12. Методика аудиту витрат діяльності.

Аудиторську перевірку необхідно розпочинати з вивчення організації виробництва та технологічних процесів, з дослідження кошторисів витрат, планових калькуляцій та норм та норм витрачання сировини і матеріалів.

Згідно з П(С)БО 16 виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) складають:

прямі матеріальні витрати (сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати), що як правило, складають основу виробленої продукції і можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість продукції, аудитор перевіряє по первинних витратних документах на відпуск запасів, накопичувальних відомостях розподілу матеріалів.

Також аудитор повинен перевірити, що при формуванні виробничої собівартості із складу прямих матеріальних витрат виключені зворотні відходи (такі, від яких можна отримати економічну вигоду).

Оцінку та кількість зворотних відходів аудитор перевіряє по накладних на повернення відходів та відповідних записах облікових реєстрах.

інші прямі витрати (заробітна плата робітникам, зайнятим у виробництві продукції). Особливу увагу аудитор повинен приділити обліку втрат від браку, які згідно П(С)БО 16 відносяться до складу інших прямих витрат. При цьому аудитор повинен правильність визначення вартості остаточно забракованої продукції згідно з Методичними рекомендаціями за нормативною (плановою)сумою прямих затрат.

Аудитор повинен переконатися, що підприємство виключило із загальної суми вартість забракованої продукції за ціною її можливого використання, суми, що відшкодовані винними особами, і лише одержану суму списало на затрати основного виробництва.

Правильність відображення в обліку прямих витрат аудитор повинен провести в розрізі видів продукції, що виготовляється.

загально-виробничі витрати згідно з П(С)БО 16 має значний перелік витрат. Загально-виробничі витрати є непрямими і відносяться на собівартість конкретних виробів пропорційно прийнятій на підприємстві базі розподілу.

Спочатку аудитор повинен перевірити наявність витрат на постійні та змінні витрати, що обумовлює їх окремий облік.

Аудитор повинен впевнитися в правильності розподілу змінних загально-виробничих витрат на кожний об'єкт з використанням обраної підприємством бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійних – виходячи з нормальної виробничої потужності. При цьому аудитор повинен перевірити правильність розрахунку бухгалтерією підприємства суми постійних загально-виробничих витрат, яке не перевищує за звітний місяць їх величину.

Незавершеною продукцією вважається така, що не пройшла технологічного приймання, не може бути прийнята на склад готової продукції.

Аудитор повинен перевірити правильність визначення собівартості незавершеного виробництва, відповідно до обраного в обліковій політиці підприємства методу.

Використовуючи дані про затрати на виробництво за звітний місяць і про залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного місяця, аудитор перевіряє правильність розрахунку фактичної собівартості виробленої продукції.

Як правило, протягом місяця рух готової продукції показується за плановою калькуляцією або за відпускними (обліковими) цінами.

У зв'язку з цим в кінці місяця, коли проводиться розрахунок калькуляції собівартості, визначають різницю між фактичною собівартістю і вартістю в облікових цінах. Тому аудитор повинен впевнитися, що суму відхилень фактичної собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами підприємство віднесло до реалізованої продукції.