Галицько-волинська держава (1199-1340)

Князь Ростислав в XI ст. поділив Галицьку землю між своїми синами Рюриком, Володарем і Васильком. У ХІІ ст. Галицьке князівство об’єднав під своєю владою Володимирко Володаревич. Його син, Ярослав Осмомисл (1153-1187), забезпечив подальше політичне зміцнення Галицького князівства. У «Слові о полку Ігоровім» автор писав про Осмомисла: «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підпер гори Угорські своїми залізними полками, заступаючи королю шлях, затворив Дунаю ворота».

Значне економічне піднесення Галицького князівства протягом ХІІ ст. обумовлене проходженням через його територію торговельних шляхів і торгівлі сіллю. Це сприяло суттєвому збагаченню і посиленню галицького боярства, яке стало найбільш свавільним у руських князівствах.

1199 р. – після припинення галицької гілки династії Рюриковичів волинський князь Роман Мстиславич (названий літописцем «самодержцем землі Руської») об’єднав Галичину і Волинь в єдину державу.

1205 р. – Роман Мстиславич загинув під Завихостом (під час походу на Польщу), залишивши двох синів – 4-річного Данила і 2-річного Василька.

Регентом (людиною, що виконує управлінські функції до повноліття правителя) при них стає Анна, вдова Романа. Але галицькі бояри виганяють їх до Володимира – столиці Волинського князівства].

1238 р. – 1) перемога Данила Романовича над німецькими рицарями Тевтонського ордену під Дорогочиним;

2) Данило об’єднав Галицько-Волинське князівство в єдину державу під своєю владою (упродовж 1238-1240 рр. він володів також і Київською землею).

1245 р. – 1) перемога Данила і Василька над угорсько-польським військом під Ярославом. Як наслідок, Данило зміг зламати опір галицького боярства;

2) Данило Галицький отримує виклик до Золотої Орди. Після подорожі до м. Сарай він отримав статус союзника монгольського хана [фактично увійшов під протекторат Золотої Орди].

1253 р. – у м. Дорогичин Данило Романович був коронований посланцем папи римського Інокентія IV.

1264 р. – смерть Данила Галицького: новим правителем (після смерті у 1270 р. Василька Романовича) стає Лев І Данилович. Він приєднав до князівства частину Закарпаття разом із м. Мукачевим і Люблінську землю, а також переносить столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після нього правив Юрій І Львович, який переносить столицю до Володимира.

1303 р. – за правління Юрія І Львовича (останнього, хто прийняв титул «король Русі»: його печатка з написом «володар – король Русі» та «володар – князь Володимирщини») створено галицьку православну митрополію.

1308-1323 р. – спільне правління Андрія І і Лева ІІ Юрійовичів (дуумвірат).

1323 р. – після смерті Андрія І і Лева ІІ на престол запрошено їхнього небожа (племінника) Юрія ІІ Болеслава.

1340 р. – смерть Юрія ІІ (вважають, що його було отруєно галицькими боярами), припинення існування Галицько-Волинської держави. Після цього Волинь відійде під владу Литви, а Галичина – під владу Польщі.

Правителі галицько-волинського князівства:

• Роман Мстиславич (1199-1205);

• Данило Галицький (1238-1264), до 1238 р. – волинський князь;

• [Василько Романович (1264-1270);]

• Лев І (1264/1270-1301);

• Юрій І (1301-1308);

• Андрій І і Лев ІІ (1308-1323);

• Юрій ІІ (1323-1340).