кислот та лугів
- •1.5 Визначення фракційного складу (гост 2177-62)
- •1.6 Визначення тиску насичених концентрованих парів
- •1.7 Визначення наявності неграничних (непредільних) вуглеводнів
- •1.8 Іспит на мідну пластину
- •1.9 Визначення наявності дизельного пального у бензині
- •1.10 Визначення наявності води та механічних домішок
- •2.1 Визначення фракційного складу дизельного палива.
- •2.2 Визначення вмісту води і механічних домішок
- •3.1 Визначення температури запалення масла.
- •3.2 Головні показники мастильних матеріалів і ознайомлення з
- •3.3 Визначення температури каплепадіння мастила
- •3.4 Масла для агрегатів трансмісії
- •3.5 Визначення води в маслі
- •3.5.1 Проведення іспитів
- •3.5.2 Обробка результатів
- •4.1. Загальні відомості
- •4.3 Проведення іспитів
- •4.4. Обробка результатів
- •5.1. Визначення якості антифризу по зовнішньому вигляду
- •5.2 Визначення складу антифризу гідрометром
- •5.3 Порядок проведення роботи
- •5.4 Визначення складу антифризу ареометром
- •5.5 Оцінка результатів іспиту
3.5.1 Проведення іспитів
Прилад для визначення води в маслі показаний на рисунку 3.3.
Для проведення досліду в чисту і суху колбу 2 беруть добре перемішану
пробу масла, що випробовується у кількості 100 мл. У мірний циліндр
наливають 100 мл масла, виливають його у колбу. За допомогою другого
циліндра відмірюють 100 мл розчинника, яким змивають за 3...4 рази масло зі
стінок першого циліндра. Розчинник зливають у колбу з маслом.
Щоб розчин кипів без спінювання, у колбу поміщають кілька шматочків
пемзи чи фаянсу.
Потім до колби щільно приєднують приймач-пастку 3, а до нього -
холодильник 4.
Зібравши прилад, з'єднують за допомогою гумових шлангів холодильник
4 з водогінною мережею, включають електропіч 1 і починають нагрівання.
Після закипання суміші масла і розчинника регулюють швидкість нагрівання так, щоб з нижнього кінця трубки холодильника падали в пастку дві - чотири краплі в секунду.
Рисунок 3.3 - Прилад для визначення вмісту води в маслі:
1 - електропіч; 2 - колба; 3 - приймач-пастка; 4 - холодильник
24
Вода, що міститься в складі конденсату, за рахунок більшої, в порівнянні
з розчинником, щільності поступово накопичується в нижній частині
градуйованого відростка приймача-пастки 3, а розчинник знаходиться у
верхньому шарі. Як тільки рівень розчинника доходить до відвідної трубки
пастки, його надлишок стікає назад у колбу.
Перегонку продовжують доти, поки обсяг води в пастці перестане
збільшуватися і верхній шар розчинника в пастці стає зовсім прозорим.
Звичайний час, необхідний для повного відгону води з масла, складає
приблизно 1 годину. Після завершення перегонки електропіч виключають і
апарат розбирають.
Якщо вміст пастки мутний, то її необхідно витримати в нагрітій водяній
лазні до розшаровування, а потім після охолодження до температури
навколишнього середовища підрахувати рівень води в пастці.
Якщо виникає сумнів у наявності води, то в пастку опускають кристалик
перманганату калію. Навіть при незначному змісті води нижній шар
офарблюється у фіолетовий колір.
3.5.2 Обробка результатів
Масову частку води, W ', %, обчислюють по формулі
(4)
де ρ" - щільність води, г/мл;
V' обсяг води в пастці, мл;
m - маса проби, г.
Вміст води, W ", % від обсягу обчислюють по формулі
(5)
де V' і V" - обсяги води в пастці та маслі, мл.
Якщо кількість води в пастці при перегонці виявиться менше половини
нижнього розподілу (менш 0,025 мл), то вважають, що в маслі є лише сліди
води.
Отримані результати визначення масової частки води порівнюють з
вимогами ГОСТ на масла.
Лабораторна робота № 4
ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕМАТИЧНОЇ В'ЯЗКОСТІ НАФТОПРОДУКТІВ
Мета роботи: одержати практичні навички визначення кінематичної
в'язкості нафтопродуктів.
Забезпечення роботи: для визначення кінематичної в'язкості
нафтопродуктів застосовують капілярний віскозиметр ВПЖТ-2.
