30. Методи аудиторської перевірки.

Метод аудиту — сукупність способів і прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єктів, що вивчаються. Більшу частину різних прийомів проведення аудиту можна поділити на три групи:

1. Визначення стану об’єктів у натуральному вигляді:

— перегляд;

— перерахунок;

— зважування;

— вимірювання.

Ці способи дозволяють визначити кількісний стан об’єкта, провести лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного і кількісного стану об’єкта.

2. Порівнювання.

Прийоми цієї групи дозволяють порівняти такі показники:

— фактичну кількість активів підприємства з реальними потребами і нормативами;

— кількість фактично використаної у виробництві сировини і матеріалів з нормативними даними;

— дані бухгалтерських документів — з інформацією, що міститься в небухгалтерських документах;

— результати контрольних вимірювань і запуску матеріалів у виробництво, обсяги робіт та вихід продукції — з аналогічними партіями матеріалів, зафіксованих у відповідних документах за інший період;

— фактичні показники фінансово-господарської діяльності — з плановими показниками за минулий період;

— діючі на підприємстві системи управління та їх окремі підсистеми — з вітчизняними та зарубіжними аналогами.

Порівняння дозволяє визначити відхилення діючого стану об’єктів, що вивчаються, від норм і нормативів та прогнозованих показників.

3. Оцінка.

Проводиться оцінка минулого, теперішнього і майбутнього станів об’єкта аудиту. Ці прийоми є логічним закінченням процесу порівняння. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що виходить за межі підприємства. Особливе значення в методі відіграє оцінка ризику, який певною мірою притаманний аудиторській практиці в зв’язку з можливими помилками в бухгалтерському обліку і звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта та планування аудиту. Вона передбачає вивчення стану обліку та внутрішнього контролю з огляду на відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках та перенесення показників з рахунків на баланс підприємства.

Ці прийоми проведення аудиту можуть застосовуватись при суцільному, вибірковому, аналітичному та комбінованому способах організації аудиту.

30. Визначте основні напрями програми аудиту фінансової звітності.

Так, метою аудиторської перевірки фінансової звітності є незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників.

Аудиторська перевірка фінансової звітності проводиться у послідовності, що відповідає загальному плану та програмі аудиту.

Перевірка фінансової звітності починається з проведення формальної перевірки за формою. Ця процедура полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів. Під час загального огляду звітних форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини, виду діяльності підприємства, тощо. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов’язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Крім того, визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності.

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аудиторської перевірки показників форм фінансової звітності, перелік етапів якої викладено в програмі аудиту: перевірки кожного звіту на арифметичну точність; правильності визначення та достовірності статей звітних форм; рахункової перевірки, яка проводиться зіставленням і перевіркою взаємозв’язаних показників, відображених у різноманітних формах фінансової звітності.

В ході перевірки і з метою виконання програми аудиту аудитором систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми.

Так, наприклад, аудит правильності складання балансу базується на таких основних моментах, які викладено у програмі аудиторської перевірки:

• Перевірка наданого балансу на арифметичну точність.

• Дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду.

• Дані кінцевого балансу повинні відповідати даним на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного реєстру бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду.

• Дані статей балансу мають бути заповнені у відповідності вимогам діючого законодавства.

• Дані балансу повинні узгоджуватися з відповідними показниками різних форм фінансової звітності.

Як видно, наведені завдання аудиту балансу визначають і процедури, які необхідні для виконання поставлених завдань. Однією із таких є тестування статей балансу, яке базується на даних Головної книги. Результати зіставлення показників балансу і Головної книги в разі виявлення розбіжностей записують до робочого документа аудитора. Якщо в результаті зіставлення даних Головної книги та регістрів синтетичного обліку розбіжностей не встановлено, аудитору необхідно скласти довідку про результати проведеного дослідження.

Необхідно зазначити, що план рахунків клієнта – це найважливіший інструмент, використовуваний аудитором для визначення того, чи правильно клієнт робить рознесення по рахунках. Крім того, дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації.

Програма аудиту інших форм фінансової звітності включає типові дії аудитора:

• перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

• перевірку правильності класифікації статей звіту;

• узгодження показників звіту з показниками інших форм фінансової звітності.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація: Баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності; Головна книга; регістри бухгалтерського фінансового обліку; первинна документація; розшифрування дебіторів і кредиторів; статистична звітність; податкова звітність; бізнес-план. Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності підприємства.

Аудитор (аудиторська фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показники для аналізу фінансового стану підприємства. Результати аналізу повинні базуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена.