2. Визначте основні напрями програми аудиту запасів.

Аудит виробничих запасів необхідно розпочати з перевірки своєчасності та повноти проведення інвентаризації виробничих запасів та контролю виконання угод з постачальниками і покупцями відповідних запасів. При цьому аудитор вивчає організацію укладання угод про повну матеріальну відповідальність, стан складського господарства, розташування виробничих запасів, дотримання умов і правил їх зберігання і охорони та придатність ваговимірювальних приладів.

Завдання аудитора полягає у вивченні якості проведеної клієнтом інвентаризації.

Результати інвентаризації аудитор досліджує шляхом вивчення інвентаризаційних описів, підписаних членами комісії та матеріально відповідальною особою, та порівнювальних відомостей, складених бухгалтерією підприємства. Результати аудитор задокументовує в робочих документах, виявлені недоліки фіксує в групувальному журналі недоліків.

Аудитор повинен особливу увагу звернути на правильність відображення в обліку розкрадань виробничих запасів, правильність розрахунку збитків від розкрадань та своєчасність відшкодування заданого збитку винною особою.

Суми, стягненні з винних осіб, в першу чергу спрямовуються на відшкодування збитків, нанесених підприємству, а залишок перераховується до Державного бюджету України.

Правильна організація та документальне оформлення надходження в обліку одержаної від винної особи компенсації збитків від розкрадання виробничих запасів.

Тому наступний етап аудиту виробничих запасів – це перевірка їх надходження.

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел. Згідно з П(С)БО 9 в момент надходження запаси повинні бути оцінені за первинною вартістю. Аудитор перевіряє правильність визначення підприємством первинної вартості запасів залежно від джерел надходження.

Аналітичний облік руху виробничих запасів ведеться бухгалтерією підприємства в кількісному і грошовому вираженні за складами, цехами, виробничими ділянками та іншими місцями зберігання, за матеріально відповідальними особами та визначеною обліковою політикою підприємства номенклатурою.

Запаси, що надходять або безпосередньо від постачальника, або від транспортної організації, приймаються за кількістю і якістю.

Якщо при прийманні запасів виявлено їх невідповідність стандартам, одержувач зобов'язаний зупинити приймання і запросити для його завершення представника постачальника.

При перевірці надходження виробничих запасів аудитор може провести взаємну звірку прибуткових документів підприємства з рахунками та інформацією постачальників.

Запаси з однойменною назвою можуть надходити на підприємство за різною вартістю в залежності від джерел надходження та термінів постачання.

Існуюча система витрачання виробничих запасів дозволяє розрахувати обсяги використаних товарно-матеріальних цінностей та їх вартість.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ринкова ціна знизилася або вони зіпсовані, тобто втратили первинно очікувану економічну вигоду.

Також належну увагу аудитор приділяє контролю обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Підприємство, враховуючи специфіку свого виробництва та керуючись типовими нормами використання окремих предметів в обліковій політиці, встановлює терміни їх корисного використання.

До типових порушень при операціях з виробничими запасами необхідно віднести наступні: незадовільна організація складського господарства; невиконання завдань по заготівлі матеріальних цінностей; неправильне визначення первинної вартості запасів; порушення правил приймання вантажів; повне оприбуткування запасів; необґрунтовані претензії до постачальника; нестачі, крадіжки, псування, привласнення матеріальних цінностей; нераціональне використання матеріальних цінностей; несвоєчасне і неправильне оформлення первинних документів з обліку руху запасів; незадовільна організація бухгалтерського обліку запасів.