65. Форма та джерело права. Співвідношення.

Правова форма-це практично всі юридичні засоби, що беруть участь у правовому регулюванні та забезпечують вплив права на суспільні відносини.Використовується для характеристики ролі права як формально-юридичного інституту у його співвідношенні з суспільними відносинами.

Форма права є документальним виразом права, що забезпечує його державно-владний характер.

Існують 2 точки зору співвідношення «форма» і «джерело права»:

1)Форма=джерелу права.

2)Поняття джерело права є більш широким і вживається у декількох значеннях:

-дж. права у матеріальному значенні-матеріальні умови життєдіяльності суспільства, існуючої форми власності, економічних потреб та інтересів, які спричиняють необхідність виникнення права та закріплюються ним;

- дж. права в ідеологічному значенні-правові вчення та доктрини, правова культура і правосвідомість, що є елементами правової ідеології та ідеології суспільної, яка не лише обґрунтовує необхідність права, а і обумовлює можливості усвідомлення його положень;

- дж. права в політичному значенні-опосередковується в політичних відносинах та інтересах, що закріплюються правом, ним гарантуються та характеризують цінність права.

- дж. права в історичному значенні-історичні документи і судові рішення, які характеризують процес становлення права і його еволюцію.

- дж. права в формально-юридичному значенні-закріплення правових норм в тексті юридичних документів. Саме в цьому значенні форма=джерелу права.

Форма права-це засіб письмового закріплення правових норм, їх зміни, відміни в текстаї юридичних документів,що мають певну юридичну силу.

Це аспект прояву «джерела права»,визначає еволюцію формування права,характеризує тип правової системи,офіційне закріплення правових велінь,відображає державні інтереси та волю держави,засіб інформування населення про можливу4 та необхідну поведінку,характеризує форми прийняття/санкціонування д-ю правових приписів.

66. Поняття і види форм права

Форма права – засіб письмового закріплення правових норм, їх зміни чи відміни в текстах юридичних документів, що мають певну юридичну силу.

Види:

Правовий звичай – це визначене державою правило поведінки, що склалося в результаті його багаторазового застосування впродовж тривалого часу та є важливим для регулювання суспільних відносин. Це історично перша форма права, а сукупність правових звичаїв складають звичаєве право.

Правовий прецедент – принцип, на основі якого ухвалено рішення у конкретній справі, що є обов’язковим для суду тієї ж чи нижчої інстанції в процесі вирішення віх аналогічних справ, а бо ж яке має характер зразка тлумачення закону.

Нормативний договір – двостороння чи багатостороння угода, що встановлює, змінює чи відміняє норми права На відміну від індивідуального договору в межах Цив чи Труд права.

Нормативний акт – це документ уповноваженого суб’єкта права, який націлений на регулювання суспільних відносин шляхом становлення, зміни чи відміни правових норм або ж визначення чи зміни прав і обов’язків учасників правовідносин або ж конкретизації відповідальності суб’єктів, які є винними у скоєнні правопорушення.

Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, що є результатом правотворчої діяльності держави, який вміщає, змінює чи відміняє правову норму.