17. Облік орендних операцій.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів і її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 14 “Оренда”.

П(С)БО 14 не поширюється на такі операції:

• орендні угоди, пов’язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

• угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

• угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, — орендодавцем. У ролі сторін таких відносин можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Оренда — це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Означені відносини регулюються договором оренди. У ньому обговорюються склад і вартість переданих в оренду об’єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов’язки сторін з виконання договірних умов.

Виходячи з умов, на яких орендарю передається орендодавцем у користування власність, оренда поділяється на операційну й фінансову.

Операційна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їхньому власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані засоби залишається в орендодавця протягом усього строку дії договору оренди.

Прийняті в операційну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок 01 “Орендовані необоротні активи” за вартістю, що зазначається в договорі.

Регістрами аналітичного обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки об’єкта або витяг з інвентарної книги, що повинні бути додані бухгалтерією орендодавця до акта приймання-передачі орендованих об’єктів. Ці картки (витяги) зберігаються бухгалтерією орендаря окремо.

Прийняті в операційну оренду основні засоби обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця.

Нарахування амортизації об’єкта розглядуваної оренди здійснюється орендодавцем. Належна за користування першим плата в орендаря визнається іншими операційними витратами відповідного звітного періоду.

Витрати орендаря на поліпшення такого об’єкта відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення інших необоротних активів, які обліковуються на субрахунку 117 “Інші необоротні матеріальні активи” (із заведенням окремої інвентарної картки) і щодо них нараховується знос прямолінійним або виробничим методом.

На підставі документів, що засвідчують повернення об’єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунка 01 “Орендовані необоротні активи” та вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає разом з актом приймання-передачі.

Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов’язаних із правом користування та володіння активом.

Оренда, відповідно до П(С)БО 14 “Оренда”, вважається фінансовою за наявності хоч би однієї з наведених нижче ознак:

1. орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2. орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3. строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4. теперішня вартість мінімальних орендних платежів з почат­ку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість

5. об’єкта оренди.

Мінімальні орендні платежі — платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості податків, що мають бути сплачені орендодавцем, і непередбаченої орендної плати), збільшені на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантованою ліквідаційною вартістю є:

1. для орендаря — частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов’язаною з ним стороною;

2. для орендодавця — частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантію.

Орендар відображає в обліку одержаний у фінансову оренду об’єкт бухгалтерським записом:

Д-т 10 “Основні засоби”

К-т 531 “Зобов’язання з фінансової оренди” — за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу (доходу від реалізації необоротних активів).