39.Поняття та ознаки органу держави

Орган держави - це структурований і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до його призначення.

Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний встановлювати обов'язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і індивідуальні акти і домагатись за допомогою встановлених законом засобів їх здійснення.

Органи держави мають загальні і специфічні ознаки.

До загальних ознак можна віднести:

1. Всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати передбачені законом функції;

2. Мають державно-владні повноваження;

3. Діють у встановленому порядку;

4. Взаємопов'язані відносинами субординації;

5. Всі разом створюють одну цілісну систему що називається апаратом держави.

Специфічними рисами, тобто такими, що відокремлюють державні органи від недержавних і організацій, слід вважати:

1. Формування їх безпосередньо державою чи виборцями і здійснення державними органами своїх функцій від імені держави;

2. Виконання кожним державним органом чітко визначених, встановлених у законному порядку повноважень, видів і форм діяльності;

3. Наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

4. Надання державним органам повноважень державно-владного характеру.

40.Критерії класифікації органу держави

Органи держави класифікують по шести основним критеріям:

1.За роллю і місцем в системі державного апарату:

- первинні, що утворюються шляхом безпосередніх виборів населенням;

- вторинні, що утворюються первинними і їм підзвітні.

II. За напрямком та змістом діяльності:

- органи державної влади;- глава держави;- органи державного управління;- судові органи;- контрольно-наглядові органи.

III. За способом утворення:

- ті, що обираються;- ті, що призначаються;- ті, що передаються у спадок.

IV. За часом функціонування:

- постійні органи, що виконують основні функції держави та існують тривалий історичний період;- тимчасові, що створюються для виконання одноразових завдань.

V. За складом та способом прийняття рішень:

- єдиноначальні, рішення від імені яких приймаються керівником;

- колегіальні, рішення яких приймаються в процесі обговорення шляхом голосування.

VI. За територією, на яку поширюються рішення:

- центральні органи, рішення яких поширюються на всю територію;

- місцеві органи, рішення яких поширюються на адміністративну одиницю;

- локальні органи, рішення яких поширюються на певні підприємства, установи чи організації.

Найбільш поширеною є класифікація державних органів на законодавчі, виконавчі та судові.

Законодавчі:

- обираються населенням;- здійснюють повноваження по прийняттю актів вищої юридичної сили;- діють колегіально;

- мають виключні повноваження (ст 93 КУ).

Виконавчі:- здійснюють виконаві повноваження, тобто конкретизують норми законів та реалізують їх на практиці;- здійснюють розпорядчі повноваження, тобто самостійно визначають структуру своїх органів;- приймають нормативні акти на основі, на виконання і у відповідності до законів;- складають систему вищих центральних та місцевих органів;

- функціонують за принципом подвійного підпорядкування (органу що створив та вищестоящому органу).

Судові:- здійснюють особливу діяльність - правосуддя;- незалежні і підкорюються тільки закону;

- приймають рішення в особливій формі;